Право / 1. Історія держави і права

К.ю.н. Коритко Л. Я.

Івано-Франківський факультет

Одеської національної юридичної академії, Україна

ВИДИ ЛІСІВ ЗГІДНО АВСТРІЙСЬКОГО ЛІСОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА

ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ СТ.

Екологічні проблеми є глобальними в сучасному світі. Але, без вивчення та розуміння історичного досвіду неможливе вирішення екологічних проблем на сучасному етапі розвитку суспільства та права. Однією з таких важливих проблем справедливо вважаємо охорону і захист лісів як природних об’єктів.

Власне тому коротко зупинимось на характеристиці лісового законодавства, що діяло на західноукраїнських землях в австрійський (австро-угорський з 1867 року) період. Значна частина цих земель вкрита лісами. Щодо законодавства, то мова йде, насамперед, про австрійський Лісовий закон від 3 грудня 1852 року [1], який вступив в силу з 1 січня 1853 року.

Цей закон врегульовував загалом лісове господарство Австрійської імперії. Зазначимо, що самого визначення поняття лісу (лісів) та поняття лісового фонду в законі не дано. Даний факт є суттєвим недоліком переважної більшості австрійських нормативно-правових актів ХІХ ст. Незважаючи на відсутність самого визначення, закон встановив правовий статус лісів відповідно до форм власності.

Зокрема, § 1 ліси поділено на три види: державні, громадські та приватні:

1) державні ліси – урядові (статські), і такі, що безпосередньо управляються урядом;

2) громадські – ліси та лісові угіддя, котрі належать місцевим та сільським громадам;

3) приватні – ліси окремих осіб, а також різноманітних орденів, монастирів, товариств.

З цього бачимо, що до державних законом віднесено ліси, які перебували у державній власності та від імені і, безумовно, в інтересах держави, управління ними здійснювалося державними органами (урядом).

Громадські ліси в Австрійській державі вважалися комунальними, тобто ці ліси та лісові угіддя перебували у власності територіальних (міських, повітових, сільських) громад.

І, накінець, до приватних віднесено ліси, що перебували у власності окремих (очевидно, маються на увазі фізичні особи – Л. К.) осіб. Крім того, вказано, що приватні ліси перебували у власності різноманітних окремих орденів (очевидно, чернечих – Л. К.), монастирів, утворень (організацій), приватних товариств (товариств, «котрі опираються на приватно-правні отношенія»).

Відповідно до такого поділу врегульований правовий статус лісів. Наприклад, заборонялося використовувати землі лісового фонду («лісові грунти») для інших цілей без спеціального дозволу. Законом визначено які органи могли видавати такий дозвіл відповідно до того, як класифіковано ліси за формами власності.

Щодо державних лісів, то дозвіл надавався лише компетентними міністерствами, тими, «котрим ті діла стправувати поручено» (§ 2). Зазначимо, що, якщо цього вимагали стратегічні або військово-оборонні інтереси, то такий дозвіл погоджувався з оборонним міністерством («міністерством войни»). Можливо, тут мова йде про вилучення земель з метою суспільної необхідності за погодженням з міністерством оборони.

Дозвіл на використання не за призначенням громадських (комунальних) та приватних лісів надавався місцевими органами влади («окружним урядом») з врахуванням думки власників. Якщо надавалися заперечення інших осіб (в законі не уточнено: фізичних чи юридичних, тому вважатимемо, що таке право на заперечення мали і ті, і другі – Л. К.), тоді органом влади спір про надання такого дозволу передавався на вирішення цивільному судді. До винесення судового рішення було заборонено проводити будь-які зміни, які б погіршували стан лісу.

Австрійським Лісовим законом 1852 року врегульовані також багато інших питань правового статусу лісів.

Отже, основним нормативно-правовим актом, який регулював екологічні правовідносини в сфері охорони лісового фонду в Австрійській імперії є Лісовий закон 1852 року. Він діяв протягом другої половини ХІХ – на початку ХХ ст. на всій австрійській території, в т.ч. і на сучасних українських землях.

В даному законі вперше в австрійському праві здійснено класифікацію лісів за формами власності на три види: державні, громадські (комунальні) та приватні. Вважаємо доцільним подальше вивчення австрійського законодавства, зокрема з метою проведення наукових досліджень екологічних лісових відносин.

Список літератури:

1. Цъсарскій патентъ № 250 зъ дня 3. Грудня 1852, дъятелный для корунныхъ краъвъ Ракуссъ вышше и нижше Анизы, Сольнограда, Стиріи, Корутаніи, Краины, Горицы, Градища, Истріи, Терста, Тироля и Форарльбергу, Чехъ, Моравы, Шлеска, Галиціи съ Краковомъ и Буковиною; котрымъ для тихъ корунныхъ краъвъ выдає ся новый законъ о лъсахъ, и съ днемъ 1 Съчня 1853 вступає въ дъйство // Общій законовъ дєржавныхъ и Правительства въстникъ для Цъсарства Аустріи. – Рочникъ 1852, втора часть объимає ХLI–LXXIX части (числа 134–265), выданіи въ мъсяцяхъ Липцю до Грудня 1852. – Въдень : Зъ ц. к. надворнои и статскои тискарнъ, 1852. – С. 1053–1080.