Судейко М.А.
Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого
Адвокатська таємниця

На сьогодні у процесі реформування адвокатури принциповим залишається питання щодо обсягу збереження адвокатської таємниці. Згідно із Законом України «Про адвокатуру» стосунки адвоката та його клієнта будуються на принципі конфіденційності. Коли особа звертається за допомогою до адвоката, це вже передбачає встановлення певної довіри та відкритості між ними. Немає довіри – немає стосунків адвоката та клієнта. Отже, основним  інститутом адвокатури є саме адвокатська таємниця, яка є також і  фундаментальною традицією у адвокатській практиці переважної більшості цивілізованих країн.

Адвокатська таємниця є професійною таємницею. Це відомості, одержані адвокатом при здійсненні ним своїх професійних обов'язків, а саме питання, з яких громадянин або юридична особа зверталися до адвоката, суть консультацій, порад, роз'яснень, даних попереднього слідства .

 На жаль, в  Законі України «Про адвокатуру» не повною мірою реалізується Закон України «Про інформацію». Зокрема ст. 39 останнього Закону визначає інформацію як товар, і йдеться, про товарні відносини. Вона також визначає і об’єкт інформаційних відносин. Згідно зі ст. 8 ним є документована або публічно оголошувана інформація про події та явища в галузі політики, економіки, культури, а також у соціальній, екологічній, міжнародній та інших сферах.
 На підставі аналізу статей 8 та 39 Закону «Про інформацію» можна стверджувати, що визначення адвокатської таємниці у Законі «Про адвокатуру» є неповним.
 Додержання принципу конфіденційності є необхідною найважливішою передумовою довірчих відносин між адвокатом і клієнтом, без яких неможливе належне надання правової допомоги . Отже, збереження конфіденційності будь-якої інформації, отриманої адвокатом від клієнта, а також про клієнта або інших осіб у процесі здійснення адвокатської діяльності, є правом адвоката у відносинах з усіма суб’єктами права, які можуть вимагати розголошення такої інформації, та обов’язком щодо клієнта і тих осіб, кого ця інформація стосується.
 Дані вимоги викладені в Статті 9 «Адвокатська таємниця» Закону  України «Про адвокатуру». Адвокат зобов’язаний зберігати адвокатську таємницю. Предметом адвокатської таємниці є питання, з яких громадянин або юридична особа зверталися до адвоката, суть консультацій, порад, роз’яснень та інших відомостей, одержаних адвокатом при здійсненні своїх професійних обов’язків.
 Згідно зі ст. 9 того ж закону, дані попереднього слідства, які стали відомі адвокату у зв’язку з виконанням ним своїх професійних обов’язків, можуть також бути розголошені тільки з дозволу слідчого або прокурора. Адвокати, винні у розголошенні відомостей попереднього слідства, несуть відповідальність згідно з чиним законодавством. Іншими словами, адвокату, помічнику адвоката та посадовим особам адвокатських об'єднань забороняється розголошувати відомості, що становлять предмет адвокатської таємниці, і використовувати їх у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб.

Адвокат не відповідає за порушення цього принципу в разі допиту його у встановленому законом порядку як свідка щодо обставин, які виходять за межі предмета адвокатської таємниці, визначеного чинним законодавством, хоч і охоплюється предметом конфіденційної інформації. Розголошення відомостей, що становлять адвокатську таємницю, заборонено за будь-яких обставин, включаючи незаконні спроби органів дізнання, попереднього слідства й суду допитати адвоката про обставини, що є адвокатською таємницею.

 Про це свідчить положення ст. 10 Закону України «Про адвокатуру», а саме документи, пов’язанні з виконанням адвокатом доручення, не підлягають огляду, розголошенню чи вилученню без його згоди. Забороняється прослуховування телефонних розмов у адвокатів у зв’язку з оперативно-розшуковою діяльністю без санкції Генерального прокурора України, його заступників, прокурорів Автономної Республіки Крим, області, міста Києва.
 Відповідно до тієї статті професійні права, честь і гідність адвоката охороняються законом. Забороняється будь-яке втручання в адвокатську діяльність, вимагати від адвоката, його помічника, посадових осіб і технічних
працівників адвокатських об'єднань відомостей, що становлять адвокатську таємницю. З цих питань вони не можуть бути викликані і допитані як свідки про обставини, що стали їм відомі в зв’язку зі зверненням до них за юридичною допомогою.

У законодавстві Німеччини аналогічний медичній таємниці характер має і адвокатська таємниця. Адвокат, незалежно від волі клієнта, зобов’язаний зберігати її протягом 5 років після закінчення виконання доручення клієнта, якого стосується така інформація. В Україні закон покладає на адвоката обов’язок тримати в таємниці інформацію, що стала йому відома у зв’язку з виконанням ним своїх обов’язків. Присягнувши бути завжди справедливим і принциповим, чесним і уважним до людей, суворо зберігати адвокатську таємницю, всюди і завжди берегти чистоту звання адвоката, дана особа може нести відповідальність у разі їх порушення. Крім того, розголошення отриманих відомостей не є естетичним і справедливим щодо особи, яка їх надала.

  Отже, законодавець визначає адвокатську етику, тобто гарантує клієнтові певний рівень професійної поведінки адвоката, визначає межу його етичних обов'язків, унеможливлює надмірні претензії до адвоката, захисника, захищаючи їх від необґрунтованого та непередбачуваного притягнення до дисциплінарної відповідальності.