Право/

К.ю.н. Романюк О.І., Дронова О.Ю.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

Адміністративно-правова охорона права інтелектуальної власності в Україні

Власність є основою економічного розвитку суспільства, тому держава в особі своїх правоохоронних органів захищає усі форми власності різними правовими засобами. На захист права власності спрямовані не тільки норми адміністративного, але й інших галузей права, в тому числі кримінального, цивільного. В ст. 13 Конституції України зазначено, що держава забезпечує захист усіх суб’єктивних прав власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки.

Найменш ефективним способом захисту права інтелектуальної власності є адміністративно-правовий захист, тому що він необхідним рівнем не систематизований і не упорядкований. Зазначений захист поширюється лише на окремі об'єкти права інтелектуальної власності [1].

Але захист прав на об’єкти інтелектуальної власності адміністративно-правовими заходами має велике значення для встановлення законності і правопорядку у цій сфері.

Адміністративний спосіб полягає в розгляді та вирішенні суперечки органом державного управління. Процедура розгляду набагато простіша, ніж у цивільному судочинстві. Правовою основою є Кодекс України про адміністративні правопорушення, а також закони України: «Про захист від недобросовісної конкуренції», «Про авторське право і суміжні права», «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», «Про охорону прав на промислові зразки», «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», «Про охорону прав на сорти рослин» тощо.

Органи державної влади, як Міністерство освіти і науки України, Міністерство внутрішніх справ України, Служба безпеки України, Державна митна служба України, Антимонопольний комітет України в межах своєї компетенції вирішують питання, пов’язані із захистом прав інтелектуальної власності в адміністративному порядку, забезпечують створення та ефективне функціонування механізмів захисту прав інтелектуальної власності та контролю за дотриманням норм законодавства в цій сфері.

У галузі авторського права і суміжних прав адміністративний спосіб захисту прав передбачено тільки за публічний показ, порушення умов публічного демонстрування і тиражування кіно- і відеофільмів без прокатного посвідчення.

Порядок охорони авторського права і суміжних прав визначений ст.51 Закону України від 23.12.1993 р. № 3792-ХІІ «Про авторське право і суміжні права», відповідно до якої захист особистих немайнових і майнових прав суб’єктів авторського права та (або) суміжних прав здійснюється в порядку, встановленому адміністративним, цивільним і кримінальним законодавствами. Тим самим законодавець визначив міжгалузевий комплексний механізм охорони авторського і суміжного права, в якому нормам адміністративного права належить важлива роль.

Адміністративно-правова охорона авторських і суміжних прав суб’єктів інтелектуальної власності здійснюється посадовими особами ОВС України, державними інспекторами з питань інтелектуальної власності та деякими іншими суб’єктами публічного управління шляхом складання на порушників, які допускають незаконне використання охоронюваних творів і об’єктів, протоколів про адміністративні правопорушення за ст.ст.51-2, 164-6, 164-7, 164-9, 164-13 КУпАП і в процесі адміністративного провадження за скаргами та заявами суб’єктів інтелектуальної власності до Апеляційної палати ДДІВ.

Різновидом охорони права інтелектуальної власності є антимонопольна діяльність держави. Здійснення дій, обумовлених законодавством України як недобросовісна конкуренція, зобов’язує Антимонопольний комітет України та ОВС України здійснювати провадження у справах про адміністративні правопорушення за ст.164-3 КУпАП «Недобросовісна конкуренція». До таких дій відносяться: незаконне копіювання форми, упаковки, зовнішнього оформлення, а також імітація, копіювання, пряме відтворення товару іншого підприємця, самовільне використання його імені та отримання, використання, розголошення комерційної таємниці, а також конфіденціальної інформації з метою заподіяння шкоди діловій репутації або майну іншого підприємця. На такі не законі дії Антимонопольний комітет України та ОВС України, складає на фізичних осіб протоколів про адміністративні правопорушення за ч.ч.1, 3 ст.164-3 КУпАП, стягнення за якими накладають судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів [2].

Стосовно об'єктів промислової власності цей спосіб захисту прав передбачає накладення штрафів за неправомірне використання фірмових найменувань, торговельних марок тощо. Засобом захисту в цьому випадку є скарга, яку у встановленому адміністративним законодавством порядку подають у відповідний орган державного управління.

Типовими видами адміністративних стягнень можуть бути: попередження, штраф, виправні роботи, адміністративний арешт тощо.

Так, незаконне використання об'єкта права інтелектуальної власності, привласнення авторства на такий об'єкт або інше умисне порушення права інтелектуальної власності тягне за собою накладення штрафу від 10 до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією незаконно виготовленої продукції, а також обладнання і матеріалів, що призначені для їх виготовлення [3].

Таким чином можливо зробити висновок, що адміністративно-правовий захист прав інтелектуальної власності генезисно є ще молодим і формується на дезінтеграційних засадах. Тому при виявленні правопорушення застосовувати норму Кодексу України про адміністративні правопорушення чи норми інших законів - питання не таке вже й просте. Тому різні органи можуть по-різному кваліфікувати одне й те ж правопорушення. Це не сприяє єдності практики застосування адміністративного законодавства, ні захисту прав інтелектуальної власності.

Але існування адміністративної відповідальності за порушення прав на об’єкти інтелектуальної власності та адміністративно- правового механізму захисту цих прав має і позитивні моменти, до яких можна віднести:

- оперативність розгляду справ, що створює об'єктивні можливості для швидкого поновлення порушених прав;

- зазначений порядок застосовується для вирішення категорій спорів, які виникають в основному на стадії оформлення прав на об'єкти названої власності, зокрема винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг;

- справи розглядаються на підставі спеціальної процедури, спрощеної порівняно з цивільним судочинством, що виключає більшість процесуальних дій.

Таким чином, в Україні створено сучасну законодавчу базу щодо захисту прав інтелектуальної власності, яка в певній мірі відповідає міжнародним нормам, зокрема вимогам Угоди ТРІПС та запроваджено механізми реалізації норм цього законодавства. Але процес вдосконалення законодавства в цій сфері триває і потребує ще подальшого удосконалення.

Література

1. Право інтелектуальної власності: Підручн. / За ред. О.А. Підопригори, О.Д. Святоцького. – К., 2004.

2. [электронный ресурс]. – режим доступа - http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2009-3/09jevvvu.pdf

3. Основи інтелектуальної власності. (Цибульов П.М. – К., 2005) http://www.bookz.com.ua

4. Кодекс України про адміністративні правопорушення : від 07.12.1984 р., № 8073- X // ВВР УРСР. – 1984. - Додаток до № 51. – Ст. 1122.