УДК
159.922:316.64:165.242.2
ДМИТІЄНКО
Ю.М., пошукувач наукового ступеня
доктора юридичних наук Київського національного університету імені Тараса Шевченко
АКТУАЛЬНІ
ПРОБЛЕМИ ТРАНСФОРМАЦІЇ ПРАВОСВІДОМОСТІ У ЗАКОНОСВІДОМІСТЬ (ПОСТТРАНЗИТИВНОГО
ПЕРЕХОДУ ПРОЦЕСІВ РОЗВИТКУ У ПРОЦЕСИ
СТАНОВЛЕННЯ)
При подальшому дослідженні проблем становлення й розвитку української
правової свідомості правомірно виникає питання: - Яким же чином можна
ідентифікувати присутність норм правової свідомості, початково у періоді
розвитку маргінально-правових та норм
правової культури, як більш якісних, напівмарінально-правових і
немаргінально-правових за норм правової свідомості, ідентифікованих, як правило,
у нормах статичного права, у чинній пріоритетній формі правової свідомості та
культури? Гадаємо, що присутність норм правової свідомості у чинному позитивному статичному праві можна
визначити сучасною формулою «є хороші закони, але вони не працюють» (В.Ющенко),
що свідчать про те, що звичаєва, або
будь-яка інша спадкоємність української правової свідомості спрацьовує
функціонально при творенні усної норми права звичаєвою правовою свідомістю (як
правило, прямо чи опосередковано заміщених нормами ідеологічної, моральної, або
іншої штучної свідомості), але не
спрацьовує у нормах писемного права, презентованих у чинних нормативно-правових
актах.
Як це можна
зрозуміти? За домінування норм
української звичаєвої правової свідомості
у структурі сучасного механізму правового регулювання посттоталітарних
суспільних відносин, норми статичного права або не спрацьовують, або
спрацьовують маргінально, або зовсім не виконуються. За домінування норм правової культури норми статичного права
функціонують як зразки найголовніших структурних елементів механізму якісного
регулювання суспільних відносин та якісного функціонування спадкоємності в
чинній українській державно-правовій свідомості та культурі як первинних, так й
вторинних її суб'єктів. Саме конституційно-правова свідомість виконує функції
домінантної форми державно-правової свідомості, змістом якої є зміст
Конституції незалежної України. Отож, у
нашому контексті, нормами правової культури є ті якісні норми позитивного
права, котрі презентують механізм якісного
регулювання суспільних відносин, у ньому ідентифікуються як типово правові, та
у котрому домінують не лише її якісні, але й якісні норми правової свідомості,
тобто ті, котрі не мають кризового циклу соціальної активності. На той час
норми правової культури презентують нові якісні норми статичного права,
презентовані у чинних різногалузевих нормативно-правових актах, в першу чергу,
у нормах чинної Конституції незалежної
України - формальної спадкоємності української правової свідомості.
Показниками домінант норм правової культури є, наприклад, ювенальні,
кримінальні, інші соціологічні та статистичні показники, наприклад, зменшення
кількості та якості злочинів, або зменшення загальної криміногенності чи
зниження рівня їх суспільної безпеки. Особливо важливими могли б стати щорічні,
квартальні, місячні, тижневі та добові моніторинг рівня злочинності в
різних галузях права, національності злочинців, їх освіти, сімейного, вікового
та іншого стану з метою виявлення можливих потенційних злочинців, а також рівня
задоволеності станом виконання чинної законодавчої бази, запровадження
обов'язкового масового правового всеобучу, починаючи з дитячого садочку, в
першу чергу, масових первинних суб'єктів правової свідомості, що є виробниками
масових форм правової свідомості для інших її суб'єктів.
За періодів становлення правової свідомості, що відбуваються, як правило,
після періодів її розвитку, чинне статичне право може набувати за умов
відсутності зазначених вище регулярних моніторингів, таких тотальних, ідеологічно
опосередкованих чи структурованих змін, що може перетворитися у власну нову
нормативну сутність - тотальний закон,
що стає змістом тотальної законосвідомості
[1] та поступово перестає рахуватися з правовою свідомістю, її
первинними суб'єктами. За таких умов держава стає тоталітарною, а закон
остаточно замінює право, при чому
позитивне право та позитивна правова наука саме закон ідентифікує правом [2]. Відбувається
підміна понять та регуляторних дій.
Спробуємо
схематично уявити трансформацію правової свідомості у законосвідомість - період її розвитку, та навпаки – період її
становлення (Див. рис. 1)
Рисунок 1.
|
|
|
Норми,
функції, властивості правової культури |
|
Норми,
функції, властивості права |
|
Норми,
функції, властивості закону |
|
Норми,
функції, властивості законосвідмості |
|
Норми,
функції, властивості правової свідомості |
За нашою
схемою конкретно-історичного становлення та розвитку української правової
свідомості становлення її неформальної, природної (звичаєві норми україноментально структурованої правової традиції як якісні норми правової
свідомості та культури) та формальної (штучні норми не правової, а
законодавчої, ідеологічно (штучно) опосередкованої традиції як норми правової свідомості, культури та статичного
права за умов байдужості вторинних суб'єктів правової свідомості до питань
якості правових норм) спадкоємності починається з формування усних норм
правової свідомості. Останні згодом візуалізуються у правових архетипах і
артефактах правової культури та трансформуються в писемні норми правових актів.
Зі з'явленням перших писемних правових архетипів та правоусвідомлених штучних
артефактів починається перші візуальні характеристики початку становлення
правової свідомості та закінчується її розвиток. Такі правопроцесуальні дії характеризують зміну зовнішньої
домінанти, зовнішніх різноментальних джерел і детермінант родової правової
природи (суб'єкти, об'єкти, предмети, цінності та правовідносини зовнішнього
правового і законодавчого поля, що межують з внутрішнім українським правовим і
законодавчим полем) за періодів
розвитку правової свідомості на нову внутрішню домінанту, детермінанту і
внутрішні ментальні джерела видової правової природи за періодів її становлення
(суб'єкти, об'єкти, предмети, ментально-правові цінності з чітко визначеною
національно-правовою природою за формулою української правової ідіоми –
україноцентричною складовою пропорцією), та правовідносини внурішнього
українського правового і законодавчого поля, що межують з зовнішнім зарубіжним
правовим і законодавчим полем). Думаємо, подальші дослідження сприятимуь
оптимальному вивченню різних властивостей української правової свідомості.
Список використаних джерел:
1.
Дмитрієнко Ю.М. Українська законосвідомість – проблема чи
панацея? (витоки, тенденції, перспективи) // Нова парадигма. Журнал наукових праць.
Вип. 60. – Київ: НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2006. – С. 92-116
2.
Dmitrienko Yu. Actual aspects of
Ukrainian legal consciusness and consciusness of politician at implantation of
ideological function the state. - Nr 2 (2) 2007. – Przemysl: Sp. z.o.o «Nauka i studia»,
2007. – p. 20-24