Передерій А.О.

Науковий керівник к.ю.н. Романюк О.І.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

Проблеми захисту об’єктів інтелектуальної власності в Інтернеті

У наш час, коли комп’ютерні і мережеві технології с кожним днем набувають все більшого розвитку, інформація і Інтернет стали невід’ємною частиною життя нинішнього суспільства.

Актуальність даної теми полягає в тому, що зараз ми маємо багато проблем, пов’язаних з порушенням прав на об’єкти інтелектуальної власності в Інтернеті. Причиною є полегшення доступу до цих об’єктів через поширення комп’ютерних комунікацій. Це могло б бути виключно позитивним явищем, тому що надало нові можливості для поліпшення освіти, духовного, культурного та інтелектуального розвитку. Але багато хто зловживає цими можливостями.

Розгляданням проблеми захисту об’єктів інтелектуальної власності в Інтернеті займались Арданов О., Гуменюк О., Денисюк М. та інші. Але незважаючи на достатній об’єм досліджень, ця проблема й досі залишається невирішеною.

Зауважимо, що Інтернет представляє собою загальнодоступний інформаційний простір глобального характеру, котрий не має єдиного централізованого керування, єдиного власника та відокремленого майна, і саме цим ставить під загрозу авторське право інтелектуальної власності.

Юридична основа для захисту авторських прав в Інтернеті на міжнародному рівні була закладена ще в 1996 році на дипломатичній конвенції Всесвітньої організації інтелектуальної власності. Саме тоді були прийняті Договори з авторського права та виконання фонограм з метою забезпечення відповідних прав і можливостей власників щодо використання ефективної охорони при розповсюдженні їх творів через Інтернет шляхом електронної торгівлі. Проте для ефективної реалізації Інтернет-договорів необхідні відповідні заходи на національному рівні кожної з держав [1, С. 10].

Але законодавче регулювання цієї сфери та судовий захист прав порушених з використанням Інтернету, ускладнюється їх анонімністю, та технічною складністю, що і створює можливості для уникнення відповідальності за порушення авторського права.

Особливу увагу вважаємо за необхідне приділити такому порушенню авторського права, як плагіат. Найвагомішою передумовою поширення плагіату можна виділити розвиток Інтернету, що спричиняє неконтрольований рух інформації, обсяги якої постійно збільшуються.

Плагіатом вважається опублікування повністю або частково чужого твору під іменем особи, яка не є автором цього твору. Плагіат вирізняється саме присвоєнням чужого авторства. При піратстві, наприклад, може відбуватися розповсюдження чужих творів без дозволу автора, але імена справжнього автора не приховується. Тобто у даному випадку немайнові права автора зберігаються, чого не можна сказати про плагіат, де порушуються, як майнові, так і особисті немайнові права автора. Цікаво зауважити, що плагіатом не вважається цитування (обов’язкове посилання на автора), використання змісту, суті, ідеї, теорії , концепції чужих творів.

Крім того, одним із способів плагіату є несанкціонований переклад і подання перекладеного тексту як свого власного без посилання на першоджерело [2, С. 18].

Вважаємо за необхідне розглянути наступне цікаве та суперечливе питання - це існування і функціонування електронних бібліотек, та їх вплив на авторське право. Електронною бібліотекою вважається он-лайн ресурс, де розміщуються літературні твори, які можуть бути переглянуті усіма користувачами Інтернету.

Незважаючи на численні переваги електронних бібліотек (економія часу для користувачів, можливість маловідомих авторів стати відомими серед читачів, економія коштів на утримання бібліотеки), є і недоліки, до яких можна віднести можливі наслідки для авторів. Їхні книжки не купують, а знаходять в Інтернеті, їх авторське право легко порушити, адже неможливо відслідкувати, чи дійсно читач зберігає книжку на власному комп’ютері лише для навчальних та особистих цілей. Видавництва, так само як і автори можуть втратити прибуток від продажу примірників творів.

На наш погляд, електронні бібліотеки мають право на своє існування. Але вони повинні бути спеціалізованими та науковими. Функціонування таких бібліотек необхідно законодавчо врегулювати, насамперед, щодо збереження авторських прав, як майнових, так і немайнових. Можливим варіантом також може бути платна реєстрація в електронних бібліотеках, або ж плата за скачування книги, тоді автору можна було б надавати частину коштів у вигляді винагороди. Або ж задля здійснення авторами своїх прав в електронних бібліотеках могла би бути запроваджена розгалужена система доступу користувачів до творів. Вид доступу визначався б рішенням автору [3,С. 20].

Таким чином, вирішенням проблем захисту об’єктів інтелектуальної власності в Інтернеті може стати, по-перше, спеціалізоване законодавче регулювання держави. Тоді б автори не боялись таких негативних явищ, як плагіат, піратство, а електронні бібліотеки могли б повноправно працювати належним чином, не ставлячи під загрозу чиїсь права. В такому випадку користувачі зможуть знаходити необхідну їм інформацію в зручний для них спосіб і не порушуючи закон, а автори будуть у спокої за свої авторські права.

Література:

1. Денисюк М. Інтелектуальна власність та Інтернет: нові можливості чи нові проблеми? // Інтелектуальна власність. – 2009. - № 6. – С. 9-12.

2. Гуменюк О., Арданов О. Плагіат та інші актуальні проблеми реалізації авторського права у діяльності засобів масової інформації // Інтелектуальна власність. – 2009. - № 5. – С. 13-21.

3. Галінська С. Існування електронних бібліотек в Україні: сучасність та перспективи // Інтелектуальна власність. – 2009. - № 11. – С. 17-22.