Психология и социология/8. Педагогическая психология

К. пс. н. Гнатюк О.В.

Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України, Україна

Психолого-педагогічні передумови валеологізації навчальної діяльності учнів початкової школи

Валеологічна освіта є базою для формування дійового творчого ставлення до свого здоров’я, найбільш повного розвитку духовних, фізичних, психічних можливостей особистості, оптимального добору методів для зміцнення свого організму. Формування уявлень про здоров’я посідає особливо важливе місце в навчально-виховному процесі, тому валеологічне навчання й виховання школярів ми розглядаємо як невід’ємну частину всього педагогічного процесу, спрямованого на формування культури здоров’я учнів, що, у свою чергу, тісно пов’язана із загальним навчанням і формуванням загальної культури особистості школяра. Тому формування культури здоров’я школяра вимагає комплексного педагогічного впливу на розум і почуття, інтелектуальну й духовну сфери школярів, що у своїй сукупності визначають зміст організації навчально-виховного процесу валеологічного навчання школяра. Під «валеологізацією навчально-виховного процесу» ми розуміємо створення таких безпечних умов перебування, навчання й роботи у школі, які вирішують завдання раціональної організації навчального процесу, відповідності навчального і фізичного навантаження можливостям дитини.

Метою навчально-виховного процесу у формуванні валеологічних знань, умінь і навичок школярів є підвищення ефективності освітньої, виховної, оздоровчо-профілактичної роботи за допомогою створення мотивації й умов для формування, збереження й зміцнення здоров’я як найважливішого чинника розвитку особистості.

Валеологічна освіта дитини є особистісним початком, який, зароджуючись у раннім дитинстві, дозволяє змінити лінійність і програмованість навчального процесу, додаючи йому риси вибірковості, саморозвитку, цілісності, системності, опосередкованості [3]. Школярам потрібні знання про формування, збереження і зміцнення свого здоров’я і здоров’я людей, які їх оточують. Необхідно виховати в учнів звичку дотримуватися здорового способу життя, правил особистої гігієни й психогігієни у зв’язку із зростаючим психоемоційним навантаженням як у школі, так і вдома.

На сучасному етапі, коли існують різні підходи до валеологічного навчання і виховання, методів формування, збереження й зміцнення здоров’я, оцінки рівня здоров’я дітей, не завадить звернутися до педагогічної спадщини В.О. Сухомлинського. В книзі «Серце віддаю дітям» у розділі «Здоров’я, здоров’я і ще раз здоров’я» педагог зазначає: «Я не боюся ще й ще раз повторити: турбота про здоров’я – це найважливіша праця вихователя. Від життєрадісності, бадьорості дітей залежить їхнє духовне життя, світогляд, розумовий розвиток, міцність знань, віра в свої сили. Якщо виміряти всі мої турботи й тривоги про дітей протягом перших 4-х років навчання, то добра половина з них – про здоров’я» [7, с.85 – 86].

В.О. Сухомлинський звертає увагу на такі аспекти формування, збереження і зміцнення здоров’я дітей, які актуальні й сьогодні. Це оздоровлення й загартовування дитини, перебування на свіжому повітрі тощо. Наголошуючи на значенні здоров’я дитини, педагог навчає здоров’ю самою організацією навчально-виховного процесу. Початкову школу він називає «школою радості», де вчитель – не тільки наставник, але й друг, якого з дітьми пов’язують різноманітні емоційні стосунки в дружному колективі. А це є запорукою емоційного й психічного здоров’я дітей і вчителів. Природа – це сад здоров’я, фізичного й духовного, як говорив В.О. Сухомлинський. Уроки мислення на природі, школа під блакитним небом – це джерело радості, позитивних емоцій, образного сприйняття оточуючого світу, єднання з прекрасним і початок формування духовного здоров’я.

Основи здоров’я закладаються ще в ембріоні, закріплюються у ранньому дитинстві, а під час навчання в школі дитина повинна стати міцнішою, сильнішою й витривалішою. «Зміцнити здоров’я людини в дитинстві, не допустити, щоб дитина вступила в юність кволою і млявою», – писав В.О. Сухомлинський, – це означає дати їй «всю повноту життєвих радощів» [7, с.85 – 86].

Введення основних положень валеології в педагогічну діяльність дозволяє здійснити давню стратегію педагогів – навчати і виховувати підростаюче покоління в єдиному процесі розвитку цілісної особистості.  Відомо, що ще Я.А. Коменський в основу «Великої дидактики» поклав принцип природовідповідності [4].  К. Д. Ушинський підходив до навчання і виховання дітей з точки зору антропології (всебічної природи людини) [8].     П. Ф. Лесгафт [5], М. І. Пирогов [6] і багато інших педагогів особливу увагу  приділяли здоров’ю дітей. 

Психологічні особливості дітей молодшого шкільного віку: добре сприйняття і засвоєння всього нового, довірливе ставлення до авторитету дорослих, емоційність і вразливість, розвиток моральних переконань і комунікативних якостей – сприяють роботі вчителя по формуванню здорового способу життя і переконання, що здоров’я людини залежить від неї самої. Якщо оздоровчо-профілактична робота систематична й обміркована, а учні на собі відчувають її вплив, вони дійсно переконуються в необхідності турбуватися про своє здоров’я і здоров’я своїх близьких. Лише за умови усвідомлення школярами потреби й необхідності бути здоровим і прагнення досягти цього, можна привчити їх виконувати вимоги режиму дня та особистої гігієни, дотримуватися рухового режиму, керувати своїми емоціями, навчатися способів психічного самозахисту при стресах, оволодіти мистецтвом здоров’ятворення. А до закінчення початкової школи у дітей має сформуватися культ здоров’я як особистісна цінність, як основа життя і людського щастя.

Отже, перед школою і вчителями стоїть завдання – формування в учнів валеологічного світогляду і пріоритету здоров’я, як найважливішої людської цінності, як фактора збереження і зміцнення здоров’я.

Ми вважаємо, що найбільшої ефективності у формуванні уявлень про здоров’я буде досягнуто, якщо навчально-виховний процес проводити за системою, елементи якої взаємозалежні й доповнюють один одного в освітньому, виховному, організаційному й оздоровчо-профілактичному напрямах. Ця система містить у собі такі основні елементи:

·        активна участь у методичній, організаційній, пропагандистській роботі в школі представників адміністрації школи, учителів, медичних працівників, батьків;

·        удосконалення кваліфікації вчителів з питань змісту й методики валеологічного навчання й виховання учнів;

·        систематичне повідомлення  школярам валеологічних знань на уроках і в позаурочний час з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей;

·        розвиток у школярів потреб і розуміння необхідності дотримання здорового способу життя;

·        повсякденний контроль за виконанням учнями індивідуальної оздоровчої системи;

·        максимально можливе залучення учнів до участі у проведенні за­ходів щодо охорони свого здоров’я і здоров’я оточуючих людей;

·        валеологічна освіта батьків, забезпечення єдності валеологічних  вимог у школі і сім’ї;

·        створення в школі і родині адекватних умов для можливості реа­лізації учнями оздоровчих технологій;

·        позитивний приклад учителів і батьків.

Наша експериментальна програма охоплювала такі напрямки психолого-педагогічної системи роботи – діагностичний, освітній, виховний, організаційний, оздоровчо-профілактичний, корекційний.

Розглянемо основні напрямки роботи цієї педагогічної системи.

Діагностичний – включав психолого-діагностичний моніторинг (вивчення стану здоров’я дітей; проведення спостережень, опитувань, тестування, анкетування, бесід з метою з’ясування існуючих в учнів уявлень про здоров’я); психолого-педагогічну діагностику сімей (вивчення психологічного клімату, фактори впливу сімейного середовища на здоров’я дітей, рівень підготовки батьків до формування уявлень про здоров’я у дітей тощо); програму вивчення рівня знань з основ здоров’я та ступінь його сформованості у молодших школярів.

Освітній напрямок передбачав навчання учнів основам здоров’я – набуття елементарних знань, умінь і навичок дотримання режиму дня, особистої гігієни, загартування організму, гігієнічне навчання (правильне харчування, догляд за зубами тощо), отримання основ знань про фізичну культуру, навчання життєвим навичкам (керування емоціями, розв’язання конфліктів тощо), профілактика травматизму, дотримання правил безпеки. Цей напрямок реалізується шляхом проведення уроків з «Основ здоров’я» і «Фізичної культури»; введення валеологічного матеріалу в предмети шкільного курсу; проведення додаткових занять з основ здоров’я.

Виховний напрямок, тобто виховання й формування культури здоров’я – виховання в учнів особистісних, морально-вольових і психологічних якостей, які сприяють збереженню і зміцненню здоров’я, формування уявлень про здоров’я як цінність, розвиток позитивної мотивації на здоров’я, підвищення відповідальності за власне здоров’я, здоров’я сім’ї, суспільства. Здійснюється через навчальну і позанавчальну діяльність (проведення позакласних і позашкільних валеологічних заходів – свят, «Днів здоров’я», фестивалів, конкурсів, змагань тощо).

Організаційний напрямок передбачав створення таких безпечних умов перебування, навчання й роботи у школі, які вирішують завдання раціональної організації навчально-виховного процесу (з урахуванням вікових, індивідуальних особливостей, гігієнічних вимог, відповідності навчального та фізичного навантаження можливостям дитини).

Оздоровчо-профілактичний напрямок роботи спрямований на розв’язання завдань зміцнення здоров’я учнів, підвищення потенціалу (ресурсів) здоров’я: фізична підготовка, загартовування, гімнастика, фізкультхвилинки, рухливі і спортивні ігри, змагання, дні здоров’я, спортивні свята, турпоходи, прогулянки на свіжому повітрі тощо.

Корекційний. Цей напрямок включав різні форми корекційно-розвивальної роботи з учнями – навчально-ігрові заняття, психологічні ігри, тренінгові заняття; методи групової роботи – психогімнастика, групова дискусія, рольова гра тощо.

Основними напрямками у даному комплексі заходів слід визнати забезпечення оздоровчої освіти школярів сучасними спеціальними програмами і підручниками, які б формували у них правильні уявлення про здоров’я, залучення дітей до систематичних занять фізкультурою і спортом. Лише у цьому випадку можлива активна участь школярів у формуванні здорового способу життя, розвиток позитивної мотивації на здоров’я, відхід від шкідливих звичок.

Певну роботу в цьому напрямку ми проводили в експериментальних класах початкової школи, яка складалася з декількох етапів.

 На першому етапі (оціночно-орієнтувальному) виявлялися інтереси та ціннісні орієнтації учнів, їх відношення до свого здоров’я і фізичної культури; здійснювалося розширення системи знань про основи здоров’я, формування уявлень про здоров’я.

У школах було організовано і проведено декілька засідань разом з учителями, батьками, психологами, медичними працівниками та  керівниками навчальних закладів з метою складання плану подальшої роботи. Також було проведено опитування й анкетування учнів, учителів, батьків.

 Таким чином, проведені нами дослідження в результаті констатуючого етапу експерименту виявили факти низького стану різних компонентів здоров’я учнів молодших класів. Це пояснюється тим, що в більшості учнів відсутні необхідні знання про індивідуальне здоров’я, не сформовані навички й практичні уміння з культури здоров’я. Школярі не можуть правильно розв’язати елементарні ситуації з валеології у повсякденному житті. Процес формування основ здоров’я в учнів у шкільній практиці здійснюється неефективно. Цьому заважає ряд причин: недостатність розробки цієї проблеми в науково-педагогічній літературі; відсутність відповідного науково-методичного забезпечення; недостатність рівня знань учителів з даної проблеми; відсутність підготовлених фахівців; невідповідність фізіолого-гігієнічним вимогам здорового способу життя режиму навчально-виховного процесу в школі; дуже обмежений рівень валеологічних знань, практичних умінь і навичок батьків.

 Другий етап (програмно-цільовий) передбачав активні зусилля із засвоєння спеціально створеної програми, навчально-методичного забезпечення, використання практичних умінь і навичок в її реалізації, виховання самодисципліни, самостійності, включення у фізкультурно-спортивну діяльність.

Програма складалася з таких розділів:

1. Теоретичні знання, тобто інформаційно-пізнавальна частина, яка включала матеріали про загальні відомості про здоров’я та здоровий спосіб життя, значення занять фізичною культурою для здоров’я школярів, особисту гігієну, режим дня тощо.

2. Практичні заняття, тобто оздоровчо-рухова частина, яка передбачала активне використання фізичних вправ, рухливих і народних ігор, забав, естафет, танців тощо.

3. Заходи з позакласної роботи, які передбачали проведення рухливих ігор, днів здоров’я, екскурсій, походів, виховних заходів оздоровчого спрямування тощо.

4. Робота з батьками – передбачала залучення сім’ї до формування культури здоров’я їхніх дітей.

Згідно з цією програмою навчально-виховна робота проводилась на уроках з основ здоров’я, фізичної культури, Я і Україна, образотворчого мистецтва тощо та в процесі самостійних занять удома під наглядом батьків.

Уроки в експериментальних класах відрізнялися за структурою від традиційних. Спочатку проводилася теоретична робота за підручником «Основи здоров’я і фізична культура» [1, 2], тобто діти оволодівали знаннями про здоровий спосіб життя, загартовування, правила особистої гігієни, режим дня тощо. На уроках використовувалися друковані засоби, розроблялися і комплектувалися «Куточки здоров’я», велися «Щоденники», заповнювалася «Психолого-педагогічна карта учня» тощо.

З метою підвищення  ефективності кожного уроку, залучення дітей до науки «бути здоровою людиною» до кожної теми пропонувалася додаткова література різноманітних жанрів про те, як бути здоровим, вести здоровий спосіб життя, використовувалися ігрові прийоми, ТЗН, виконувалися  практичні завдання групами, парами, учні обмінювалися думками, обговорювали різноманітні ситуації.

Потім проводилися практичні заняття, на яких діти грали у рухливі ігри, вивчали комплекси вправ ранкової гімнастики, фізкультхвилинок, оволодівали навичками легкої атлетики, плавання, гри у футбол, баскетбол тощо.

Регулярно проводилася позакласна й позашкільна робота з навчання дітей культурі здоров’я, фізичної культури, гігієнічного виховання, формування культурно-гігієнічних навичок і профілактики шкідливих звичок. Рухливі ігри і спортивні змагання організовувалися на свіжому повітрі. Бесіди, екскурсії, олімпіади, вікторини, свята, гурткова робота, проводилися разом з батьками.

Постійно працювала «Школа для батьків», де проводилися лекції і бесіди на різноманітні валеологічні теми, запрошувалися медики,  психологи, вчені.

Третій етап – індивідуалізації та вдосконалення – відображає зрілість реалізації довготермінової життєвої програми з використанням знань про здоров’я, процес його самоформування й самокорекції, передачу набутого досвіду своєму найближчому оточенню.

На цьому етапі учні, які навчалися основам здоров’я протягом декількох років, залучаються до спільної роботи з учителями й передають набуті знання молодшим школярам.

Отримані результати проведеного нами дослідження дозволяють стверджувати, що впровадження нашої методики  з навчання основ здоров’я сприяє, з одного боку, формуванню здоров’я учнів у навчально-виховному процесі, а з другого – підготовці школярів до розуміння здоров’я, як особистісної цінності і найбільшого багатства людини, складових його частин, уміння використовувати чинники й засоби збереження і зміцнення здоров’я, запровадженню культу здоров’я в сім’ї, школі, вихованню фізично міцного, здорового покоління.

 

                                             ЛІТЕРАТУРА

1. Гнатюк О.В. Основи здоров’я і фізична культура: Підруч. для 1 кл. / За ред. акад. С.Д. Максименка. – К.: Форум, 2003. – 127 с.: іл.

2. Гнатюк О.В. Основи здоров’я і фізична культура: Підруч. для 4 кл. – К.: Промінь, 2004. – 142 с.

3. Горащук В.П. Організація навчально-виховного процесу з валеології в загальноосвітній середній школі: Навч. посіб. для студентів вищих пед. навч. закладів. – Луганськ: Альма-матер, 2005. – 112 с.

4. Коменський Я. А. Велика дидактика. Вибр. пед. твори. – Т. 1. – К.: Рад. школа, 1960. – 245 с.

5. Лесгафт П. Ф. Избранные пед. сочинения. – М.: Педагогика, 1988. –  396 с.

6. Пирогов М.І. Избранные пед. сочинения. – М.: АПН РСФСР, 1953.

7. Сухомлинський В. О.  Серце віддаю дітям. Вибрані твори в 5 томах. – Т. 3. – К.: Рад. школа, 1976.

8. Ушинський К. Д. Про сімейне  виховання. – К.: Рад. школа, 1974. –   150 с.