Гребенюк Н.Д.
Дніпропетровський національний університет ім. О.Гончара
РОЛЬ
САМОАКТУАЛІЗАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ У ПРОФЕСІЙНОМУ СТАНОВЛЕННІ ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА
Самоактуалізація дуже
важлива для майбутніх практичних психологів. Нами проведений аналіз проблеми
самоактуалізації особистості практичного психолога, її природи та структури.
Розгляд проблеми у зарубіжній та вітчизняній психології показав, що у
вітчизняній психології Я-концепція розглядається як передумова і наслідок
соціальної взаємодії, яка визначається соціальним досвідом як важливий
структурний елемент психологічного образу особистості.
Умовами успішної самоактуалізації особистості за А. Маслоу є:
1)
усвідомлення нею власного потенціалу, сильних і слабких сторін, здібностей,
бажань та прагнень;
2)
сприятливі зовнішні обставини, які б не пригнічували тенденцію особистості
до актуалізації, а сприяли їй;
3)
відкритість особистості новим ідеям, новому досвіду, готовність ризикувати,
помилятись, відмовлятись від старих звичок [1].
Дослідження проблеми само актуалізації у сучасній психологічній
літературі показує, що її розвиток має важливе значення для особистісного
розвитку кожної людини. Розглянемо, яку роль посідає самоактуалізація у
розвитку особистості практичного психолога, зокрема, з’ясуємо її роль у
професійному становленні.
Умови сьогодення й особливості суспільного життя ставлять
жорсткі вимоги до компетентності, професіоналізму, поведінки, рівня культури і
мислення психолога-практика, а тому й до рівня професійної та особистісної
поведінки у системі вищої школи майбутнього фахівця в галузі практичної
психології.
Проблема підготовки практичних психологів приваблює останнім
часом багатьох науковців різних країн, в тому числі й України. Як показав
аналіз літератури, розв’язання проблеми
підготовки практичного психолога зумовило визначення основних вимог до змісту
освіти практичних психологів (В.Панюк);
розробку концепції професійної
підготовки психолога, визначення змісту понять «психологічна готовність
практичного психолога», його «професійна компетентність» (Н. Чепелєва);
психологічних передумов здатності до професії психолога, функцій та класів
професійно-психологічних завдань, які вирішує фахівець-психолог, створення
моделі особистості психолога-практика та визначення основних характеристик його
діяльності (Н. Пов’якель, Н. Чепелєва); особливості
розвитку особистості психолога-практика в процесі професійної підготовки (Ю.
Долинська, Л. Терлецька, Л. Шумакова) [3].
Результати професійних
впливів психолога на людину залежать від рівня загальноособистісного розвитку
суб’єкта психологічної діяльності.
Адже цілі, зміст і характер його роботи, методи, які він застосовує в процесі
вирішення професійних завдань, значною мірою визначаються особистістю
спеціаліста.
Саме тому практичний психолог повинен реалізувати психологічну
підготовку відносно себе для того, щоб потім успішно працювати з іншими людьми.
В цьому плані являє собою інтерес розроблена Н.В.Чепелєвою та Л.І. Уманець [2]
трирівнева система особистісної підготовки психологів у вузі:
перший рівень – світоглядний,
покликаний сформувати професійну свідомість майбутніх спеціалістів; другий
рівень – професійний, спрямований на оволодіння студентами необхідною системою
знань, технологією професійної діяльності майбутнього психолога; третій рівень
– особистісний, націлений на формування у студентів професійно значущих
якостей, гуманістичної спрямованості, «діалогічності» як центрального її
компонента.
На сьогодні існує велика кількість підходів та теорій стосовно
самоактуалізації особистості та рівня домагань, але незважаючи на це, немає
чіткої інформації про взаємозв’язок цих двох показників, тому ця сфера
психології ще потребує детального вивчення та конкретизації. Дослідження у цій
сфері студентів-психологів викликає особливу увагу, тому що саме в цей період,
період навчання, закладаються основи майбутньої професії. Професійне
становлення психолога – складний, неперервний процес «проектування»
особистості. Навчаючи людей самостійно вирішувати свої проблеми, психолог піднімає
суспільну свідомість на новий рівень; він використовує свої професійні і
особистісні можливості, щоб впливати на ріст самосвідомості конкретної
особистості. Виконати цю місію може тільки особистісно зріла людина, внутрішньо
і професійно підготовлена до вирішення завдань, які стоять перед нею.
Особистісна зрілість проявляється у вмінні поєднувати, співвідносити свої
індивідуальні особливості, статусні та вікові можливості та набуті знання з
вимогами суспільства та оточуючих.
Розвиток професійної свідомості розглядається як процес
невідривний від суб’єктивізації учбово-професійних дій, тобто як процес
перетворення студентів в повноцінних суб’єктів учбової та професійної
діяльності. Процес навчання у вузі може та повинен забезпечувати реалізацію таких
функцій суб’єкта, як цілеспрямованість, пізнання, планування, прогнозування,
самосвідомість та ін.
Дослідження самоактуалізації студентів-психологів встановило
її взаємозв’язок з рівнем домагань та самооцінкою.
За допомогою методики Дембо- Рубінштейн, ми встановили, що
наша вибірка має середні показники за такими шкалами, як «характер», «авторитет
у однолітків», «вміння багато робити своїми руками», «зовнішність»,
«впевненість у собі». Тільки за шкалою «розум» був встановлений завищений рівень
домагань, що може свідчити про некритичне відношення студентів до своїх
розумових можливостей. Щодо самоактуалізації, то найвищий біл отримав такий
спосіб самоактуалізації, як орієнтація в часі.
Також треба звернути особливу увагу на той факт, що найменші показники (менше, ніж
50%) отримала шкала «погляд на природу людини», тобто можна говорити про те, що
у студентів-психологів відзначається тенденція до негативного сприйняття
природи людини. І переважна більшість респондентів характеризувала людей як
егоїстичних, нечесних, яким не треба довіряти, тощо. Таке критичне ставлення до
людей зараз може проявитися у майбутній діяльності психолога. Але можна
припустити, що негативне сприйняття людської сутності взагалі є проекцією
сприйняття себе, що і заважає відчувати повну впевненість в собі та призводить
до високих показників рівня домагань. Але це тільки наше припущення, яке
потребує подальшої перевірки.
За допомогою коефіцієнта кореляції Пірсона був зроблений
розрахунок для кожної із шкал за методикою Дембо-Рубінштейн та методикою
самоактуалізації
особистості. Результати показали,
що чим вищим є рівень домагань щодо розуму, тим нижчий притаманний рівень
саморозуміння. Або, навпаки, чим нижчий рівень домагань щодо розумових
здібностей, тим вище буде рівень саморозуміння. А високий рівень домагань за
шкалою «впевненість у собі» свідчить про те, що студенти – психологи не
відчувають її у достатній мірі.
Отже, в результаті нашого дослідження можна зробити висновок,
що проблема самоактуалізації особистості та рівень її домагань в сучасній
психології займає не останнє місце та цьому питанню приділяється та буде
приділятися ще багато уваги в роботах сучасних психологів.
Література
1.
Маслоу А. Мотивация и личность. 3-е
изд., - СПб.-Питер, 2006.- 352 с.
2.
Чепелева Н.В., Уманец
Л.И. Проблемы личностной подготовки психологов-практиков в условиях вуза// Сб.
материалов междун. конф. «Актуальные
проблемы психологической службы: теория и практика». – Том 2. – Одесса. – 1992.
– С. 111-112.
3.
Чепелєва Н.В., Пов’якель Н.І. Теоретичне обґрунтування моделі особистості
практичного психолога// Психологія. Зб. наук. праць. – К.: НПУ ім. М.П.
Драгоманова. Вип. III,
1998. – С.35-41.