Психологія Педагогічна психологія

Дубич С. Я., Овчаренко В. Г.

Дніпропетровський національний університет ім. О.Гончара Кафедра медичної психології, психодіагностики та психотерапії

ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНИЙ ПІДХІД ДО ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОГО ПЛАНУ У СТАРШОКЛАСНИКІВ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ СПЕЦШКОЛИ-ІНТЕРНАТУ

Підготовка дітей з особливостями психо-фізичного розвитку до праці в майбутньому – одна із приорітетних функцій навчально-виховного процесу допоміжної школи. Перехід від адміністративно-командної системи планового господарства до соціально орієнтованої ринкової економіки потребує нових підходів до змісту й організації навчально-виховної роботи в школі. Проблема профорієнтації учнів з розумовою відсталістю в допоміжній школі розглядається в системі професійно-трудового навчання. Тому на систему професійно-трудового навчання розумово відсталих учнів покладаються нові завдання – формування компетентності, посилення гнучкості та мобільності соціальної поведінки, підготовленості до праці, оновлення соціальних приорітетів особистості, які мають на меті допомогти дитині любити життя, розуміти себе, позитивно ставитись до себе і до навколишнього світу, знайти своє місце в суспільстві, реалізувати свої плани. Слід відзначти, що проблеми формування готовності до самостійної праці, самовизначення як передумови успішності адаптації й інтеграції випускників допоміжної школи у сучасні суспільні відносини ще недостатньо досліджені. Аналіз сучасної практики працевлаштування випускників з розумовою відсталістю показує, що при розв’язанні цієї проблеми допоміжні школи зустрічаються з великими труднощами. Якщо 15 років тому і раніше близько 90% випускників могли працевлаштуватись у різні сфери народного господарства, а половина – за отриманими в допоміжній школі спеціальностями то нині ці показники значно нижчі [1,2]. Зазначена проблема з працевлаштуванням випускників допоміжної

школи викликана цілим комплексом причин, що свідчать про назрілі різниці між запитами сучасного виробництва та низькою ефективністю практики професійно-трудової підготовки учнів у допоміжній школі. При побудові змісту професійної підготовки недостатньо реалізується взаємозв'язок і обумовленість функцій навчальних предметів з суспільно корисною продуктивною працею учнів та різними позакласними заходами трудового спрямування. Недостатньо реалізується принцип особистісної орієнтованості трудового навчання на розвиток дітей, їх самоактуалізацію, не забезпечується достатній рівень їхньої готовності до індивідуальної підприємницької діяльності, до широкопрофільної праці. Вибір професії для розумово відсталих підлітків розглядається як пошук відповідності між вимигами професії та індивідуальністю, тобто відношення «людина – професія» аналізується тільки в направленості від професії до людини. При цьому ігнорується той факт, що світ професій надзвичайно динамічний і вимоги, що ставляться перед працівниками, неухильно змінюються. Усвідомлений вибір професії має вплив на подальше життя, на успішність самореалізації, соціалізації, професійного росту випускників школи. Необхідність розробки комплексу психолого-педагогічних підходів до профорієнтації в системі моніторінгу навчально-виховного процессу в допоміжній школі являється актуальною. Профорієнтація учнів з розумовою відсталістю являється одним з найважливіших завдань допоміжної школи, тому що вона здійснюється у відриві від реальних потреб суспільства в робочій силі і не сприяє розвитку навичок самостійного вибору прфесії.

Вивчення готовності учнів допоміжної школи до опанування робочих професій ускладнюється через гетерогенність контингенту школярів з етіології, патогенезу та рівня розумового розвитку, через властиве їм некритичне мислення. Зростаючі вимоги до професійної вправності випускників школи привели вчених до висновку про необхідність тривалого психолого-педагогічного дослідження дітей з розладами для визначення їхніх можливостей навчатися певному виду праці. Це допоможе точніше прогнозувати розвиток у них психічних та фізіологічних функцій, рекомендувати кожному учневі ті професії, вимогам яких найбільше відповідають індивідуальні властивості організму, нервової системи, темпераменту,тощо[2,3,4,5,6,7,8].

З метою науково обгрунтованої розробки психолого-педагогічних підходів до профорієнтації дітей з легкою розумовою відсталістю ми поствили задачу на першому етапі дослідити стан сформованості професійного плану в учнів 8-9 класів спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату для розумово відсталих дітей з урахуванням їх соціальних та особистісних властивостей. Досліджуваними були хлопці й дівчата віком 14-15 років з легкою розумовою відсталістю, кількістю 20 осіб. Визначення сформованості професійного плану саме учнів 14-15 років має особливий інтерес, пов'язаний з їх подальшою соціалізацією. З цієї ж причини саме ця категорія учнів найбільш зацікавлена в діагностиці своїх здібностей. На другому етапі роботи було проведено 10 занять щодо формування самовизначення та життєвої перспективи у дітей за програмою розвивальних заходів для учнів 8-9 класів [ 9, 10 ]. Після цих занять повторно визначали рівень сформованості в учнів їх професійного плану. Із соціальних факторів враховували стан здоров'я, соціальний статус дитини, і соціальний статус родини. Із особистісних властивостей визначали у дітей психологічну направленість (екстраверсію, інтроверсію) і темперамент за методикою Г.Айзенка в адаптації О.Шмельова, домінуючу часову спрямованість за методикою Б.Цуканова [11]. Також було досліджено у дітей самоставлення [12]. Для вивчення сформованості в учнів професійного плану були використані опитувальник професійної спрямованості Д.Холланда, диференційно-діагностичний опитувальник Є.Клімова та методика «Карта інтересів» А.Голомштока в адаптації до дітей з особливими потребами.

Аналіз отриманих даних показав, що за станом здоров’я 80% дітей мали третю групу інвалідності, а 20% - другу групу.За соціальним статусом 40% дітей позбавлених батьківської опіки, 20% сироти, 20% діти з неповної сім’ї і 20% з повної сім’ї. За соціальним статусом родини 60% дітей безрідних (сироти та позбавлені батьківської опіки), 25% діти робітників, 10% діти пенсіонерів, 5% - безробітних.

За особистісними властивостями серед дітей з легкою розумовою відсталістю було 65% інтровертів, 35% амбовертів і жодного екстраверта. Переважна більшість дітей (70%) мали флегматичний темперамент, 25% - меланхолійний, 5% - холеричний і жодного сангвініка. Результати визначення домінуючої часової спрямованості у дітей з розумовою відсталістю слідуючі: спрямованість у минуле виявлена в 45% випадків, у сьогодення в 30%, а в майбутнє лише в 25%. Отже, більшість досліджуваних (75%) потребують допомоги у формуванні планів на майбутнє. Результати тестування само ставлення показали, що у дітей з розумовою відсталістю здебільшого відзначається «самоінтерес» (у 75%) і «самозвинувачення» (у 57%). Найнижчі оцінки були за шкалами «самокерівництво» (у 22%), «само розуміння» (22,5%), «самоповага», «очікування позитивного ставлення від інших», «само- сприйняття» (по 25%). На основі відношення дітей до проведення досліджень і отриманих результатів можна зробити висновок, що учні зацікавлені інформацією, що стосується їх, але через відсутність належного впливу соціума, замкнутість кола стосунків, низький рівень освідченості батьків не можуть знайти розуміння самих себе. Низькі показники емоційних компонентів: позитивного самоставлення, поваги до себе, аутосимпатії свідчать про дефіцит всього позитивного в житті дітей з розумовою відсталістю і що ці діти потребують належної уваги до себе з боку дорослих.

Результати дослідження сформованості професійного плану за методиками Д. Холланда, Є. Клімова, А. Голомштока показали, що стан професійного плану в учнів зустрічається в трьох варіантах. Перший – сформований професійний план, коли учень вже визначив свою майбутню професію і готується до її оволодіння. Другий – частково сформований план, коли учень обирає кілька професій, нерідко протилежного характеру, або обирає свою майбутню професію, але з об’єктивних причин її опанування істотно обмежене, або зовсім протипоказане. Третій варіант – несформований професійний план ( діти не знають куди піти вчитися чи працювати, не мають конкретних життєвих професійних намірів). Результати дослідження показали, що сформований професійний план був у 30% дітей, частково сформований – у 50%, несформований – у 20%. Отже, 70% дітей потребували формування професійного плану.

На другому етапі роботи була проведена програма розвивальних заходів з метою формування самовизначення та життєвої перспективи у дітей з легкою розумовою відсталістю. Тривалість кожного з 10 занять була 45 – 60 хвилин. Всі піддослідні приймали в них участь. Після проведення цих занять повторно дослідили рівень сформованості професійного плану за вказаними раніше методиками. Результати аналізу отриманих даних показали, що сформованість професійного плану визначилась у 50% дітей (на 20% більше, ніж на початку). Часткова сформованість визначилась у 40% дітей (на 10% менше). Несформованість професійного плану залишилася тільки у 10% дітей, що вдвічі менше від початкової кількості. Таким чином, в результаті організації і реалізації комплексу психолого-педагогічних підходів і навчально-виховних заходів доведена ефективність розробленого нами підходу в формуванні професійного плану у дітей з легкою розумовою відсталістю, що навчаються в 8 – 9 класах допоміжної школи.

Література: 1. Агавелян О. К. и сотр. К проблеме социальной диагностики умственной отсталости (статья). В сб. Психолого-педагогические проблемы социализации личности. – Шадринск. 1997. 13/4 с. 2. Турчинская К.М. Профориентация во вспомогательной школе. Текст./ К.М.Турчинская. – Киев: Наук. думка, 1976. – 128 с. 3. Трудовое обучение во вспомогательной школе / Под ред. В.И. Бондаря. – К.: Рад. школа, 1981. – 96 с. 4. Дульнев Г.М. Основы трудового обучения во вспомогательной школе. – М.: Педагогика, 1969. – 216 с. 5. Мерсіянова Г. Професійно-трудова підготовка учнів допоміжної школи // Дефектологія. – 2001. №1. –С .45-47. 6. Мерсіянова Г. Індивідуальний підхід у процесі трудового навчання розумово відсталих учнів. // Дефектологія. – 2007. №2. – С.22-26. 7. Мирский С.Л. Методика профессионально-трудового обучения во вспомогательной школе. – М.: Просвещение, 1988. – 224 с. 8. Мирский С.Л. Индивидуальный подход к учащимся вспомогательной школы в трудовом обучении. – М.: Педагогика, 1990. – 160 с. 9. Линническо В. Програма розвивальних заходів для учнів 9 – 10 класів щодо формування самовизначення та життєвої перспективи // Практична психологія та соціальна робота. 2008. №1. – С.54 – 60 с. 10. Селецкий А.И. Психология и психопатология слабоумия. – К.: Рад. школа, 1981. – 141 с. 11. Цуканов Б.И. Время в психике человека: Монография. – Одесса, АстроПринт, 2000. – 228 с. 12. Василенко Т. Створення моделі сучасного випускника школи: психологічний аспект // Газ. «Психолог». 2007. №23-24. – С.3-8.