1.
Фізична
культура і спорт:
проблеми,
дослідження, пропозиції.
викладач-методист КІСІТ
КНЕУ ім.В.Гетьмана
старший
викладач кафедри фізичного виховання КНЕУ ім.В.Гетьмана
Юдін Владислав
Анатолійович
старший
викладач кафедри фізичного виховання КНЕУ ім.В.Гетьмана
Вишенський
Сергій Анатолійович
викладач
фізичного виховання КНЕУ ім.Гетьмана
викладач фізичного
виховання КНЕУ ім.В.Гетьмана
8 097 1527171
Різні люди мають різну здатність виконувати певні види робіт. Одні успішно виконують високоінтенсивну роботу і зазнають труднощів при тривалій роботі. Другі виконують роботу тривалий час не знижуючи інтенсивності, інші – швидко знижують інтенсивність і припиняють роботу. Що дозволяє людям демонструвати високі показники працездатності? Відповідь одна – витривалість. Хто ж з людей витриваліший? Той, хто за рівних умов може ефективніше виконувати фізичну роботу, чи той, хто за визначений час виконає більшу кількість роботи? І в першому, і в другому випадку якість роботи чітко обумовлюється, але її критерії дещо інші. Витривалість є немов би зворотньою стороною втоми. Більш витривалим є той, хто за інших рівних умов менше втомлюється, або втома в нього наступає пізніше.
Отже, витривалість, як рухова якість людини – це її здатність долати втому в процесі рухової діяльності та навчанні. Витривалість має велике значення для життєдіяльності людини, яка дозволяє:
· тривалий час підтримувати високий рівень інтенсивності рухової діяльності;
· виконувати значний обсяг роботи;
· швидко відновлювати сили після навантажень.
Довгий час роль і значення витривалості – однієї з основних фізичних якостей людини – залишалися не розкритими. Не бралося до уваги, що планомірно, систематично і наполегливо розвивати витривалість повинна кожна людина для того щоб:
· закласти основи міцного здоров’я – зміцнити серце і покращити діяльність всієї системи кровообігу, розвинути легені й удосконалити функції системи дихання;
· зміцнити нервову систему, зарядитися оптимізмом і гарним настроєм, подовжити активне життя, добитися високих результатів в труді та навчанні;
· підвищити фізичну підготовленість – набути спроможності виконувати повсякденні обов’язки енергійно і чітко, не відчуваючи при цьому надмірної втоми, створити резерви високої працездатності, покращити обмін речовин, нормалізувати вагу тіла.
Фізичні вправи, як основний засіб удосконалення витривалості повинні відповідати таким вимогам:
· бути простими за технікою виконання і доступними для всіх студентів;
· їх виконання повинно викликати активність функціональних систем, що лімітують прояв витривалості;
· їх виконання дозволяє дозувати та регулювати тренувальні навантаження;
· їх можна виконувати тривалий час.
Перерахованим вимогам найбільше відповідають циклічні вправи (ходьба, біг, плавання, лижі тощо), але монотонність та низький рівень емоційності роблять їх малоефективними для студентів. Для них досить ефективним засобом розвитку загальної витривалості є спортивні та рухливі ігри, танці та аеробіка.
Допоміжним засобом комплексного розвитку витривалості для збільшення працездатності студентів є спеціальні дихальні вправи. Вони полягають у регулюванні зміни частоти, глибини та ритму дихання, легеневій гіпервентиляції та нормованій затримці дихання, доцільній синхронізації дихання з фазами рухових дій, вибірковому застосуванні дихання різного типу – ротового і носового, грудного і черевного.
Підвищенню ефективності вправ з розвитку витривалості сприяє цілеспрямоване використання факторів зовнішнього середовища: температура повітря, відносна вологість, ультрафіолетова радіація, атмосферний тиск тощо. Серед них найбільший вплив має гірський клімат.
Принцип органічного зв’язку фізичного виховання з безпосереднім навчанням, найбільш конкретно втілюється у професійно-прикладній фізичній підготовці (ППФП). В якості своєрідного різновиду фізичного виховання ППФП являє собою педагогічно спрямований процес забезпечення спеціалізованої фізичної підготовленості до вибранної професійної діяльності. Інакше кажучи, це, в своїй основі, процес навчання, що збагачує індивідуальний фонд професійно корисних рухових вмінь та навичок, виховання фізичних та безпосередньо пов’язаних з ними здібностей, від яких прямо або побічно залежить професійна дієздатність.
Втілення принципу єдності загальної і ППФП припускає визначене профілювання загальної фізичної підготовки стосовно до особливостей професій як у період оволодіння нею, так і в роки подальшої професійної діяльності. В залежності її специфіки в цьому зв’язку доцільно:
· підсилювати ті компоненти загальної фізичної підготовки (ЗФП), які більше сприяють розвитку професійно важливих фізичних і пов’язаних з ними здібностей (по механізму позитивного переносу тренованості), відповідно перерозподіляючи час і зусилля;
· в період становлення професійних рухових навичок уникати в процесі ЗФП тих вправ, що можуть негативно вплинути на формування данних навичок: для цього необхідно чітко представляти закономірності позитивного і негативного переносу навичок, щоб використовувати ефект позитивного переносу і не викликати негативного;
· включати в ЗФП навантаження та комплекси фізичних вправ для профілактики та корекції окремих відхилень у фізичному стані і розвитку організма.
Фізичні вправи викликають оздоровчий ефект, який реалізується при багатократному повторенні. До таких ефектів відноситься фізична тренованість – основний, найбільш важливий результат впливу систематичних занять фізичними вправами та спорту, що допомагає молоді засвоювати професійні навички та вміння, визначає високу працездатність людини в різних видах праці. Без ефекту фізичної тренованості були б не можливими фізичне виховання та спорт – лише тільки цей ефект забезпечує збільшення сили, швидкості, витривалості, координації, тобто все те, що нам дають систематичні заняття фізичними вправами.
Особливості реактивності організму на етапі компенсування рухової недостатності, а також методика занять, розрахована на досягнення загального покращення фізичної підготовленості, приводять до формування гармонічного рівня рухової підготовленості.
В основі розвитку ефекта фізичної тренованості організму є фізіологічний механізм тренування. Як свідчать багаточисельні дослідження відомого фізіолога Г.В.Фольборта та його учнів, фізичне тренування є процесом, в якому ми викликаємо втому для того, щоб вона стимулювала важливіший в оздоровчому відношенні процес відновлення. Здоров’я та роботоздатність людини пов’язані зі стимуляцією відновлювальних процесів, а так як не існує ніяких інших способів їх стимуляції, крім втоми, пов’язаних з фізичними і емоційними навантаженнями, то, щоб стати сильним та роботоздатним, необхідно втомлюватись.
Специфічним оздоровчим впливом, який розвивається при виконанні фізичних вправ, є ефект погашення реакцій організму, які викликані попереднім навантаженням і втомою. Цей ефект лежить в основі особливого виду відпочинку, який поєднує спокій втомлених м’язів з діяльністю м’язових груп, які не були задіяні. Прискорення процесу відновлення роботоздатності втомлених м’язів за рахунок не працюючих м’язів, які раніше не були задіянні, поклало початок дослідженням форм відпочинку, в яких спокій поєднувався з рухами або з будь-яким іншим видом активності. Підсумком цих досліджень стала теорія про активний відпочинок, в якому найбільш яскравій формі працює ефект погашення.
Ефект погашення реакції організма має виключно велике оздоровче значення. Він вказує на можливість забезпечити зниження ступіня напруженості в діяльності серцево-судинної і дихальної систем при виконанні втомної роботи, не в результаті припинення або зниження її інтенсивності, а за рахунок підключення додаткової діяльності. Систематичне та багатократне повторення перемикання активності з одних м’язів на інші забезпечують економічну, не викликаючу значних напруг в діяльності внутрішніх органів, роботу та навчання. Така взаємодія м’язів представляє собою реакцію багатократно повторюючихся активуючих впливів, що є важливішим принципом лікувальної фізкультури.
Всі види рухової діяльності, які характеризуються монотонністю не відповідають біологічній природі людини, яка потребує різноманітної діяльності м’язів як передумови їх високої функціональної здатності. Розумова праця і навчання в умовах рухового спокою в примусовій позі сидячи, пов’язаних зі статичним напруженням одних і розслаблені інших м’язів тулуба, ще більш далекі від оптимальності, ніж інші види сучасної фізичної праці. В умовах більшості професії розумової праці різко виражена невідповідність між надлишковою психоемоційною активністю і руховою пасивністю, перетворюючу нервово- м’язовий аппарат в баласт, джерело поганих впливів на функції та роботоздатність організму. Тому фізичні вправи, які виправляють цю ситуацію за рахунок стимулювання рухового апарату є найбільш ефективними. Вправи активного відпочинку в цих умовах є найбільш результативними, а ефект погашення не тільки полегшує роботу органів кровообігу і дихання, але і знімає психоемоційну напругу, і стимулює творчі здібності студента.
Для збереження та зміцнення здоров’я, попередження хвороб та завчасної старості необхідна свідома, висококультурна поведінка студентської молоді, заснована на розумінні складних закономірностей, що формують стан здоров’я людей та характер хвороб. Так звані (хвороби цивілізації) можна лікувати за допомогою фізичної активності та правильного режиму. В нашій країні здійснюється широкий комплекс заходів, що мають за мету створення нормальних умов праці та побуту, оздоровлення зовнішнього – в тому числі і виробничого – середовища, подальший розвиток охорони здоров’я.
І все ж таки активність людини, засоби фізичної культури і спорту, підвищення витривалості за рахунок збільшення рухової активності, загальнофізичної підготовки з елементами професійно-прикладної фізичної підготовки, активний відпочинок - є важливими методами профілактики хвороб та найважливішими факторами вдосконалення, зміцнення здоров’я, що в кінцевому підсумку підвищує творчу активність студентської молоді, її працездатність.