Психологія / 6. Клінічна психологія.

Коломієць С. І.

аспирант кафедри загальної і медичної психології та педагогіки

Національний медичний університет імені О.О. Богомольця

Актуальні проблеми взаємодії батьків із підлітками які мають порушення опорно-рухового апарату

З позиції вікової психології та психології особистості підлітковий вік характеризується як кризисний період у житті особистості, на який припадає формування базисних характерних новоутворень особистості та підліткових реакцій. Новоутвореннями даного віку є: почуття дорослості, розвиток самосвідомості, формування ідеалу особистості, схильність до рефлексії, інтерес до протилежної статі, статеве дозрівання; підвищена збудливість, часта зміна настрою, розвиток вольових якостей, потреба в самоствердженні та самовдосконаленні, в діяльності, що має особистісний сенс, самовизначення. Характерною підлітковою реакцією є реакція емансипації, тобто бажання звільнитися від опіки не тільки з боку сім’ї і вчителів, а й дорослого покоління в цілому, довести свою незалежність, «дорослість», самоствердитися як особистість, як повноцінний член суспільства.

За даними досліджень особливостей сімейного оточення дітей і підлітків, хворих на сколіоз, відомо, що захворювання дитини є стресором для всіх членів сім’ї. Ставлення дітей, які страждають на сколіоз, до лікування пов’язано з установками батьків [3, 8].

У деяких сучасних роботах були проведені дослідження особливостей сімейного виховання дітей з руховими порушеннями, де підкреслювалися такі форми сімейного виховання, як гіперпротекція і емоційний симбіоз [1, 2, 5].

Наше дослідження було спрямоване на вивчення актуальних проблем взаємодії підлітків із порушеннями опорно-рухового апарату із своїми батьками використовували методику «Підлітки про батьків» [6] (таб.1). Було обстежено 169 осіб обох статей; віком 14-16 років, серед обстежених було 85 дівчат та 84 юнака, що у відсотках відповідно склало 50,30 % та 49,70 % у яких був діагностований сколіоз різного ступеня. Під час дослідження було сформовано дві основних групи за ступенем важкості ортопедичних порушень при сколіозі: до Г1 увійшли 96 осіб з І та ІІ ступенем сколіозу (з них 47 дівчат (Г1(д)) та 49 юнаків (Г1(ю)), до Г2 – 73 особи з ІІI та IV ступенем (з них 38 дівчат (Г2(д)) та юнаків 35 (Г2(ю)).

Таблиця 1

Розподіл досліджених за середніми значеннями тесту «Підлітки про батьків» (середній бал)

Назви шкал		Г1(д) n=47	Г1(ю) n=49	Г2(д) n=38	Г2(ю) n=35
Автономність (AUT)	з боку матері	2,9	2,8	2,6	2,7
	з боку батька	2,8	2,3	2,7	2,4
Непослідовність (NED)	з боку матері	3,2↑	3,7↑	3,6↑	3,8↑
	з боку батька	3,2↑	3,8↑	3,7↑	3,6↑
Директивність (DIR)	з боку матері	3,1↑	3,2↑	3,1↑	3,0↑
	з боку батька	3,3↑	3,5↑	3,3↑	3,4↑
Ворожість (HOS)	з боку матері	2,0	2,2	2,1	2,3
	з боку батька	2,2	2,3	2,4	2,6
Позитивний інтерес (POZ)	з боку матері	2,9	2,6	2,5	2,3
	з боку батька	2,8	2,4	2,3	2,1

За даними таблиці 1, результати, отримані за методикою «Підлітки про батьків» (ПОР), свідчать про те, що усі досліджувані підлітки охарактеризували виховний вплив батьків (як матері, так і батька) як непослідовний (підвищення за шкалою NED з боку матері і батька для осіб чоловічої та жіночої статі; достовірної різниці між групами за даним фактором не відмічалось (р>0,05)). Вищезазначена шкала при оцінці сином матері означала непослідовність характерної для матері стратегії виховання, що оцінювався підлітками як почергове використання таких психологічних тенденцій, як використання сили, амбіцій, а також покірності (в адаптивних формах), делікатності, надмірного альтруїзму і недовірливої підозрілості. Причому всі вони мали тенденцію до екстремальних форм. Матері (на думку дочок) демонстрували різку зміну стилю, прийомів, що представляли собою перехід від дуже суворого – до ліберального і, навпаки, перехід від психологічного прийняття дочки до емоційного її відторгнення. Непослідовність виховних стратегій, які застосовували батьки по відношенню до синів-підлітків, останні бачили у неможливості передбачити, як їх батько відреагує на ту чи іншу ситуацію, подію. Батько для досліджених дівчат представлявся людиною непередбачуваною, яка із високим ступенем імовірності може проявляти психологічні тенденції, які абсолютно суперечать одна одній.

Підвищення за шкалою директивності (DIR) з боку матері спостерігалось в юнаків та дівчат всіх груп. Директивність матері по відношенню до сина підлітки бачили в нав’язуванні їм почуття провини по відношенню до неї, її постійним нагадуванням про те, що «мати жертвує всім заради сина», повністю несе відповідальність за все, що зробив, робить і робитиме син. Звичайні прояви чуйності, симпатії, що викликають позитивні емоційні стосунки, негативно корелювали з директивною формою взаємодії матері і сина-підлітка. Описуючи директивність з боку матерів, дівчатка-підлітки відзначали жорсткий контроль з їхнього боку, тенденцію до легкого застосування своєї влади, засновану на амбіціях. За думкою досліджених дівчат, матері більше покладалися на строгість покарання, вважаючи, що вони «завжди праві, а діти ще малі, щоб судити про це».

Показники за іншими шкалами опитувальника не перевищували нормативних значень в жодній з груп дослідження.

Отже дослідження взаємовідносин підлітків із порушеннями опорно-рухового апарата з власними батьками дозволяє виявити проблемні аспекти у вихованні, що в свою чергу дозволяє розробити диференціальні методики психологічної корекції та емоційного супроводу підлітків з патологіями хребта з урахуванням ступеня тяжкості порушень.

Слід підкреслити, що психологічна установка батьків повинна мобілізувати фізичні і моральні сили на тривале і часом неприємне лікування, зміцнити підлітка в думці, що зцілення багато в чому залежить від нього самого [4, 7, 8].

Література:

1. Бажмин В.Б. Допрофессиональная подготовка подростков с инвалидностью как условие их успешной социализации и ресурс предупреждения потенциальной бедности / А.Г. Шевцов, В.Б. Бажмин // Науковий часопис НПУ ім. М.П. Драгоманова. – К. – 2014. – № 26. – С. 462-469.

2. Вороненко Ю.В. Сучасні аспекти розвитку системи медико-соціальних послуг для уразливих груп дітей в Україні / Ю. В. Вороненко, Н. Г. Гойда, Р. О. Моісеєнко // Український медичний часопис. – К. : ТОВ "МОРІОН", 2015. – С. 14-18.

3. Маркова М.В. Постстресові дезадаптивні стани на тлі соціальних змін: аналіз проблеми / М.В. Маркова, П.В. Козира // Медицинская психология. – 2015. – № 10. – С. 8-13.

4. Михайлов Б.В. Пропозиції по функціонуванню психотерапевтичної і медико-психологічної служби в умовах реформування галузі охорони здоров’я / Б. В. Михайлов // Архів психіатрії. – 2014. – С. 8-10

5. Пінчук І.Я. Динаміка психічного здоров’я населення України 2008-2012 рр. та перспективи розвитку психіатричної допомоги / І.Я. Пінчук, Р.М. Богачев, М.К. Хобзей, О.О. Петриченко // Архів психіатрії. – 2013. – № 1. – С. 11-17.

6. Райгородский Д.Я. Практическая психодиагностика. Методики и тесты / Д. Я. Райгородский // Самара. «Бахрах-М», – 2002. – 672 с.

7. Сєднєва В.О. Основи корекційної роботи з учнями, які мають особливості психофізичного розвитку : методичні рекомендації / В.О. Сєднєва // – Миколаїв : ОІППО, 2010. – 36 с.

8. Харченко Д.М. Психосоматичні розлади: теорії, методи діагностики, результати досліджень: монографія / Д.М. Харченко. – К.: Міленіум, 2009. – 280 с.