Чайковська О.В.
Луценко Т.С
Донецький національний університет економіки і торгівлі
імені Михаила Туган-Барановського
Механізм фінансового левериджу як
фактор підвищення прибутковості підприємства.
Діяльність
підприємства будь-якої форми власності, організаційно-правового статусу і
галузевої спрямованості, в умовах ринкової економіки, безпосередньо залежить
від фінансового капіталу та його структури. Досягнення стратегічних цілей
підприємства також значною мірою визначається ефективністю управління капіталом
підприємства, в результаті якого формується його оптимальна фінансова структура.
Актуальність
проблеми досягнення оптимальної фінансової структури капіталу визначається тим,
що вона розглядається як одна з найважливіших і найскладніших у фінансовому
менеджменті, до того ж вирішувати її треба індивідуально для кожного
підприємства.
Питання
управління капіталом підприємства та його структурою широко висвітлюються
провідними вченими-економістами:І.О. Бланком, В.В. Ковальовим, Є.С. Стояновою, Т.В. Тепловою та ін. Разом з
тим у практичній діяльності з управління фінансами рекомендації, що надають
вчені, використовуються у недостатній мірі.
Метою статті є
обґрунтування застосування ефекту фінансового левериджу в управлінні капіталом у
практичній діяльності підприємства.
Одним із
головних завдань фінансового менеджменту є максимізація рівня рентабельності
власного капіталу при заданому рівні фінансового ризику. Це завдання може реалізуватися
на основі використання механізму фінансового левериджу. Фінансовий леверидж вимірює ефект, який полягає у підвищенні
рентабельності власного капіталу за допомогою збільшення частки позикового
капіталу у загальній його сумі.[2].
Основна маса
фінансових ресурсів підприємства, як правило, формується за рахунок власного
капіталу. Але не завжди підприємство, яке функціонує без позичкових коштів, працює
ефективно. З іншого боку, підприємства, що формують капітал переважно за рахунок позичкових коштів, знижують свою фінансову стійкість, і як наслідок -
кредитоспроможність, через велику залежність від позичкового капіталу [3].
Отже, завдяки
ефекту фінансового левериджу підприємство має можливість підвищити ефективність
використання власного капіталу, тобто рентабельність власного капіталу. При
цьому треба урахувати, що на формування структури капіталу здійснюють вплив
різні фактори дослідження.
Проілюструємо
дію ефекту фінансового левериджу на прикладі дочірнього підприємства
„Центральна районна аптека №25” з колективною формою власності. Дане
підприємство обране в якості об’єкта дослідження
саме тому, що його капітал сформований
переважно за рахунок власних джерел (табл.1).
Таблиця
1. Структура капіталу ДП «ЦРА №25»
|
Показники |
Рік |
Рекомендовані значення |
|
|
2006 |
2007 |
|
|
|
Середня сума капіталу, що використовується,
тис.грн |
329,4 |
323,6 |
373,6 |
|
Середня сума власного капіталу, тис.грн |
311,5 |
308,8 |
308,8 |
|
Середня сума позикового капіталу, тис.грн |
17,9 |
14,8 |
64,8 |
|
Структура капіталу: |
|
|
|
|
власний капітал, % |
94,5 |
95,4 |
82,6 |
|
позиковий капітал, % |
5,5 |
4,5 |
17,4 |
|
Рентабельність власного капіталу, % |
1,25 |
0,61 |
3,61 |
|
Ефект фінансового левериджу (%), що розрахований
з урахуванням: |
0,45 |
0,19 |
5,51 |
|
- ставка податку на прибуток (%) |
25 |
25 |
25 |
|
- рівень рентабельністі активів, % |
33 |
28 |
55 |
|
- відсотки за кредит |
23 |
23 |
23 |
Проаналізувавши
структуру капіталу на прикладі «ЦРА №
25» видно, що ефект фінансового левериджу у 2007 році зменшився на 0,26%, через
те, що відбулося зменшення позикового капіталу на 1%. Це все призвело до
зменшення рентабельності власного капіталу 0,64%. Як видно із таблиці 1, частка
позикових коштів у загальному обсязі капіталу підприємства становить 4,5%. За
рахунок цього спостерігається зниження ефекту фінансового левериджу на 0,64%.
Тому підприємству доцільно змінити співвідношення власного і позикового
капіталу у пропорції 83 : 17.
Розрахунок
ефекту фінансового важеля дасть позитивні результати лише у випадку перевищення
економічної рентабельності над відсотковою ставкою за кредити, якими
користується підприємство. У нашому випадку ця умова дотримується, тому
застосування методу фінансового важеля є доцільним.
Формування
оптимальної структури капіталу вимагає забезпечення найбільш ефективної
пропорції між рентабельністю та фінансовою стійкістю підприємства, тобто
максимізації його ринкової вартості.
Підставивши
дані для розрахунку ефекту фінансового левериджу отримуємо значення показника у
2008 році – 5,51. Це означає, що залучення додаткових кредитних ресурсів (при зміні
відсоткової ставки за кредит) призведе до підвищення рентабельності власного
капіталу підприємства на 3% у майбутньому звітному періоді. Отже,
рентабельність власного капіталу у наступному році буде складати 3,61%.
Здійснення таких розрахунків з використанням механізму
фінансового важеля дозволяє визначити оптимальну структуру капіталу, яка
призводить до максимізації рівня фінансової рентабельності. Подальше підвищення частки
позикового капіталу має бути наслідком зростання фінансового ризику, тобто
недостатності у підприємства коштів для сплати боргових зобов’язань.
Таким чином,
за допомогою механізму фінансового левериджу можна оптимізувати структуру
капіталу підприємства, збільшивши тим самим ефективність використання позикових
коштів.
Підтримуючи
частку позикового капіталу на рівні 17,4%, підприємство має резерви одержання
додаткового прибутку у сумі 5,32 грн. на кожні 100 грн. власного капіталу.
Література.
1.Бланк І.О.,
Ситник В.В. Управління фінансами підприємств: Підручник. –К.: Київ. нац.
торг.-екон. ун-т, 2006