ДЕЯКІ РИНКОВІ ПЕРЕТВОРЕННЯ В ХЛІБОПЕКАРСЬКІЙ ПРОМИСЛОВОСТІ ОДЕСЬКОГО РЕГІОНУ

Ринок хліба та хлібобулочних виробів Одеського регіону характеризується домінуванням великих підприємств, і така структура ринку сформувалася не як результат активної конкурентної боротьби. В економіці розвинутих країн значний обсяг збуту харчової продукції приходиться на дрібні підприємства. В Україні, завдяки слабкій підтримці малого бізнесу суттєво стримується розвиток конкуренції на користь створення великих монополізованих структур.

Як показало дослідження, найбільш впливовими показниками організації діяльності хлібопекарських підприємств є наявність можливості розширення асортимента, тобто адаптації до зміни попиту на продукцію, розгалуженість збутової мережі та загальна ефективність господарської діяльності підприємств.

На данному етапі розвитку на ринку хлібобулочної продукції Одеського регіону діють чотири великі оператори ринку, а саме ВАТ «Одеський коровай», ТОВ ВКФ «Іларт» (хлiбзавод №3), ТОВ «Диполос», пекарні при супермаркетах. Окрім вище перерахованих на одеському ринку хліба та хлібобулочних виробів працює певна кількість міні-пекарен, які поставляють на ринок свою продукцію переважно через великі супермаркети та дрібні магазини. Крупні оператори ринку працюють переважно через свої торгівельні мережі, що дозволяє значно підвищувати обсяги продажів за рахунок ринкового поглинання.

Так ВАТ «Одеський коровай» займається лише виробництвом хлібобулочної продукції, тягар збутової діяльності несе на собі торговий дім «Одеський коровай», який в свою чергу виступає посередником між підприємством-товаровиробником та приватними підприємцями, які створюють розгалужену мережу міні магазинів по реалізації хліба під торговою маркою «Одеський коровай».

Така система координації збутової діяльності дозволяє виділити її в окремий елемент трансформаційних змін в хлібопекарській промисловості регіону. Однак, як показують дослідження літературних джерел в хлібопекарській промисловості виробник та постачальник найчастіше виступають як одна й та сама особа, таким чином роздріб консолідує маржу, беручи на себе торгівельну націнку дистріб’ютора, а для виробника це вигідно тим, що при прямому постачанні у нього більше контроля над реалізацією своєї продукції [1, c. 68].

До особливої групи хлібних виробників слід віднести пекарні засновані приватними власниками на базі створеної мережі супермаркетів ТОВ «Таврія В». Таке виробництво хліба та хлібобулочних виробів має певні пріоритети:

Ø відсутність витрат на транспортування хліба;

Ø не потребує створення окремого апарату управління підприємством (слідкування за діяльністю пекарні проводиться безпосередньо керівниками та підпорядкованими їм підрозділами магазинів);

Ø можливість реалізації свіжого та гарячого хліба;

Ø використання ротерних печей для виробництва хліба, які дозволяють отримати більш пухкий та м’який хліб, на відміну від великих підприємств, на яких використовують тунельні печі;

Ø слідкування за швидкою зміною попиту на хлібобулочну продукцію, що в свою чергу дозволяє виробляти саме ті вироби які користуються більш підвищеним попитом в необхідних обсягах;

Ø можливість утримання ціни на нижчому рівні, а ніж у конкурентів (за рахунок зниження витрат по вище перерахованим напрямкам);

Ø наявність сильного бренда;

Ø швидке реагування на скарги за неякісні вироби (грошове відшкодування вартості неякісної продукції);

Ø виробництво хліба для найменш забезпечених верств населення (за рахунок придбання муки з держрезерву).

Це головні риси які впливають на ефективність роботи пекарень при супермаркетах. Слід також зробити наголос на специфіку асортиментної політики в крупних збутових мережах. Маючи власне підприємство по виробництву хлібобулочних виробів в середині торгівельного центра, необхідності розширення асортименту хлібобулочних виробів за рахунок інших товаровиробників фактично не існує. Але, щоб привернути увагу потенційних споживачів іншої продукції яка продається в супермаркеті, асортимент головного продукту споживання розширюється за рахунок продукції ВАТ «Одеський коровай» та дрібних товаровиробників. Однією з умов прийняття продукції на реалізацію є обов’язковим пакування товарів у плівку для забезпечення гігієни продажів продукту призначеного для споживання без попередньої обробки.

Окрім зовнішнього вигляду та упаковки продукції супермаркети застосовують низку вимог на дозвіл торгівлі у мережі магазинів, автор Коваленко М. ототожнює їх з ціновою дискримінацією харчових підприємств [2, с. 4] :

Ø плата за вхід до мережі або оплата місця на полицях (товаровиробник сплачує в залежності від торгової площі мережі, зайнятої під продукцію виробника);

Ø бонуси продукцією (за підсумками звітного періоду, в залежності від обсягів реалізації, товаровиробник поставляє частину своєї продукції в торгівельну мережу);

Ø оплата за маркетинг (оплата за проведення так званих промо-акцій (промоушен-акцій);

Ø широке застосування ретро-знижок та ретро-бонусів, які представляються постачальником після завершення звітного періоду при надходження певної кількості товару до торгівельної мережі;

Ø відстрочка платежів по поставкам хлібобулочної продукції (продукція яка має строк реалізації не більше 36 годин) до 45 діб та більше.

Звичайно, що такі умови торгівлі негативно впливають на діяльність хлібопекарських підприємств. Особливо сильно це відображається на малих низькодохідних підприємствах, які потребують постійного та своєчасного поповнення оборотних коштів для простого (розширеного) відтворення.

Слід зазначати, що з розширенням торгівельної мережі супермаркетів по районах та областях міста Одеси призведе до того, що ступінь впливу головного ринкового монополіста буде знижуватись. Ціна на хліб, тобто і доходність товаровиробника, регулюється місцевими органами влади, таким чином основними джерелами зростання прибутку великих підприємств є нарощування обсягів продажу, чому в певній мірі буде протидіяти торгівельна мережа супермаркетів. Що в свою чергу буде спонукати інші хлібопекарські підприємства до пошуку нової ринкової ніши.

ТОВ ВКФ «Іларт» (хлiбзавод №3) та ТОВ «Диполос» обмежуються власною торговою мережею та майже не виходять зі своєю хлібною продукцією в супермаркети. ТОВ ВКФ «Іларт» виробляє кондитерську групу продукції під ТМ «Семерка» для мережі супермаркетів «Таврія В».

Таким чином на ринку хлібопекарської продукції Одеського регіону відбуваються процеси розширення торгівельних мереж, які в свою чергу створюють певні конкурентні бар'єри всім без винятку хлібопекарським підприємствам. Але слід відзначити, що розширення торгівельних мереж має свої границі, таким чином наступним їх завданням стане утримування позицій на ринку хлібобулочної продукції в умовах жорсткої конкуренції.

Література

1. Большов М. Что нужно сделать, чтобы быть успешным в конкурентной борьбе // Хлебопродукты. – 2007. - №8.

2. Коваленко М. Давайте торговать дружно ! // Хлебопродукты. 2008. - № 3.