Ващенко Н.М.

Одеське обласне базове медичне училище

Підвищення якості інформатизації медичної освіти – найважливіший стратегічний крок для сучасної України

Бурхливий розвиток спеціальних технічних засобів - комп'ютерної техніки й інформаційних технологій - послужило імпульсом для формування суспільства, де змінюється не тільки виробництво товарів і послуг, але й уклад життя. Сьогодні інформаційні технології активно впроваджуються в усі сфери нашого життя, у тому числі й у таку високотехнологічну галузь, як медицина. Ефективність роботи медичних установ і організацій на сьогодні в значній мірі залежить від поінформованості фахівців і здатності їх використовувати отриману інформацію. Пошук раціональних рішень у будь-якій сфері вимагає збору та обробки величезних масивів інформації, її осмислення й аналізу, без цього неможлива серйозна наукова й практична лікувально-профілактична діяльність.

Актуальність впровадження сучасної комп'ютерної техніки, програмних продуктів, систем електронного зв'язку й обміну інформацією надзвичайно висока і вимагає найвищого рівня викладання медичної інформатики в навчальних закладах усіх рівнів акредитації, координації роботи викладачів і фахівців в області медицини.

Разом з тим існує чимало проблем, які мають бути вирішеними. Так, деякі навчальні заклади дотепер укомплектовані застарілою комп'ютерною технікою, яка не дозволяє використовувати сучасне програмне забезпечення. Користування інформаційними системами у вищих навчальних закладах роз'єд- нане, не погоджене між собою.

Підготовка кадрів залишається дуже серйозною проблемою. Уже багато років у медичних навчальних закладах (училищах, коледжах, університетах) викладання медичної інформатики не відповідає сучасним вимогам. Немає сумніву, що дипломований фахівець - медик повинен володіти інформаційними технологіями. А чи маємо ми змогу надати йому таку можливість? З моєї точки зору, сьогодні – ні. Слід збільшити кількість годин для викладання медичної інформатики, вивчати дисципліну не тільки на першому курсі медичного навчального закладу, а протягом усіх років навчання, підвищити якість викладання предмета, наблизити його до медичної практики. Але, піднімаючи питання про збільшення годин викладання, не слід забувати про те, що саме по собі це не поліпшить якості освіти. Сьогодні надто важливо забезпечити інформатизацію будь-яких клінічних курсів, які вивчають студенти, чи то хірургія, терапія, чи інший предмет. Якщо ми забезпечуємо достатню кількість годин з інформатики, але не навчаємо студентів новим технологіям, то набуті знання стають безплідними для студента відразу після здачі заліку. Через відсутність практичного застосування отриманих знань у конкретній клінічній галузі завдання інформатизації медичної освіти зараз не вирішується.
Ще в 1995 році в прийнятій концепції інформатизації України основна ідея визначена як створення єдиного інформаційного простору. Але, що це таке? Адже єдиним інформаційним простором можна назвати й локальну мережу із двох-трьох комп'ютерів. Не зазначено в концепції й головне - цільова функція інформатизації, з якої можна було б вивести її основні принципи. Інформатизація повинна служити поліпшенню роботи системи охорони здоров'я, а не створенню якогось невизначеного інформаційного простору, який сам по собі може бути зовсім безкорисним.
На жаль, дуже мало проводиться семінарів і конференцій для викладачів медичної інформатики, на яких обговорювалися б нагальні питання методики викладання, рівня проведення практичних робіт, доступу студентів до медичних інформаційних систем лікувальних закладів. На мій погляд це - показник кризи, яка охопила нашу країну в області впровадження сучасних інформаційних технологій. Викладачам і іншим зацікавленим особам слід об'єднатися в досягненні єдиної мети - підвищення якості освіти медичних фахівців усіх рівнів, і як наслідок - підвищення якості медичної допомоги.

Ми багато пишемо й говоримо про Болонський процес. Впровадження його на Україні безумовно є важливим питанням. Але ми чомусь забуваємо про те, що мета усього того, що несе в собі Болонський процес – поліпшення якості освіти, а не лише зміна методів та методик викладання. Шляхи досягнення цієї мети – різні, всі вони потребують системного підходу. Освіта це – образ країни. Якщо мова йде про Україну, то як дуже виразно це було підкреслено в одній із передач телеканалу Інтер, присвяченій вищій освіті, це образ країни «Second Hand», бо сьогодні ми впроваджуємо те, від чого вже відмовляються в Європі. Ми забуваємо про досягнення національної вищої школи, а вони є і чималі. Багато науковців вважають, що ми мали значні переваги перед західною системою освіти. Так чому ми так легко від них відмовляємось?

Мене турбує те, що сьогодні зустрічаючись з величезною кількістю інформації, яка вимагає обробки, аналізу й упорядкування, середньо-статистичний студент не може з цим впоратися. Отже, ще в студентські роки повинні прищеплюватися навички обробки великих масивів інформації, пошуку необхідних публікацій, щоб надалі медсестра, акушерка, фармацевт, лікар могли працювати максимально продуктивно, не витрачаючи час і сили на

своєння елементарних принципів роботи з періодичними медичними виданнями.

Без впровадження сучасних комп'ютерних технологій і продуктивної роботи в мережі Internet в навчальних закладах і лікувально-профілактичних установах це практично неможливо. А чи завжди є доступ до мережі Internet у наших навчальних закладах?
Вища освіта не повинна бути елітарною. Україна посідає 43 місце в світі за якістю освіти, і це ставить перед нами питання – чи обраний нами шлях вірний? Мало хто в Україні знає, що таке віртуальні класи, освітній менеджмент або менеджмент контролю знань, що в розвинених країнах стало повсякденною реальністю, необхідною складовою якісного навчання. Дистанційна освіта, яка у країнах Європи - розповсюджене явище в силу доступності й високої якості, в Україні практично не здійснюється.Сьогодні в Європі, куди так прагне наша держава, великий відсоток людей, що навчаються, перебуває у віці вище 45 років. Ми теж повинні прагнути до такої тенденції - не до освіти "на все життя", а до освіти "через усе життя". Диплом повинен бути не чільним, а лише першим етапом отримання якісної освіти.

У нас поки що спостерігається зворотня ситуація - навіть ті молоді люди, яким освіта необхідна для одержання спеціальності й подальшого працевлаштування, вчаться найчастіше формально, здаючи необхідний мінімум іспитів і заліків для одержання диплома. Якість навчання студентів контролюється від сесії до сесії, що є самообманом. Поточного контролю знань у тій мері, у якій він повинен бути, немає. Тести, які складають студенти не дають змоги для висловлення своєї думки. Наші студенти вже розмовляють,

пишуть, спілкуються SMS- повідомленнями. Ми навчаємо їх робити вибір між запропонованими нами відповідями. А коли ж вони навчаться мислити? Де поле для їх сумнівів, їх запитань, можливих відповідей, нарешті, помилок?.

Ніщо не може змусити людину навчатися більш якісно, якщо в нього не буде реальної мотивацій для цього. Усім відомо, на якому рівні розвитку перебуває наука в нашій країні, але ж якісної освіти без науки не існує. Те ж саме значною мірою стосується й практичної охорони здоров'я. Стрімко міняються технологія викладання, принципи передачі знань, у яких головну роль відіграють не самі знання, які сьогодні занадто швидко поновлюються, а спосіб їх засвоєння, гнучкість мислення, уміння працювати самостійно. Сьогодні ми, викладачі, повинні активно впроваджувати безперервний самоконтроль знань, а не просто вкладати в студента якнайбільше інформації.

Майже всі європейські студенти залучені до системи дистанційного навчання, що підтверджує, які величезні переваги дає цей вид освіти. А оскільки це нерозривно пов'язане із впровадженням інформаційних технологій у всіх країнах, то зрозуміло, що для оволодіння новими, перспективними формами й принципами освітнього процесу інформатизація медичної освіти є першим і найважливішим стратегічним кроком для України.