Автор Свірська Г.С.

Науковий керівник Стельмах А.А., к.е.н., доцент

Донецький Національний університет

ім.. М.Туган-Барановського

Розвиток офшорних центрів у системі міжнародного бізнесу

Жорстке податкове законодавство України, зокрема високий податок на прибуток, спонукає підприємств до активного пошуку засобів планування та мінімізації податків. На Заході для цього широко практикують створення так званих офшорних компаній. За оцінками спеціалістів, нині майже половина світових капіталів так чи інакше проходить через офшорні території.

В Україні дослідженню окремих питань сутності офшорних центрів, тенденцій їх розвитку та впливу міжнародного співтовариства присвячені праці таких вчених, як О. Бондарева, В Кравченко, С.А. Квасова, В.Бабаніна, С. Грищенко та інших. Проте незважаючи на значну кількість вітчизняних і зарубіжних праць, подальший розвиток і регулювання офшорного бізнесу сприяє пошуку легальних способів мінімізації податків.

Метою даної статті є дослідження стану і тенденцій розвитку офшорного сектора в системі міжнародного бізнесу.

Англійське слово offshore перекладається як такий, що знаходиться в морі на відстані від берега, що знаходиться за межами берегів, направлений від берега вбік моря, закордонний, іноземний. У Великому тлумачному словнику сучасної української мови дано таке визначення: «Офшор – території, які забезпечують пільговий режим для фінансово-кредитних операцій із закордонними учасниками в іноземній валюті» [2, с.7].

До основних рис офшорних зон слід віднести: політичну й економічну стабільність; гарантію дотримання фінансової і банківської таємниці; відсутність валютних обмежень; сучасні засоби зв`язку і добре обладнану мережу комунікацій; зручну правову систему; виконання індивідуальних потреб інвесторів [4, с.68].

В Україні розвиток офшорного бізнесу стимулює комплекс чинників. До основних з яких можна віднести вагу податкового навантаження і неефективність фіскальної політики, несприятливий інвестиційний клімат і потужні мотиви до експорту капіталу за рубіж, високі інвестиційні ризики і використання офшорних схем для приховування факту володіння інвестиційними об`єктами в Україні, криміналізацію економіки і використання офшорних схем для відмивання прибутків, отриманих злочинним шляхом.

Останнім часом європейське співтовариство почало не дуже добре ставитися до компаній із «податкових гаваней», спрямовуючи свою ділову активність до країн, які не мають офшорної юрисдикції, проте є привабливими з точки зору податкового планування. Більшість із них уклала договори про уникнення подвійного оподаткування, що важливо для мінімізації податків на платежі дивідендів і продаж ліцензій. Країни, що не належать до офшорних юрисдикцій, проте є привабливими з точки зору оптимізації оподаткування, можна умовно поділити на дві групи:

- країни з пільговим оподаткуванням. Це, зокрема, Угорщина, Швеція, Люксембург, Естонія, Латвія;

- країни з високим рівнем оподаткування, компанії яких можуть використовуватися у підприємницьких схемах з метою зниження рівня оподаткування, зокрема Великобританія, Данія, Австрія, Канада, Нідерланди.

Досвід Італії, накопичений в галузі врегулювання відносин із власною офшорною зоною, розглянемо на прикладі її регіону Кампіоне. Податкові пільги в Кампіоне поширюються тільки на місцевих жителів або іноземців-емігрантів, яким для того, щоб одержати право на проживання, необхідно придбати у власність житло. Територія цього італійського анклаву на швейцарській землі дуже обмежена, а населення становить приблизно 3500 осіб, з яких 1500 – так звані податкові біженці. Тому можливості Кампіоне як офшорної зони обмежені і не можуть негативно вплинути на ситуацію з оподаткуванням в Італії. З іншого боку, використання міста іноземними громадянами як податкової гавані сприяє додатковим додатковим валютним надходженням у скарбницю Італії. Крім того повчальним є італійський досвід боротьби з податковими правопорушеннями, що здійснюються в тому числі з використанням громадянами цієї країни офшорних компаній.

Аналіз світової практики показує, що більший економічний ефект досягається при налагодженому співробітництві економічно розвинутої країни й офшорної юрисдикції, що є сателітом або колишньою колонією. Це особливо наочно видно на прикладі Франції і Монако, Італії і Кампіоне. Міжнародному співтовариству необхідно створювати законодавчу базу, яка дозволятиме контролювати фінансові операції, що набувають глобальних масштабів, а також запобігати можливості використання офшорних зон нерезидентами для ухилення від виконання законів своєї держави. Також законодавством має передбачатися застосування жорстокіших заходів щодо моніторингу та контролю офшорного фінансового сектора, запровадження проти країн і компаній спеціальних штрафів і серйозних санкцій у випадках порушення встановлених положень і правових норм щодо боротьби з незаконними фінансовими операціями з відмивання грошей і легалізації кримінальних прибутків. Отже після всього вищесказаного потрібно відмітити те, що офшорна зона призвана створювати для підприємців сприятливий валютно-фінансовий, фіскальний режим, високий рівень банківської і комерційної таємниці, а також лояльність державного регулювання.

Література:

1. Посторонний С. Оффшорные зоны: некоторые аргументы в пользу налогоплательщиков// Бизнес. – 2006. - №51 – с.56-58.

2. Балашов В.В. Оффшорный бизнес за рубежом – М., 2004. -251с.

3. Гриценко С. Чемодан – вокзал – зона// Галицькі контракти. – 2004. №455. – с.28-29.

4. Черепухина Н. Правила офшорного бизнеса// Ринок капитала – 2003.»11 с.68.