Ст. викладач Ізмайлова Н.В., Шкаранова О.С.

Криворізький економічний інститут ДНВЗ «Київський національний економічний університет ім. В.Гетьмана»

Реорганізація державних підприємств вугільної галузі України

Важливою складовою економіки будь-якої країни являється паливно-енергетична галузь. Від наявності власних енергетичних джерел залежить стан всього енергетичного комплексу. Тому досить актуальним стає питання фінансового оздоровлення державних підприємств вугільної галузі України задля підвищення ефективності видобутку, реалізації вугілля, прибутковості галузі.

Питання реструктуризації підприємств досліджувались такими вченими, як: І. Акімовою, С.Голобоковим, А.Порсиньовим, О.Терещенко, М.Шмельовим та іншими. Проте особливості реструктуризації державних підприємств вугільної галузі України досліджені не в повному обсязі.

Державні вугільні підприємства України мають наступні проблеми:

1) відставання темпів відтворення від темпів згортання виробництв;

2) темпи модернізації та технічного переоснащення вугільного виробництва є низькими, в результаті чого знижуються якість та обсяги виробництва товарної вугільної продукції, небезпечні умови праці шахтарів;

3) зростатання кредиторської заборгованості (заборгованість із оплати праці на 01.10.08 склала 338,8 млн.грн);

5) механізм ціноутворення на вугільну продукцію не відповідає ринковим засадам, росте диспаритет у динаміці цін на вугілля та на гірничошахтне обладнання і матеріально-технічні ресурси для видобутку вугілля. Так, на 09.2008 р. ціна 1т товарної вугільної продукції, виробленої державними підприємствами, склала 447,37 грн., що порівняно з відповідним періодом 2007 року більше на 165,71 грн. У вересні 2008р. фактична собівартість 1 тонни товарної вугільної продукції склала 667,44 грн, що, проти вересня минулого року більше на 195,46 грн. Збитки від випуску товарної продукції без урахування коштів державної підтримки, склали 2780,9 млн. грн. З державного бюджету надійшло 2623,9 млн. грн. на часткове покриття витрат з собівартості вугільної продукції, що на 484,5 млн. грн. (22,6%) більше, ніж у 2007 році [2].

Вступ України до СОТ - загроза для збиткової вугільної галузі, яка дотується з державного бюджету, адже Європейське законодавство передбачає суттєве обмеження субсидіювання промислових підприємств. Тому вугільні підприємства, які отримують державні дотації, мають так налагодити своє виробництво, щоб це дозволило їм відмовитися від останніх [3].

Фінансовий дисбаланс у збитковій вугільній промисловості України посилюється під впливом таких основних факторів: зростання цін на матеріали та обладнання; збільшення тарифів на електроенергію; ріст заробітної плати, пов’язаний з підвищенням рівня мінімальної зарплатні; необхідність витрат на утримання місцевих закладів соціальної сфери за відсутності їх бюджетного фінансування [2], неефективне використання бюджетних коштів.

Не зважаючи на кризовий стан державних підприємств, вдаватись до повного їхнього закриття не слід, адже згідно даних НАН України збільшення видобутку вугілля в найближчі роки може бути лише за рахунок використання ресурсного потенціалу державних шахт [1].

1) Тому пропонуємо наступні шляхи вирішення даної ситуації:

2) проведення інвентаризації вугледобувних підприємств з метою визначення перспективних і неперспективних шахт;

3) впровадження комплексу ресурсозабезпечувальних заходів з подальшої реструктуризації вугільної промисловості (закриття безперспективних і реконструкція, модернізація та технічне переоснащення перспективних шахт, будівництво нових рентабельних шахт) та забезпечення прозорості цього процесу;

4) приватизація перспективних підприємств (частина коштів з якої може піти на ліквідацію нерентабельних), розробка механізмів залучення недержавних інвестицій та забезпечення додержання інвесторами вугледобувних підприємств умов договорів купівлі-продажу об'єктів приватизації, погоджених обсягів участі у забезпеченні паливно-енергетичного балансу держави , забезпечення посилення контролю держави за виконанням інвесторами зобов'язань у післяприватизаційний період;

5) державна підтримки вугільної промисловості з урахуванням норм і вимог СОТ та ЄС;

6) вдосконалення механізму ціноутворення на вугільну продукцію (впровадження методики визначення базових цін на вугільну продукцію з урахуванням її енергетичної, технологічної цінності та цін на альтернативні види палива, цін на зовнішніх вугільних ринках);

7) реалізацію вітчизняного коксівного вугілля на відкритих біржових аукціонах для лібералізації цін на вугільну продукцію та адекватному реагуванню їх динаміки на зміни ринкової кон’юнктури [4].

Отже подолання фінансової кризи у вугільній галузі можливе шляхом реалізації комплексу заходів, що включає ліквідацію нерентабельних шахт, приватизацію перспективних, запровадження ефективного механізму ціноутворення на вугільну продукцію, продаж вугілля на відкритих біржевих аукціонах.

Література

1) Веремко В. Черная угольная дыра // Эксперт. – 2008. - № 42. – С.30-32.

2) Інформаційно-аналітичний звіт про розвиток вугільної промисловості України за вересень та січень-вересень 2008 року // www.mvp.gov.ua.

3) Прудка Н. Що коїться у вугільній галузі і кому це вигідно // www.epravda.com.ua.

4) Рішення Ради національної безпеки і оборони України Про стан і перспективи розвитку вугільної промисловості та невідкладні заходи щодо підвищення безпеки праці в цій галузі, введене Указом Президента N 685 від 05.08.2008 // www.zakon.nau.ua