Пєтухової І. С.

Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини

Особливості податку на додану вартість в Україні.

Сучасний етап податкової системи України можна охарактеризувати як закладання підвалин. Зроблено за короткий час досить багато. Здійснено перехід до системи формування доходів бюджету на податковій основі, реформована сама податкова система шляхом впровадження податків, характерних для країн з розвинутою ринковою економікою.

Існує ряд основних податків, які дістали загально світове визнання. До них належать прямі і не прямі податки, та інші збори й обов'язкові платежі. З точки зору вирішення фіскальних завдань непрямі податки завжди ефективніші за прямі. Одним із основних видів непрямих податків є ПДВ.

Податок на додану вартість (ПДВ) – це непрямий податок на споживання і вилучає до бюджету частину доданої вартості, створеної на всіх стадіях виробництва та обігу. Він включається у вигляді надбавки до ціни товарів, робіт та послуг.

Незважаючи на те, що ПДВ використовується в Україні вже 8 років, він був і залишається «terra incognito» як для платників, так і збирачів. ПДВ був запроваджений як альтернатива податку обороту та податку з продажу.

Забезпечити постійно зростаючі державні видатки лише за рахунок прямих податків практично неможливо, тому необхідність створення непрямих податків обґрунтували у своїх працях представники немарксистських течій в економічній теорії – Дж. Мілль, А. Маршалл, А. Пігу, І. Фішер та інші.

Розглядаючи ПДВ, слід особливу увагу звернути на два моменти. Перший – пов'язаний із розміром ставки. Спочатку її було встановлено на рівні 28 %, її розміри перевищили усі допустимі межі. Тому рішення про доведення ставки ПДВ до 20 % є виправданим. Однак у сучасних умовах господарювання і такий розмір податкової ставки.

Аналіз чинного законодавства з ПДВ засвідчив ще один істотний недолік – подвійне оподаткування. Такий факт має місце при оподаткуванні підакцизних товарів, коли в оподатковувану податком на додану вартість базу включається сума акцизного збору. Більш того, в Україні існує велика кількість місцевих податків і зборів, джерелом сплати яких є собівартість – одна із складових бази для нарахування податкового зобов’язання з ПДВ. Очевидно, в такий спосіб держава вирішує свої фіскальні інтереси, одночасно порушуючи задекларовані нею ж принципи податкової політики. Тобто додана вартість з метою оподаткування має бути максимально очищена від інших непрямих податків і платежів.

ПДВ має внутрішній «вбудований» механізм взаємної звірки платниками податкових зобов’язань. Він не знає дискримінації платників в залежності від їх ролі і місця в господарському процесі, ПДВ нейтральний по відношенню до переміщення товарів і послуг, розміщення ресурсів.

Недоліками ПДВ є те, що він виступає фактором, що стримує розвиток виробництва; негативно впливає на високотехнологічні і наукоємкі виробництва; володіє масовим регресивним характером як моментально, так і в часі;володіє можливістю ухилення в умовах недосконалого бухгалтерського обліку; потребує підготовки громадської думки, пояснювальної роботи з платниками, професійної підготовки персоналу податкових органів.

Зайнявши домінуючі позиції у світовій податковій системі, ПДВ зберігає й деякі негативні риси, пов’язані з можливістю ухилення від його сплати. Тому в системі ПДВ виключне значення має досконалий і вичерпний бухгалтерський облік, реєстрація всіх операцій.

Отже, як видно, в ПДВ співіснують суперечливі риси, які гармонійно поєднуються в єдине ціле. Так, ПДВ, виконуючи чисто фіскальні функції, одночасно здійснює економічний вплив на важливі макроекономічні показники: виступає як дефлятор, скорочує обсяг споживання, потенційно створює можливість зниження рентабельності майбутніх інвестицій. Одночасно ріст податкових надходжень зменшує бюджетний дефіцит, скорочує потребу в державних позиках, сприяє зниження рівня відсотку і тим самим стимулює інвестування.

ПДВ мої велике значення для фіскальної стабільності в країні, яка потребує встановлення стабільного податку, котрий стимулюватиме економічне зростання. Виходячи з цього, пропоную кілька шляхів вдосконалення ПДВ:

· Розширення бази оподаткування за рахунок скасування пільг, що не носять соціального характеру. Це дасть змогу встановити ставку податку на рівні 15-17% і тим самим зменшить податковий тиск на платників та збільшить надходження до бюджету;

· Вдосконалення законодавства, яке полягає у спрощенні, стабільності та передбачуваності в адмініструванні ПДВ, запровадження обов’язкової перевірки ефективності запропонованих змін за допомогою імітації моделі;

· Скорочення та ліквідація недоїмки шляхом поліпшення роботи з платниками.

Виконання цих завдань у повному обсязі забезпечить досягнення високої ефективності ПДВ в найкоротші строки.

Список використаної літератури.

1. Закон України «Про систему оподаткування» від 18 .02. 97р.

2. Закон України «Про податок на додану вартість».

3. Мельник В. М., Солдатенко О. В. Податок на додану вартість у податковій системі України //Фінанси України.- 2006.- № 9. – с.82 – 86.

4. Матвійчук А. В. Прогнозування надходжень подотку на додану вартість. //Фінанси України.- 2008.- № 3. – с.68 – 78.