Хвалінський С.О.

Інститут світової економіки та міжнародних відносин НАН України

Інституційне реформування фінансового сектору в Україні: досвід Чехії

Протягом останніх двох десятиліть фінансові системи різних країн стають більш інтегрованими, як на національному, так і на міжнародному рівнях. Системи стають більш комплексними в умовах розподілу діяльності, розвитку фінансових інструментів і підвищення мобільності ризиків. Цей розвиток не тільки збільшує економічну ефективність, а й має наслідки для природи фінансових ризиків та вразливостей і їх потенційного впливу на реальний сектор. Це привернуло увагу властей до проблем інституційної інфраструктури фінансового регулювання та нагляду. Розпочалось створення уніфікованих фінансових регуляторів, що зможуть краще функціонувати в умовах зростаючої комплексності фінансових систем. Країни з транзитивними економіками не залишились осторонь.

В Україні нагляд і регулювання банківського сектору здійснює Національний Банк України (НБУ). Але банківський сектор не можна розглядати у відриві від інших складових ринку фінансових послуг, оскільки в майбутньому вони будуть справляти значний вплив на банківський сектор. Наглядово-регуляторну діяльність за небанківськими інституціями-учасниками фінансового ринку здійснює Державна комісія регулювання ринків фінансових послуг. До її повноважень входить ліцензування, склад, подання звітності і аналіз та інспектування наступних учасників ринку: страхових установ, недержавних пенсійних фондів, небанківських кредитних установ та фінансових компаній. Зараз, на даному етапі розвитку національного фінансового ринку такий стан справ не повинен викликати заперечень, але далі, в процесі розвитку небанківських установ посилиться їх вплив на банківський сектор (наприклад, конкурентний тиск), і тому цілком природно, що такі інституції мають підпасти під нагляд та регулювання НБУ. Також варто звернути увагу на фондовий ринок – його подальший розвиток створить відчутну конкуренцію банкам, які зараз є основним джерелом позичкових коштів. При проведенні такої серйозної та відповідальної реформи Україні стане в нагоді досвід Чеської Республіки в щодо об’єднання фінансового нагляду.

В 2006 р. Чеський Національний Банк (ЧНБ) став єдиним наглядовим органом за фінансовим ринком країни, почавши регулювати діяльність банків, фондового ринку, страхових компаній, пенсійних фондів та кредитних союзів. Раніше фінансовий ринок Чехії контролювали чотири наглядові органи: ЧНБ контролював банківський сектор, Чеська Комісія з цінних паперів здійснювала нагляд за фондовим ринком, Департамент державного нагляду за страховими компаніями та недержавними пенсійними фондами регулював страхову та пенсійну галузі, Департамент нагляду за кредитними союзами регулював діяльність цих небанківських кредитних установ.

Перехід до єдиного регулюючого органу відбувався наступним чином. Міністерство фінансів вирішило перейти до універсального регулятора швидко, за один рік. Обґрунтуванням цього прискореного інтеграційного процесу було зниження витрат та ризиків пов’язаних з процесом реорганізації (зниження невизначеності щодо кінцевої інституційної структури, наближення в часі вигод від інтеграції та збільшення впевненості в стабільному протіканні процесу регулювання). Інтеграція мала відбуватися в наступній послідовності: прийняття відповідного законодавства; власне інтеграція наглядових органів; оцінка досвіду та комплексна перевірка законодавства і подання відповідних законодавчих змін стосовно діяльності ЧНБ і фінансового нагляду.

Тепер спираючись на досвід Чеської Республіки розробимо основні рекомендації щодо майбутньої інтеграції наглядових органів в Україні. Перш за все законодавство. Має бути забезпечена безперервність функціонування нагляду – в певний визначений час злиття інституцій, до НБУ має перейти вся повнота повноважень і обов’язків колишніх небанківських наглядових органів. Має бути законодавчо закріплене „успадкування” активів небанківських регулюючих органів НБУ одночасно з набуттям чинності постанови про злиття інституцій. Мають бути прописані передумови переходу персоналу з небанківських наглядових органів до НБУ. Також, у відповідності з міжнародними принципами фінансового нагляду, до НБУ мають перейти повноваження щодо створення та зміни регуляторних правил не тільки в банківській, а й в небанківській сфері. Таким чином НБУ має забезпечити, окрім нагляду, фінансову стабільність. Також необхідно надати НБУ законодавчу ініціативу в фінансовій сфері. Щодо структури об’єднаної інституції, то її можна визначити відповідно до двох підходів: злиття на базі старої структури НБУ або утворення нової інституції. До переваг першого підходу відноситься безперервність процесу нагляду, до переваг другого – створення нової структури на базі структур регулюючих органів, яка вбере в себе кращі якості своїх попередників. Для України більш прийнятним є перший варіант, але за умови використання кращих практик попередніх інституцій. Основними функціями нового інституційного утворення мають стати фінансове регулювання, ліцензування, спостереження, інспектування та впровадження коригувальних заходів там, де виявлено недоліки в підзвітних установах.

Послідовне та своєчасне впровадження цих пропозицій забезпечить злагодженіше та ефективніше функціонування фінансового сектору і всієї економіки в цілому та стане одним з кроків до інституційного та законодавчого узгодження України зі стандартами ЄС.