Экономические науки/6. Маркетинг и менеджмент

Нєдєльчева Г. В., Чайковська О.В.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського

ДО ПИТАННЯ ВИЗНАЧЕННЯ САНАЦІЙНОЇ СПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ

У сучасних умовах розвитку економіки України внаслідок недосконалої законодавчої бази, відсутності необхідного техніко-методичного забезпечення процесів санації, дефіциту кваліфікованих спеціалістів велика кількість потенційно життєздатних підприємств стають потенційними банкрутами. Тому розгляд системи заходів фінансового оздоровлення підприємств і визначення його санаційної спроможності, є актуальною темою для економічних робіт.

Питанням визначення санаційної спроможності підприємств присвячені праці багатьох українських і зарубіжних економістів, зокрема, Карпуня І.Н., Копилюка О.І., Штангрета А.М., Омелянович Л.О. та інших. Разом з тим єдиного підходу до визначення санаційної спроможності поки що не розроблено.

Отже, метою дослідження є обґрунтування методичних підходів до визначення санаційної спроможності підприємства на основі уточнення її сутності.

Зараз однією з важливіших проблем економіки є банкрутство. У системі заходів для фінансового оздоровлення підприємств і виходу з економічної кризи застосовується так звана санація. Основною метою фінансової санації є покриття поточних збитків та усунення причин їх виникнення, поповнення або збереження ліквідності та платоспроможності підприємства, скорочення всіх видів заборгованості, поліпшення структури оборотного капіталу та формування фондів фінансових ресурсів, необхідних для проведення санаційних заходів виробничо-технічного характеру [2].

Для прийняття рішень щодо визначення необхідності та джерел фінансування санації, проводиться санаційний аудит. Головна його мета – оцінити санаційну спроможність підприємства.

У наукові літературі існує декілька визначень санаційної спроможності. У підручнику Карпуня І.Н. це сукупність фінансових, організаційно-технічних і правових можливостей підприємства, що перебуває у фінансовій кризі, які визначають його здатність для успішного проведення фінансової санації [1]. Слав’юк Р.А., Терещенко О.О., Бланк І.О. та багато інших вчених використовують у своїх роботах таке визначення: санаційна спроможність – це наявність у підприємства, що перебуває у фінансовій кризі, фінансових, організаційно-технічних та правових можливостей, які визначають його здатність до успішного проведення фінансової санації [2, 3].

З нашого погляду, дані визначення дуже схожі і не відкривають усієї суті цього поняття, бо не враховують людського фактора, а також того факту, що після проведення санації підприємство повинно мати хоча б мінімум ресурсів для збереження свого стабільного фінансового стану, інакше воно знов опиниться у фінансовій кризі і проведені санаційні заходи будуть просто пустими. На наш погляд, більш точним є наступне визначення: санаційна спроможність – це сукупна наявність у підприємства людських, матеріальних та нематеріальних ресурсів, а також організаційно-технічних та правових можливостей для нейтралізації фінансової кризи в короткостроковому періоді та досягнення фінансової рівноваги у перспективі.

До загальних передумов санаційної спроможності відносять: потенціал для майбутньої успішної діяльності; ефективність санаційної концепції; забезпечення ліквідності; відновлення прибутковості; набуття конкурентних переваг. Згідно з методичними вказівками Міністерства економіки України, санаційну спроможність підприємства слід визначати за трьома основними показниками: показником поточної платоспроможності, коефіцієнтом автономії та коефіцієнтом покриття, які показують спроможність підприємства здійснити розрахунок за своїми поточними зобов’язаннями, фінансову незалежність від зовнішніх джерел та достатність обігових коштів для погашення боргів протягом року[3]. На нашу думку, при визначенні санаційної спроможності підприємства доцільним є також розрахунок коефіцієнту Бівера, оскільки він відображає задовільність формування структури балансу і вказує на необхідність оптимізації частки реінвестованого прибутку.

Використання перелічених показників обумовлено тим, що вони є основними показниками при визначенні фінансової стійкості, поточної ліквідності і платоспроможності підприємства. Як вже зазначалося, основними критеріями для відновлення прибутковості підприємства є наявні у підприємства ліквідні активи, які можна використати у розрахунку за своїми зобов’язаннями та можливість підтримувати фінансову стійкість у перспективі.

На сьогодні однією з важливіших ланок нашої економіки є залізнична галузь. Вагому частку у залізничному господарстві займають відокремлені структурні підрозділи регіонального значення, до яких відноситься локомотивне депо ТЧ-19 Іловайськ. Це підприємство є містоутворюючим і виступає стратегічно важливим об’єктом для Донбасу. Протягом декількох років воно мало значний збиток, на що вплинув вагомий знос основних фондів, недостатнє фінансування поточної діяльності за рахунок зовнішніх засобів та негативна зовнішня політика уряду України. До того ж дослідження фінансово-господарської діяльності підприємства показало, що воно має дуже низьку абсолютну ліквідність та негативно динаміку багатьох економічних показників. Тому для попередження поглиблення кризових явищ на підприємстві слід визначити його здатність до підвищення фінансової стабільності, платоспроможності та прибутковості, для чого розрахуємо вище наведені показники за даними цього підприємства (таблиця 1).

За даними таблиці можна побачити забезпеченість підприємства власними обіговими коштами, можливість виконати зовнішні зобов’язання за рахунок власних активів, тобто про незалежність підприємства від позикових джерел та його фінансову стійкість, а також достатність у підприємства обігових коштів для своєчасного погашення боргів та розширення подальшої діяльності. Підприємство також має задовільну структуру балансу, що вказує на те, що воно достатню частину доходу спрямовує на розвиток виробництва. Таким чином, дане підприємство має реальну можливість відновити платоспроможність, ліквідність та прибутковість і, якщо воно буде на межі банкрутства, то має можливість вийти із фінансової кризи.

Таблиця 1

Показники санаційної спроможності ТЧ-19 за 2006-2007 рр.

№	Показники	2006 р.	2007 р.	Відхилення
1	Коефіцієнт платоспроможності	1,66	1,82	+0,16
2	Коефіцієнт автономії	0,95	0,95	-
3	Коефіцієнт покриття	8,97	9,45	+0,48
4	Коефіцієнт Бівера	1,15	1,04	-0,09

Отже, в ході дослідження сутності поняття санаційної спроможності було виявлено недоліки у її визначенні, тому було надане наступне визначення: санаційна спроможність - це сукупну наявність у підприємства людських, матеріальних та нематеріальних ресурсів, а також організаційно-технічних та правових можливостей для нейтралізації фінансової кризи в короткостроковому періоді та досягнення фінансової рівноваги у перспективі. Проведення дослідження санаційної спроможності локомотивного депо показало доцільність використання коефіцієнтів платоспроможності, автономії, покриття та Бівера в аналізі наявних можливостей у підприємства вийти із фінансової кризи та здійснити санаційні заходи.

Література:

1. Карпунь І.Н. Управління фінансовою санацією підприємства: Навч. посібник. – Львів: «Магнолія-2006», 2007. – 418 с.

2. Копилюк О.І., Штангрет А.М. Фінансова санація та банкрутство підприємства: Навч. посібник – К.: ЦНЛ, 2005. – 168 с.

3. Фінансовий менеджмент: Інтегрований навч. комплекс / Л.О.Омелянович, О.В.Хістєва, О.В.Чайковська, О.М.Зєрова – Донецьк: ДонДУЕТ, 2006. – 285 с.