Руденька Л.В.

Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини

РОЛЬ КАПІТАЛІЗАЦІЇ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ

Одним з найважливіших чинників зростання економіки країни є надійна й потужна банківська система країни. Становлення та розвиток вітчизняної банківської системи відбувається в нелегких умовах перехідною економікою, характерною ознакою якої є низька ефективність державного управління, повільні ринкові перетворення реального сектору економіки, що сприяє падінню суспільного виробництва, зростання неплатежів, катастрофічному зубожінню народу. Все це спричинило низький рівень капіталізації банківської системи, обмеженість ресурсної бази банків її невідповідність потребам зростання. Недостатній рівень капіталізації банківської системи негативно впливає на її надійність і стійкість в умовах кризи, а також гальмує динамічний розвиток.

Вагомий внесок у дослідження даної тематики зробили такі вітчизняні вченні, як О.В. Васюренко, В.М. Гриньова, В.В. Коваленко, О.М. Колодізєв, П.Матвієнко, Д.В. Полозенко. Банківська система держави являє єдину систему забезпечення ефективного обігу фінансових ресурсів в державі. Ефективність руху фінансових ресурсів, і в свою чергу, розвиток економіки, залежить від раціоналізованої організації банківської системи, її відповідності економічній політиці держави, а також, етапу розвитку економіки.

На сьогодні банківська система України є одним із найрозвинутішим елементів господарського механізму, тому що її реформування було розпочате раніше за інші сектори економіки, що й визначило роль банків при вирішенні завдання переходу до ринку. Банки відіграють ключову роль в створенні середовища для мобілізації й вільного розподілу капіталів, нагромадження коштів для структурної перебудови економіки, приватизації й розвитку підприємства. В умовах господарювання першочергове значення для збільшення доходів держави має чітка й правильно організована діяльність банківських установ [1, с.169-175].

Однією із головних у розвитку вітчизняної банківської системи є проблема капіталізації комерційних банків. Складність і суперечність загальноекономічних умов, у яких банківська система України змушена вирішувати проблему капіталізації, потребують виражених підходів до визначених кредитів, яким має відповідати банківський капітал.

Не зважаючи на досить високі темпи зростання капіталу банківської системи, рівень її капіталізації залишається низьким. В умовах, коли темпи зростання капіталу істотно відстають від темпів збільшення активів, особливого значення набуває проблема капіталізації банківської системи. При збереженні цієї тенденції виникає проблема виконання банками нормативу адекватності капіталу, а відповідно й загроза порушення стійкості банківської системи.

На сучасному етапі ринкових перетворень та розвитку банківської системи підвищення рівня капіталізації банків можна досягти за рахунок таких основних джерел: капіталізації прибутку банку; залучення додаткового акціонерного капіталу шляхом емісії простих та привілейованих акцій; залучення коштів на умовах субординованого боргу; злиття та об’єднання комерційних банків. Ефективність зазначених джерел залежить від державної політики щодо законодавчого забезпечення капіталізації банківської системи; вдосконалення системи оподаткування; вдосконалення і нормативного врегулювання процедури злиття та приєднання банків; відновлення довіри до банків з боку населення максимального залучення коштів, що перебувають поза банківською системою [2, с. 42-53].

У країнах з ринковою економікою в банківській системі час від часу виникають проблеми і кризові ситуації. Було розроблено цілий ряд частково суперечливих, частково доповнюючих одна одну теорій, які намагаються пояснити їх основні причини на макроекономічному рівні. Деякі теорій виділяють роль екзогенних порушень економічної рівноваги (абсолютні і відносні ціни, війни, економічні спади за кордоном), інші приділять особливу увагу психологічним факторам (ейфорія, стадне відчуття, межа компетенції) або спекулятивній поведінці, треті розглядають проблеми втручання держави у ринкову економіку (грошово-кредитна політика, зміна правил, включаючи фінансову лібералізацію, директивне кредитування, непротидія моральному ризику). Є різні пояснення того, незначні порушення розростаються до розмірів системних, починаючи від психологічних (зміна очікувань або сприйняття ризику) і закінчуючи технічними (можливість обробки інформації) [3, с. 43-58].

Головними причинами неплатоспроможності банків у країнах з перехідною економікою є погана якість активів, успадкованих від командної економіки, і безперервна видача нових позик. Які не сплачують вчасно. Оскільки частина виробничих потужностей в цих країнах неефективна за нової сукупності відносних цін, багато підприємств стають нежиттєздатними, і тому національні багатства і прибутки стають нижчими, ніж це раніше вважалося і ніж продовжують показувати наявні дані.

У зв’язку з обмеженою кількістю джерел капіталізації особливу увагу необхідно приділити розробці нових фінансових інструментів, здатних задовольнити вимоги , як власників банківських установ, так і інвесторів. Одним із таких інструментів можуть бути привілейовані акції з фіксованою дохідністю і пільговим оподаткуванням громадян. Мобілізація внутрішніх резервів за рахунок зростання ефективності банківської діяльності та продуктивності праці і збільшення на цій основі прибутку стануть вагомим джерелом підвищення рівня капіталізації.

Список використаних джерел:

1. Коваленко В.В. Ефективність банківської системи в умовах глобальної конкуренції //Актуальні проблеми економіки. 2008 - №5. – С.169-175.

2.Матвієнко П. Капіталізація, як дійовий інструмент підвищення надійності банківської системи України //Економіка України. 2008 - №1. –

С.42-53.

3.Твердохлібова Д. Методика оцінки фінансового стану банківської системи України // Економіка України.2008 - №.4 – С.43-58.