Історія / 3. історія науки і техніки
Мудрук О.С.
Державна наукова сільськогосподарська бібліотека Української академії аграрних наук, м. Київ, Україна
Етапи розвитку плуга в першій
половині ХІХ століття: питання теорії, конструкції і виробництва
Історію науки і техніки і її минуле, вважають вчені-історики, повинно критично переусвідомлювати кожне наукове покоління. Не можна бути освіченим інженером, фізиком чи математиком, творцем нової техніки чи дослідником, якщо задовольнятися лише відомостями про те, що змінюється тепер, і не знати того, що є фундаментом сучасного стану тієї чи іншої галузі науки і техніки. Вивчати минуле, пов’язати його з сучасним потрібно ще й для того, щоб чіткіше уявляти шляхи розвитку науки і техніки на майбутнє. Тільки досконале знання історії грунтообробної техніки може стати науково обгрунтованою основою для прогнозу її конструкції.
Наводяться:
рік, період, коротка інформація, використане джерело, які розкривають етапи розвитку
плуга в першій половині ХІХ століття, питання теорії, конструкції і
виробництва.
1802 – Джеймс Смолл (James Small), шотландський
годинникар. Дав теоретичне обгрунтування побудови плуга [4].
1802 – Завод І.Х.Вільсона, Москва. Відкрив першу с.-г.
майстерню і започаткував промислове виробництво плугів у Росії [1, с.130], [9,
с.19], [3, с.102].
1803 – Р.Рансом (Robert Ransome), інженер, Англія Виготовив суцільночавунний плуг з напівгвинтовою
полицею. Вперше почав гартувати стальну полицю. Одержав патент на експлуатацію
самозагострювального лемеша [4, с.7], [5, с.174], [6, с.33], [7].
1804 – Тревітік, Вівіан, механіки. Сконструювали перший
пересувний паровий двигун-локомотив [8, с.94].
1805 –
Росія. Організовано перші
конкурсні випробування орних знарядь [8, с.100], [5, с.175], [9, с.5].
1810 – Северін
Цугмайер (Severin Zugmayer), Австрія. Заснував виробництво плугів різноманітних
конструкцій у містечку Waldegg поблизу Відня [6, с.39].
1811 – Прат,
Англія. Спробував застосувати для приводу плуга паровий двигун [8, с.94].
1818 – Шварц,
Вікерлінг, Хайнц (Schwarz, Wickerling, Hinz), Німеччина. Відкрили плужну
майстерню при Гогенгеймському інституті. Моделлю для гогенгеймського плуга з
напівгвинтовою полицею послужив брабантський плуг [4, с.7].
1819 – Дж. Вуд (Jetro Wood), Америка. Розробив чавунний
плуг, корпус якого складався із окремих самостійних елементів, з дерев’яною
вигнутою полицею і металевим лемешем. [4, с.8], [5, с.174], [10, с.48], [3,
с.58], [6, с.34].
1824 – Метьє де Домбасль (Matthieu de Dombasle), землероб, Франція. Займався розробкою теорії плуга. Заснував
виробництво удосконалених ним знарядь, модернізував брабантський плуг, замінив
угнуту полицю цього плуга опукло-увігнутою, вилучив башмак, що заміняв передок,
прилаштував до гряділя додатковий тяговий ланцюг і регулятор-гребінку [6,
с.38].
1825 – Шверц,
Хайнц, Фейгл (Swerz, Hintz, Feihl), Німеччина. Заснували виробництво плугів по
типу фландрського, в м. Hohenheim, відомих під назвою “плуг Swerz’a“ чи
“конструкція А” [6, с.38].
1827 – Брати Веверка
із Богемії, конструктори, Чехія. Створили плуг-рухадло, практичним
шляхом побудували циліндричної форми полицю, яка спільно виливалась з лемешем
[6, с.39],[8, с.87], [11, с.8]. По [12, с.313] в 1828 році.
1829 – Джорж
Стефансон. Побудував перший локомотив з паровим двигуном, що використовувався
для тяги плуга [8, с.93].
30-і роки –
Ожаровський, волинський поміщик, Росія . Створив конструкцію безпередкового
плуга, полиця правильної напівгвинтової поверхні, леміш і чересловий ніж якого
виготовлялись із сталі [9, с.10].
30-і роки – Роман
Циховський, Росія. Виготовляв однокінні плуги-рухадло, які були широко
розповсюджені для роботи на легких грунтах. У 40-х роках створив двоярусний
плуг [9, с.10], [8, с.103].
1830 – Лумміс
(Lummis), Англія. Запатентував створений ним плуг на основі математичних
розрахунків [12, с.311].
1830 – Лямбручині та Рідольфі (Lanbrushini, Ridolphi),
абати, Італія. Грунтовно розробили теорію процесу оранки та запропонували
гвинтову поверхню (гелікоїд) для полиці [13, с.29], [4, с.7], [10, с.37], [8,
с.83]. По [6, с.38] в 1832 р.
1832 – Гранде
Grande), Франція. Створив перший плуг-самохід, який став базовим у
розвитку передкових, а пізніше багатокорпусних плугів [4, с.7].
1833 – Джон Лен (John Lane), коваль, Чикаго. Джон Лен
(John Lane), коваль, Чикаго. Вперше виготовив леміш до дерев’яного плуга з
гострим стальним змінним лезом у чавунній оправі із полотен старих пилок [4,
с.8], [5, с.174], [8, с.85], [6, с.34].
1835 – Ріхтер,
м.Ромни. Відкрив машинобудівне підприємство в Україні [3, с.102].
1836 – Джон Говард (John Howard), купець, Англія.
Заснував виробництво плугів Britannia-Iron-Works у місті Redford, найкращих в
Англії (ранні знаряддя, перехідні від шотландських до англійських плугів) [6,
с.33], [11, с.7].
1837 – Перон’є (Peronnier), Франція. Розробив теорію
полиці плуга з гвинтовою поверхнею, як найвигіднішу для даного органа, чим
започатковано європейський тип плуга. Теоретичні висновки підтверджувались
експериментами [6, с.38].
1837 Джон Дір (John Deerе) Audrus, коваль. Заснував
всесвітньо відому фірму, започаткував виробництво плугів із полотен пилок у м.
Grand Detour, хоча перший стальний плуг виготовив у 1833 році [5, с.175], [8,
с.85], [6, с.34], [14, с.12].
1838 – Стефан
Відатс (Stephan Vidats), Угорщина. Заснував виробництво в м. Пешті угорського
плуга, який знайшов широке розповсюдження в Угорщині, Австрії, Румунії, Сербії,
Бесарабії, Туреччині, у центральній і південній Росії, взявши за зразок
гогенгеймський плуг Papst’а [6, с.39].
40-і роки –
М.Г.Павлов, Росія. Створив однокінний висячий плуг з гвинтовою полицею
для оранки легких грунтів за пропозицією Ф.А.Жодейко [9, с.10]. По [4, с.8]
70-і роки.
40 – 50-і роки – А.А.Бобринський, А.Баженов, Росія.
Започаткували виготовлення грунтопоглиблювачів у м. Смілі [9, с.9], [3, с.102],
[8, с.103].
1840 – Товариство сільського господарства Росії. Під
Одесою провело конкурсні випробування 16 російських та декількох десятків
іноземних плугів. Найкращими були передкові плуги одеського майстрового
Л.Рудницького і колоніста К.Бехтальда [9, с.5].
1841-1842 –
Потьомкін, Росія. Збудував підприємство по виготовленню с.-г. Машин [3,
с.102].
1842 – Трохим Петренко, Іван Курган, одеські майстрові,
Росія. Створили передковий плуг, відмічений на другому Одеському конкурсі, як
найприйнятніший до місцевих умов [5, с.175], [9, с.6].
1842 – Метьєн де
Домбасль (Matthier de Dombasle), землероб, Франція. Переніс виробництво із
Roville в Nancy. Доповнив склад елементів плуга двоколісним передком. Плуг
служив зразком для виробників плугів у Франції і став широко розповсюдженим в
Алжірі, Італії, Греції, Іспанії, Швейцарії, Німеччині і Росії [6, с.38].
1842 – В.Перлін
(Wm.Perlin), американець. Засновник фірми Perlin and Orendorff Co, Cantаn, Jll.
Часто виготовляв полиці зі старого котельного заліза [6, с.35].
1842 – Джойл Наурс (Joel Nourse), Америка. Створив
американський плуг “Eagle”- орлиний плуг (через зовнішню схожість його чавунної
полиці на крило орла), полиця, леміш і підошва якого з чавуну, ніж, регулятор,
одноколісний передок стальні, гряділь і рукоятки дерев’яні. Плуг набув
всесвітньої популярності і знайшов багато наслідувачів в усіх країнах Європи
[11, с.8], [10, с.38], [6, с.34], [14, с.13].
1844 – Х. Браун (H.Broun). Зробив перші спроби і
пропозиції використання багатокорпусного плуга [6, с.37].
1844 – Вікхерлін (Weekherlin). Дерев’яну підошву
плуга “Swenza” замінив чавунною, подовжений леміш приєднав до полиці, утворюючи
рівну поверхню плавного переходу, всі елементи плуга з’єднав за допомогою
болтів (конструкція В) [6, с.38].
1844 – Георгій
Ген, одеський майстровий, Росія. Удосконалив конструкцію південно-російського
(“колоністського”) плуга. Виготовляв “колоністські” плуги з низьким передком
[9, с.6], [10, с.40].
1844 –
Ф.Гроссман, агроном, Росія. Розробив висячий плуг підсиленої конструкції
для оранки важких суглинків і грунту, засміченого валунами [9, с.10].
1845 – Рау,
гейдельбергський агроном. Опублікував історичні дослідження розвитку плуга [12,
с.306].
1845 – Г. Еккерт (H.Eckert), слюсар, Німеччина.
Вважається піонером масового виробництва орних знарядь, заснував перші
майстерні в Берліні. Удосконалював і виробляв плуги рухадлового типу з 1848
року: установив регулятор, важільний механізм, передплужник, колеса передка
різного діаметра. Пізніше – розробляв багатокорпусні плуги [4, с.8], [10,
с.37], [8, с.88]. По [6, с.40] в 1956 році.
1847 – Педжом,
Америка. Ідейно задумав дисковий плуг [15, с.365].
1847 – К. Ріттер
фон Клейл (C.Ritter von Kleyle), Австрія. Започаткував виробництво плугів з
короткою опукло-угнутою полицею.
1847 – Джон Дір (John Deere), Америка. Одним із перших
заснував масове виробництво стальних плугів (Moline, Jll) із спеціальних сортів
сталі, виготовлених за його замовленням. Фірма заснована в 1837 році [6, с.34].
1848 – Папст
(Papst). Удосконалив гогенгеймський плуг. Передня частина полиці відливалась з
чавуну спільно із стійкою, утворюючи “грудину плуга”, до якої кріпились леміш,
задня частина полиці і підошва (“конструкція С” або плуг “Papst’a” з більш
короткою полицею). Згодом, як наслідування плуга “Dombasle”, створилась
“конструкція Д” з закрученою полицею; “конструкція S” - з 1856 р. з гвинтовою
полицею різної довжини під різноманітні вимоги обробітку грунту. Плуг
конструкції S1 з полицею довжиною 36" –для важких, глинистих
грунтів; S2 - 32" – для важких суглинків; S3-
28"- для легких суглинків; S4 - 24" – для піщаних
суглинків [6, с.38].
1849 – Ушер,
Англія. Запатентував плуг з обертовими робочими органами [3, с.59].
Як
писав перший президент Національної академії наук України академік
В.І.Вернадський, “необхідно заново науково переробляти історію науки, заново
історично йти в минуле, тому що, завдяки розвитку сучасного знання, в минулому
набуває значення одне і втрачає інше…Уже через це історія науки не може бути
байдужою для всякого дослідника. Натураліст і математик завжди повинні знати
минуле своєї науки, щоб розуміти її сучасне. Тільки цим шляхом можлива
правильна і повна оцінка того, що добувається сучасною наукою, що виставляється
як важливе, справжнє або потрібне” [16, с.113].
Література:
1. Иллюстрированный сельскохозяйственный словарь. Энциклопедия сельского
хозяйства / Составитель проф. С.М.Богданов. – К., 1895. – 1446 с.
2. Мацепуро В.М. Плуги вчера, сегодня, завтра. // Земледелие. - 2001. - № 3. –
С. 28-29
3. Становление агроинженерной науки и образования в России (ХІХ-ХХ вв.) /
С.А.Иофинов, В.Г.Еникеев, В.Ф.Скробач, В.С.Шкрабак. - С.-Пб.: Химиздат, 1999. –
352 с.
4. Горячкин В.П. К истории плуга: Собрание сочинений: В 3-х т. – М.: Колос, -
1968.- Т.1. - С. 5-9
5. История техники / А.А.Зворыкин, Н.И.Осьмова, В.И.Чернышев, С.В.Шухардин. - М.: Изд-во социально-економ. лит., 1962. – 772 с.
6. Шиндлер К.Г. Машины – орудия современнаго сельскаго хозяйства. - К.:
Печатня С.П.Яковлева, 1904. – 279 с.
7. Monat, G. and Coleman F. Tillage implements. – Published in
association with “Farm Mechanization” London.: Temple Press Limited. - 1954. –
P. 1-11.
8. Халанский В.М. Экскурсия за плугом. - М.: Колос, 1974. – 208 с.
9. Минин П.И. История плуга в России / Труды института истории естествознания
и техники. Т. 8: История машиностроения и транспорта. - М.: Изд-во Академии
наук СССР, 1956. – 260 с.
10. Сакун В.А. Закономерности развития мобильной сельскохозяйственной техники. - М.: Колос, 1994. – 159 с.
11. Крамаренко Л.П. Сільськогосподарськв машини і знаряддя: Посібник для
технікумів механізації сільського господарства. - К.-Харків, 1935.– 647 с.
12. Известия Бюро по сельскохозяйственной механике / Обзор с.-х и тех. журналов за 1913 г. - 1913. - Вып. 7. - С. 306-314
13. Вейс Ю.А. Курс сельскохозяйственного машиноведения. – М.-Л.: Сельколхозгиз, 1931. – 516 с.
14. Schlebecker John T. Agricultural implements and machines in the collection
of the National museum of history and technology. -Wash., 1972. – 58 p.
15. Арцыбашев Д.Д. Орудия и машины сельского хозяйства. - Петроград, 1915. –
365 с.
16. Вернадский В.И. Очерки и речи. - Л., 1922. - С. 113