Педагогические науки/4.Стратегические направления реформирова­ния системы образования

 

К.е.н. Андріяко Ю.В., Андріяко Т.Ю.

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького

Особливості впровадження системи

менеджменту якості вищої освіти

Створення системи менеджменту якості відповідно до вимог міжнародного стандарту ISO 9001-2000 "Системи управління якістю. Вимоги" дедалі набуває статусу важливої складової діяльності підприємств і організацій різних галузей. Формальне засвідчення відповідності міжнародним стандартам системи управління якістю в одній країні є дійсним і в інших. Тому для вищих навчальних закладів, які зацікавлені у подальшому розвитку і зміцненні міжнародних зв’язків, залучення до навчання іноземних громадян, міжнародного визнання документів про освіту запровадження системи менеджменту якості освіти є дійсно актуальним питанням.

Під системою менеджменту якості освіти слід розуміти систему управління, яка ґрунтується на організаційній структурі вищого навчального закладу, документації (документування процедур, методичних рекомендацій, положень, інструкцій) і усіх процесів, необхідних для здійснення загального керівництва якістю. Система менеджменту якості освіти не встановлює вимоги до змісту навчальних програм, не визначає шляхи і способи їх впровадження. Її завдання – управління процесами у вищому навчальному закладі.

Структура системи менеджменту якості освіти відповідно до міжнародного стандарту ISO 9001-2000 повинна мати таки основні складові.

Перша – це система управління якістю. Основний документ цього розділу – настанова з якості. У цьому розділі визначаються сфера впливу системи менеджменту, перелік документації, яка регламентує процедурні питання, визначає повноваження і відповідальність.

Друга складова – відповідальність керівництва. Головна умова цього розділу полягає в орієнтації керівництва на замовника і у тому, щоб  участь у створенні і реалізації системи менеджменту якості освіти керівників певних ланок організаційної структури була очевидна для усіх.

Третя складова – управління ресурсами. Ресурси, про які йдеться у цьому розділі, – це, головним чином, професорсько-викладацькій персонал. Цей розділ – один з ключових елементів усієї системи менеджменту якості освіти. Якісний освітній процес формулює відповідні вимоги до трудових ресурсів, зокрема професійну, методичну і соціальну компетентність а також здатність до самовдосконалення і здобуття нових знань.

Четверта складова системи менеджменту якості – випуск продукції. Процеси, які є предметом регулювання у цьому розділі системи, безпосередньо зв’язані з навчальною та науковою діяльністю вищого навчального закладу. Зокрема це життєвий цикл освітніх послуг, в тому числі навчальний процес за денною та заочною формами навчання, процес додаткової освіти, створення науково-технічної продукції, процеси, пов’язані з довузівською підготовкою, організаційна, методична, виховна робота тощо.

Для забезпечення якості процесів життєвого циклу продукції повинні бути створені методи моніторингу і вимірювання якості освіти (задоволеність споживачів, внутрішні аудити процесів, продукції), аналізу даних для вдосконалення навчально-виховного процесу тощо. Реальне виконання комплексу заходів з менеджменту якості процесів життєвого циклу продукції має передбачати створення сучасного науково-методичного забезпечення, вдосконалення навчальних програм, стандартів вищого навчального закладу тощо.

Остання складова системи менеджменту якості освіти – вимірювання, аналізування та покращення. Головне завдання при цьому – отримання надійних даних для вдосконалення процесів. Найважливішу роль при цьому відіграє наявність інформації про задоволення потреб споживачів, зокрема в процесі отримання освітніх послуг і по закінченні. Повинна бути створена ефективна система внутрішнього аудита як інструмента оцінки ефективності системи менеджменту освіти.

Можна виділити наступні особливості застосування системи менеджменту якості освіти:

1. Освіта не може розглядатися як послуга в прямому розумінні цього слова. Ця теза ґрунтується на великій соціальній ролі освіти і соціальній відповідальності. У Конвенції вищих навчальних закладів Європи „Формування Європейського простору вищої освіти” (Саламанка, 2001 р.) освіта визначена як „суспільна відповідальність”. У Конвенції записано: „Європейський простір вищої освіти має будуватися на таких європейських освітніх традиціях, як суспільний обов’язок і відповідальність”. При цьому зазначено, що ключовим результатом створення єдиного простору вищої освіти в Європі має бути „якість як наріжний камінь будівництва” Європейського простору вищої освіти. Якість – це базова вимога, яка забезпечує довіру, відповідність ринку праці, мобільність, сумісність кваліфікацій та привабливість в Європейському просторі вищої освіти. Якість має демонструвати та гарантуватися належним чином, для того щоб її визнали і висловлювали їй довіру студенти, партнери та суспільство як у певній країні, так і в Європі та світі [1].   

2. Є певні складності у визначенні споживача в освітній діяльності. Як зазначає Ю.Якименко [2], головним об’єктом у системі освіти є ті, хто навчається. Вони, з одного боку, є споживачами складових освітньої системи (знань, умінь, досвіду практичної роботи тощо), а отже, мають свої вимоги до якості навчання, а з іншого боку, вони є головною „продукцією” вищих навчальних закладів, якість якої оцінюється затребуваністю та перспективами працевлаштування випускників на ринку праці. Тобто, споживачами освітніх послуг є і студенти, і роботодавці. Зрозуміло, що вимоги до фахової підготовки, особистісних якостей тощо можуть радикально відрізнятися.  

3. „Виробничій цикл” підготовка фахівця є достатньо тривалим. Тому визначити результативність освітньої діяльності з позицій гарантій  компетентності випускника і наступної відповідної оцінки його роботодавцем досить складно. Основний результат освітньої діяльності і якості фахівця реально й об’єктивно можна оцінити через значний проміжок часу.  Це вимагає наявності в системі менеджменту ефективної системи моніторингу і якості освітнього процесу, і якості підготовки студентів.        

4. Якість вищої освіти значною мірою залежить по-перше, від професорсько-викладацького персоналу. Якісний освітній процес формулює відповідні вимоги до персоналу, зокрема професійну, методичну і соціальну компетентність а також здатність до самовдосконалення і здобуття нових знань. Але при цьому значну вагу мають традиції і власне розуміння якості освіти [3]. По-друге, якість вищої освіти значною мірою залежить від рівня підготовки абітурієнта і його здатності до опанування нових, оригінальних знань, умінь, досвіду практичної діяльності тощо.

5. Процес підготовки фахівця й інші процеси, які забезпечують якість вищої освіти, достатньо складні і не завжди можуть бути оцінені за кількісними параметрами.

Узагальнюючи, варто зазначити, що якість вищої освіти лежить в площині відповідальності вищого навчального закладу, а тому розв’язання питань запровадження системи менеджменту якості освіти вимагає усвідомлення важливості цього питання і здійснення відповідного комплексу дій за власною ініціативою і на основі власного розуміння.

Література.

1. Левківський К., Сухарніков Ю. Завдання щодо забезпечення якості вищої освіти України в контексті Болонського процесу. Вища освіта, 2004.- № 5-6.

2. Якименко Ю. Вдосконалення системи контролю якості вищої технічної освіти і Болонський процес. Вища освіта, 2004.- № 5-6.

3. Громова Л.А., Трапицын С.Ю., Тимченко В.В. Качество образования в контексте программы ЮНЕСКО «Образование для всех»: российское видение: Рекомендации по результатам научных исследований / Под ред. акад. Г.А.Бордовского. – СПб.: Изд-во РГПУ им. А.И.Герцена, 2006.