Салівон Г.І.

Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого

До питання гарантій неповнолітніх з приводу реалізації права на працю

Праця – це цілеспрямована діяльність людини, яка реалізовує свої фізичні та розумові здібності з метою отримання певних матеріальних та духовних благ. Праця є також необхідною умовою існування кожної людини та суспільства в цілому. Саме за допомогою праці людина забезпечує себе засобами до існування, і, як результат, може задовольнити свої особисті потреби та потреби своєї сім’ї. Особливо це важливо зараз, в умовах становлення та розвитку ринкової економіки. Трудове право є важливим чинником в цьому процесі, оскільки реалізує права і обов’язки своїх суб’єктів.

Основний Закон України у ст. 43 на найвищому рівні закріпив право кожного громадянина на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава також гарантує кожному створити умови для повного здійснення громадянами права на працю, рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, умови навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

КЗпП України у главі ХІІІ «Праця молоді» містить норми, що стосуються трудових правовідносин, однією зі сторін яких є неповнолітні працівники. На думку багатьох вчених слід вживати замість поняття «неповнолітні працівники», поняття «неповнолітня працююча молодь», оскільки він відображає кількісну характеристику цієї соціальної групи; у ньому відбито соціальний статус таких осіб – участь у трудовій діяльності; він відображає специфічне правове становище таких осіб у сфері трудового права (ст. 187 КЗпП). Існує два визначення цього поняття. У широкому розумінні неповнолітня працююча молодь – це особлива соціально-демографічна група населення України, яка відрізняється від інших груп за віком, державно-правовим становищем, наявністю додаткових трудових пільг і гарантій, що надаються державою в процесі здійснення ними своєї трудової діяльності з урахуванням віку, статі, стану здоров'я й умов праці. У вузькому розумінні неповнолітня працююча молодь – це учасники трудових правовідносин віком до 18 років.

Осіб, які відносяться до категорії «неповнолітня працююча молодь» можна класифікувати на такі групи:

1) за віком: а) від 14 до 15 років, б) від 15 до 16 років, в) від 16 до 18 років;

2) за характером пільг і гарантій, що надаються державою: а) неповнолітні; б) неповнолітні молоді громадяни, які поєднують роботу з навчанням;

Трудові гарантії неповнолітніх – це цілісна сукупність усіх правових, організаційних, економічних, судових та інших форм та засобів, які забезпечують реальну здатність особам, які не досягли повноліття, реалізувати проголошене Конституцією України право на працю.

КЗпП України містить цілу низку гарантій з приводу реалізації неповнолітньою працюючою молоддю права на працю. Однією з таких гарантій є норма ст. 24 КЗпП України (пункт 5), яка зобов’язує власника підприємства, установи, організації, або уповноваженого ним органа, укладати трудовий договір з неповнолітньою особою виключно у письмовій формі.

Оскільки організм неповнолітньої особи ще не повною мірою сформувався, і все ще відбувається процес його розвитку, чинне законодавство про працю встановлює обмеження щодо використання праці неповнолітніх на важких роботах в ряді галузей економіки. Так відповідно до «Переліку важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України № 46 від 31.03.1994 р., допускається застосування праці осіб не молодше 17 років на самохідних сільськогосподарських машинах за наявності в них посвідчень на право водіння цих машин. До цього ж Переліку відсилає ст. 190 КЗпП України, яка забороняє застосування праці осіб молодше вісімнадцяти років на важких роботах, на роботах з шкідливими або небезпечними умовами праці, і на підземних роботах. До тогож КЗпП України забороняє залучати цих осіб до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми.

Дуже важливою для підтримання здоров'я, а також для запобігання небажаних негативних наслідків, є норма трудового законодавства про проходження неповнолітнім працівником медогляду, що передує прийому на роботу, і щорічного медогляду до досягнення 21 року.

З метою створити умови для повноцінного здорового способу життя неповнолітнього і його ефективній трудовій діяльності, у ст. 192 КЗпП України була поміщена норма, якою забороняється залучати працівників молодше вісімнадцяти років до нічних, надурочних робіт і робіт у вихідні дні. З цією ж метою у КЗпП України міститься гарантія, що вимагає від роботодавця встановлювати для неповнолітніх працівників скорочені норми робочого часу залежно від їх віку.

Виплата заробітної плати підліткам за скорочений робочий день як за повний робочий день є важливою гарантією охорони праці та здоров'я підростаючого покоління. Згідно зі ст. 194 КЗпП України заробітна плата працівникам молодше 18 років за скороченої тривалості щоденної роботи виплачується в такому ж розмірі, як і працівникам відповідних категорій за повної тривалості щоденної роботи. А щодо учнів загальноосвітніх шкіл, професійних навчально-виховних закладів і середніх спеціальних навчальних закладів, які працюють у вільний від навчання час, то оплата їхньої праці проводиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку. До того ж, підприємства можуть встановлювати учням доплати до заробітної плати.

Відповідно до чинного законодавства, для неповнолітніх надається відпустка, тривалістю 31 календарний день, що є також додатковою пільгою для цієї категорії осіб.

Суттєвою для реалізації неповнолітніми права на працю є гарантія, що закріплена ч. 3 ст. 26 КЗпП, яка забороняє роботодавцю встановлювати випробування при прийнятті на роботу осіб, молодше 18 років. Це означає, що для реалізації неповнолітніми наданої їм можливості займатися роботою, яку вони вільно обирають, чи на яку вільно погоджуються, і отримувати заробітну плату, яку вони також вільно обирають, немає перешкод, зокрема випробування при прийнятті на роботу. А отже і не можна розірвати трудовий договір з неповнолітнім на підставі отримання незадовільного результату проходження випробування.

Не менш значимою для неповнолітніх є гарантія, яка забороняє роботодавцю укладати з особами, які не досягли 18 років письмові договори про повну матеріальну відповідальність (ст. 135-1 КЗпП). Таким чином, неповнолітніх працівників не можна притягнути до договірної повної матеріальної відповідальності.

У разі порушення цих гарантій, а також інших трудових прав, неповнолітній може звернутися до суду за захистом. Це є також однією з гарантій неповнолітнього, яка закріплена в ст. 55 Конституції України.

Вищезазначені гарантії свідчать про специфічне привілейоване становище неповнолітньої працюючої молоді в Україні. Українська держава, проголосивши у ст. 1 Конституції України себе суверенною і незалежною, демократичною, соціальною і правовою державою, взяла курс на підтримку незахищених соціальних груп, таких як працююча молодь. Наявність цілої низки гарантій щодо реалізації права на працю для неповнолітніх є безсумнівним доказом того, що наша держава створює усі умови для повного і всебічного розвитку людини, дбає про її повноцінне життя і здоров'я.

Науковий керівник – асистент кафедри трудового права НЮАУ ім. Ярослава Мудрого кандидат юридичних наук

Яковлєва Г.О.