Экология/4.Промышленная экология и медицина труда

Доц. Семенова О.І., Вакула Ю.В.

Національний університет харчових технологій

Утилізація відходів м’ясопереробної промисловості

Сучасний стан довкілля є глобальною проблемою у всьому світі. Підприємства м'ясної промисловості є одним з джерел забруднення довкілля. Заходи щодо захисту довкілля на підприємстві здійснюються згідно з законом України від 25.06.1991 р. «Про охорону навколишнього природного середовища».

Проблема утилізації органічних відходів набула найбільшої актуальності у ХХ сторіччі, коли виробництво м’ясопереробної продукції в промислових масштабах досягло свого піку, а кількість відходів набула значних масштабів.[1,2]

М'ясна промисловість є однією з найбільших галузей харчової промисловості, вона покликана забезпечувати населення країни м'ясними продуктами (ковбасами, ковбасними і м'ясними виробами, копченостями, напівфабрикатами), що є основним джерелом білків.

Особливість викидів в атмосферу забруднювальних речовин від м'ясокомбінатів – речовини, які неприємно пахнуть або одоранти. Багато технологічних процесів, що відбуваються при тепловій обробці м'яса у присутності води, супроводжуються утворенням продуктів розпаду білка. Найбільш перспективні методи утилізації повітря і газів, що викидаються в атмосферу, наступні: мокре очищення і абсорбція, біологічне та адсорбційне очищення із застосуванням активованого вугілля, цеоліту або іонообмінних смол.

Вода у виробничому процесі м’ясопереробного підприємства необхідна для здійснення розроблювання, обвалювання та миття туш, внутрішніх органів тварин, миття устаткування, інвентарю та приміщень, виготовлення фаршу, підготовки спецій, кишкової оболонки, засолення м’яса, а також в агрегатах термічної обробки, при митті підлоги, тари, в камері охолодження ковбас.

Стічні води, що утворюються після здійснення технологічних процесів містять пісок, кров, жир, корм та інші залишки життєдіяльності тварин, часточки м’яса, білок, сіль, завислі речовини, БСК і відводяться по каналізаційній системі підприємства у міську каналізацію.

Виробничі стічні води м'ясокомбінатів відносяться до категорії висококонцентрованих за вмістом органічних забруднень, що не тільки не дозволяє скидати їх у водні об'єкти, але і передавати на комунальні і навіть власні споруди біологічного очищення без попередньої обробки.[3]

У м’ясопереробній промисловості утворюються вторинні матеріальні ресурси (ВМР) та відходи, які мають високу біологічну цінність та можуть бути використані у різних галузях народного господарства. Вторинна сировина та відходи м’ясокомбінатів поділяються на групи: нехарчові, кров харчова, кісткові та колагенвмісні, кератинвмісні, пухо-перові, жовч. Ці відходи утворюються в значних кількостях, не завжди утилізуються і накопичуються на підприємствах або звалищах, створюючи загрозу навколишньому середовищу.

Тим часом, ці ВМР можливо використовувати для отримання сухих, збагачених біологічно активними речовинами кормів, лікувальних препаратів (альбумін, холензим, алохол), клею, желатина, гідролізатів для збагачення білками харчових продуктів, товарів широкого вжитку тощо. Запровадження таких технологій дасть змогу не лише отримати цінні продукти, але й значно зменшити негативний вплив цих відходів на стан навколишнього середовища.[4]

Сьогодні у світовій практиці для знешкодження і утилізації органічних відходів використовують біологічний, хімічний та фізичний методи. [5]

Біологічний метод оснований на здатності мікроорганізмів в процесі своєї життєдіяльності розкладати або поглинати органічні відходи. Цей метод лежить в основі функціонування худобомогильників і біотермічних ям.

Хімічний метод знешкодження відходів полягає в нейтралізації біологічних відходів за допомогою хімічних реагентів.

Фізичний метод базується на знешкодженні відходів під впливом високих температур. Спалювання – найбільш відпрацьований і поширений спосіб

утилізації відходів у світі. Спалювання біологічних відходів здійснюють у земляних траншеях (ямах) або спеціальних печах до утворення негорючого

неорганічного залишку. Суттєвою перевагою використання біогазових установок є отримання енергії з відходів господарської діяльності у безкисневих умовах (анаеробних) та побічного продукту – цінного добрива.

Як сировину для виробництва біогазу можна використовувати майже усі відходи м’ясопереробки. Використання в м’ясопереробній промисловості біоенергетичних установок дозволить одночасно вирішити найважливіші проблеми: екологічну (повна утилізація органічних відходів), енергетичну (одержання й утилізація біогазу), агрохімічну (одержання добрив), соціальну (поліпшення умов праці і створення нових робочих місць) та економічну (одержання прибутку від реалізації добрив та використання біогазу).

Література:

1.Технологія м’яса та м’ясних продуктів: М.М Клименко, Л.Г. Віннікова, І.Г. Береза та ін.; За ред. М.М. Климента.- К.: Вища освіта, 2006.- 640 с.: л..

2. Демина Л.А. Современная экологическая концепция управления отходами "Zero Waste" //Энергия. – 2005. – № 5. – С. 34–37.

3.  Левандовський Л.В., Бублієнко Н.О., Семенова О.І. Природоохоронні технології та обладнання. ̶ К.: НУХТ, 2013. ̶ 243с.

4. Тріщова, Л. О. Раціональне використання вторинних матеріальних ресурсів у м’ясопереробній промисловості / Л. О. Тріщова, Н. О. Бублієнко, О. І. Семенова // Наукові здобутки молоді – вирішенню проблем харчування людства у XXI столітті : тези доповідей 75-а наук. конф. студ., аспір. і молод. вчених, Київ, 13 – 14 квітня 2009 р. – К.: НУХТ, 2009. – Ч. 3.

5. Лотош В.Е. Переработка отходов природопользования. – Екатеринбург: Полиграфист, 2007. –503 с.