Шарило Ю.Є.

Директор ДУ «Методично-технологічний центр з аквакультури»

Рибальченко К.О., здобувач

Національний університет біоресурсів і природокористування України

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ АКВАКУЛЬТУРИ

У КОНТЕКСТІ СВІТОВОГО ДОСВІДУ

Основною задачею рибогосподарської галузі є виробництво продуктів харчування в обсягах достатніх для забезпечення населення країни. У цьому контексті забезпечення населення рибопродукцією та її доступність для пересічного громадянина є необхідною запорукою стабільності суспільства.

За останні десятиріччя у вітчизняному рибному господарстві спостерігається глибока структурна деформація, відставання від світових темпів динамічного розвитку, зменшення показників виробництва рибної продукції та рівня її споживання населенням України. Наявна значна частка на внутрішньому рибному ринку імпортованої риби і рибної продукції не завжди належної якості. Поряд з тим, основний вплив на загальне зниження обсягів виробництва риби та рибної продукції в Україні мали негативні явища, що спостерігались у океанічному і морському промислі вітчизняним рибодобувним флотом. При цьому переважна частина виловленої риби надходить на рибоприймальні пункти за межами території України. Спостерігається недостатнє фінансове забезпечення рибної галузі, зношення основних фондів підприємств, обмежений рівень платоспроможності населення із зростанням цін на рибу і рибну продукцію вітчизняного виробництва та підвищенням її собівартості. Низька конкурентоспроможність риби українського виробництва пояснюється і тим, що рибна продукція, яка надходить із держав ЄС, Китаю, Туреччини та деяких інших країн виловлена і вирощена в умовах державної підтримки, у зв’язку з чим реалізується за низькими цінами. Українські рибалки за останні 20 років не мали такої підтримки, а без відповідної уваги держави суттєво підвищити її конкурентноздатність складно.

Дослідження підтверджують, що європейські виробники одержують субсидії з Європейського фонду мореплавства та рибальства, у тому числі на перепланування та модернізацію виробництва відповідно до вимог управління якістю та безпекою харчової продукції (HACCP). Також субсидіюється в ЄС і розвиток аквакультури. Протягом 2007-2013 рр. на підтримку (субсидіювання) рибного господарства в ЄС спрямовувалось 4,5 млрд. євро. Не менш масштабні витрати передбачаються протягом 2014-2020 рр., причому наголос робиться на субсидіюванні аквакультури, тобто того напряму, який був розвинутий в Україні за часів СРСР, але в результаті фактичного припинення субсидіювання значно зменшив обсягирибогосподарського виробництва.

Науково-дослідна діяльність у сфері рибного господарства останнім часом потерпає також від постійного зменшення фінансування з державного бюджету. Це унеможливлює проведення комплексних рибогосподарських досліджень стану запасів водних біоресурсів в промислових районах. Науково-дослідні установи не мають у своєму арсеналі сучасного високотехнологічного обладнання, що негативно відображається на достовірності наукових даних. Водночас, в останні роки фінансування наукової діяльності у сфері рибного господарства практично припинилося. Враховуючи специфічність галузі, де наукові дослідження є основним чинником раціонального та правомірного використання природних ресурсів, саме держава спроможна надавати необхідну підтримку науковим дослідженням в рибній галузі. З метою забезпечення розвитку рибного господарства, розробки стратегії державного управління у сфері рибного господарства, є нагальна потреба збільшити фінансування наукових досліджень, пов’язаних з рибним господарством та аквакультурою.

У суб’єктів аквакультури відсутні кошти на відновлення матеріально-технічної бази, зокрема і рибогосподарських технологічних водойм, які є державною власністю. Разом з тим економічно обґрунтований рівень виробництва вітчизняної продукції аквакультури значною мірою залежатиме від реалізації заходів: всебічної підтримки галузі з боку держави, росту реальних доходів населення, успішного вирішення комплексу проблем, пов’язаних з інвестиційною привабливістю рибогосподарської діяльності та з подоланням ситуації щодо переваг у конкуренції з імпортованою продукцією. До пріоритетів розвитку галузі слід віднести розширення державного сприяння з розвитку товарних рибницьких підприємств усіх форм власності, в тому числі селянських рибницьких ферм у сфері кредитування.

Загалом можна визначити першочергові заходи державної підтримки у сфері рибного господарства та аквакультури: організація науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт у сфері аквакультури; поширення та впровадження у виробництво наукових розробок; створення та підтримання інфраструктури, необхідної для сталого розвитку аквакультури; модернізація основних засобів, реконструкція та капітальне будівництво рибницьких господарств; розробка програм з імпортозаміщення риби та рибної продукції для переведення аквакультури на нарощування обсягів виробництва в нерестово-вирощувальних рибних господарствах, риборозплідниках, рибоводних заводах частикових риб, осетрових і форелевих заводах; погашення суб’єктам рибного господарства процентів за кредитами, наданим їм для модернізації риболовецького флоту; встановлення нульових ставок мита на імпорт на рибні корми, ікру, рибопосадковий матеріал, рибницьке обладнання; урегулювання механізмів сплати за електроенергію; надання товарних кредитів для закупівлю суб’єктами аквакультури кормів для риб; відновлення матеріально-технічної бази тепловодних господарств та запровадження єдиного дієвого законодавчого механізму.

Вивчивши міжнародний досвід у плані регулювання завезення імпортної риби та рибної продукції з метою захисту вітчизняного товаровиробника, рекомендується встановити тимчасовий збір від вартості мита на імпортну рибу та продукцію з неї у розмірі 1 % від її вартості. Отримані від збору кошти плануються перераховувати на спеціальний рахунок. Кошти пропонується використовувати на першочергові заходи державної підтримки аквакультури та проведення наукових, дослідно-експериментальних робіт з метою здійснення ефективного регуляторного впливу держави на забезпечення стабільного функціонування та розвитку галузі аквакультури.