Економічні науки/2. Зовнішньоекономічна діяльність

Розумний А.В.

Одеський національний політехнічний університет

К.е.н. Коваленко О.М.

Одеський національний політехнічний університет

К.е.н. Станіславик О.В.

Одеський національний політехнічний університет

Напрями підвищення міжнародної конкурентоспроможності вітчизняних підприємств

Існуючі умови господарювання вітчизняних підприємств загострили конкуренцію як на внутрішньому, так і на міжнародному ринку. Наслідки економічної кризи, непослідовної політики уряду щодо захисту вітчизняного товаровиробника, високий рівень зношування фондів і інші чинники в сукупності обумовили актуальність проблеми забезпечення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств.

Особливої гостроти проблема забезпечення конкурентоспроможності набуває для підприємств, які здійснюють зовнішньоекономічну діяльність. Через неякісний менеджмент, недосконалість бізнес-процесів, вимоги до якості продукції та послуг, велика кількість вітчизняних підприємств виявились не готовими до адекватної активної поведінки на міжнародному ринку.

Активізація участі України в євроінтеграційних процесах сьогодні висуває проблему радикального підвищення міжнародної конкурентоспроможності в центр уваги економічної політики держави і менеджменту підприємств.

Для вирішення цієї проблеми, насамперед, необхідно визначити напрями, які сприяють підвищенню міжнародної конкурентоспроможності.

Якщо фірма-виробник сприяє одержанню інституційним споживачем прибутку, то, таким чином, вона добивається високої конкурентоспроможності своєї продукції.

Прибуток – це сума всіх грошових надходжень, які одержані в результаті діяльності компанії, за відрахуванням витрат на здійснення цієї діяльності. Тому прибуток й разом з тим міжнародна конкурентоспроможність можуть бути підвищені або шляхом зниження витрат, або підвищенням доходу.

Витрати споживача можуть бути знижені шляхом:

- зниження ціни товару, який споживається;

- зменшення вартості його доставки, установки, налагодження та ін.;

- скорочення вартості експлуатації продукту. Витрати на більшість видів складного устаткування і на деякі прості продукти не завершуються в момент їхньої купівлі;

- зниження ризику виготовлення неякісного кінцевого продукту. За рахунок високої якості комплектуючих може бути послаблена небезпека випуску неякісного продукту і знижені спричинені цим витрати на гарантійний ремонт тощо.

Такий самий важливий вплив, як витрати на рівень прибутковості фірми-споживача, має підвищення доходу в результаті використання певного товару.

Зокрема, доход споживача може зрости:

1) через підвищення цін на його готову продукцію, якщо використані комплектуючі:

- надали можливість підвищити якість. Наприклад, нові властивості шин поліпшили якісні характеристики велосипеду і створили передумови для підвищення його ціни;

- дали можливість випустити принципово нову продукцію. Так, поштовх до створення нового типу літаків дуже часто дає появу та закупку більш досконалих двигунів, яких авіа-будівельні фірми зазвичай не виробляють;

- дали змогу виробити продукт, який більше відповідає запитам споживачів. Наприклад, використання нових надлегких акумуляторів дало змогу випустити ноутбуки з вбудованим обладнанням електронного зв'язку, що зробило їх більш зручними для споживачів, зокрема для бізнесменів;

- підвищили престижність продукції. Цю функцію, наприклад, виконують написи «Intel inside» на комп'ютерах. Вони засвідчують, що при виробництві цих машин було використано високоякісний мікропроцесор американської фірми «Intel» і тим самим піднімають довіру до всього комп'ютера.

2) через зростання кількості продаваних товарів (послуг).

В сучасних умовах виникають специфічні проблеми щодо визначення основних напрямів підвищення міжнародної конкурентоспроможності вітчизняних підприємств, які виявились зовсім не готовими до конкурентної боротьби. А тому необхідно навести елементарний порядок на підприємствах за такими напрямами: зміцнити трудову дисципліну, запровадити відповідні заходи щодо підвищення якості продукції та контроль за фінансовими показниками [1].

Основною причиною збереження низької дисципліни є недостатня мотивація праці через низьку, іноді несвоєчасну оплату у поєднанні із стихійним характером скорочення персоналу. Справа в тому, що керівництво приватних фірм вважає за краще очікувати, поки зайві працівники звільняться самі, не витримавши низької та нерегулярно виплачуваної зарплати. В результаті відбувається погіршення якості персоналу тому, що першими звільняються кращі.

Вихід полягає в тому, щоб зробити процес звільнення керованим. Звільняти тих, хто того заслуговує. Таку політику можна реалізувати лише в тому випадку, якщо рядовим працівникам стає зрозумілою перспектива розвитку фірми і доцільність жорстких дисциплінарних заходів.

Суттєвою проблемою є нехтування працівниками якістю продукції. Тобто мається на увазі не тільки проблема підвищення якісних характеристик продукції в усій її повноті і складності, а й проблема відношення до праці.

Велику користь у поліпшенні якості приносить проста процедура порівняння власної продукції з аналогічними товарами конкурентів. Також проблема вирішується за рахунок переходу на нові, якісніші комплектуючі, зміни дизайну, точнішого додержання норм технологій, тобто практично без додаткових витрат.

Ще одним джерелом низької конкурентоспроможності вітчизняних підприємств, зокрема міжнародної, є відношення до бухгалтерії, в сенсі, що вона потрібна лише «для звіту», ніж для вирішення життєво важливих завдань підприємства.

Велика кількість підприємств зберігає старий підхід до управління фінансами, який зовсім не пристосований до ринкових умов. Наприклад, продовжуються поставки неплатоспроможним клієнтам, ціни встановлюються на одному рівні незалежно від форми оплати, не контролюється використання тимчасово вільних коштів тощо. Це призводить до безладдя, величезних зловживань у фінансах підприємств, надмірно високих витрат.

Оздоровлення фінансів починається тоді, коли директор або власник починає особисто слідкувати за раціональністю фінансових потоків.

На багатьох підприємствах бухгалтерія не націлена на допомогу управлінню, не дає керівництву даних про економічну ефективність тих чи інших видів діяльності, однак, при правильній постановці справи бухгалтерський облік може дати відповіді на найважливіші питання: виробництво яких виробів у нинішній момент збиткове, а яких виключно вигідне; на яких стадіях виробництва підприємство несе основні або надмірні витрати та ін.

За допомогою такої інформації, керівництву легше зможе приймати правильні рішення і тим самим значно покращувати стан фірми.

Крім того, треба мати па увазі, що зараз на міжнародному ринку процеси пошуку нової техніки і технологій, досконаліших товарів не припиняються ні на мить. А тому вітчизняним підприємствам необхідно постійно підвищувати рівень своїх конкурентних можливостей. Цього можна досягти шляхом одержання згоди провідних міжнародних фірм не тільки придбати у них продукцію, а й активно співробітничати з ними на взаємовигідних умовах. Саме так можна сформувати конкурентоспроможний потенціал підприємства.

Наявність такого потенціал і якісні характеристики нададуть можливість створити новий рівень конкурентоспроможності підприємства, який у стратегічному плані забезпечить необхідні та важливі передумови для стабільної роботи на рівні світових стандартів.

Для підтримання високого рівня міжнародних конкурентних переваг використовується такий напрям, як державний вплив на процес забезпечення високого рівня конкурентоспроможності підприємств і галузей національної економіки.

Міжнародний конкурентний статус підприємства формується за рахунок внутрішніх і зовнішніх чинників. Про використання внутрішніх чинників фірма повинна потурбуватися сама. А створення умов для виникнення і підтримки конкурентних переваг національної економіки в цілому – найважливіше завдання держави, її законодавчої та виконавчої влади [2].

Це завдання повинно вирішуватись на основі державної програми забезпечення конкурентоспроможності національної економіки. Основні зусилля держави мають бути спрямовані на пошук потенційно конкурентоспроможних галузей і підприємств, тобто таких підприємств, які в більшій мірі, ніж інші, мають необхідні умови для досягнення, за допомогою державної підтримки, в короткі строки конкурентних переваг на внутрішньому і міжнародному ринках.

Сформулюємо необхідні, на наш погляд, напрямки зазначеної державної програми:

- створення сприятливих передумов для досягнення конкурентних
переваг в усіх детермінантах «національного конкурентного ромба»;

- пошук конкурентоспроможних галузей і підприємств;

- організування процесу раціонального використання державних коштів на поступове перетворення цих галузей на галузі,
що мають реальні конкурентні переваги.

На завершення відзначимо, що напрями підвищення міжнародної конкурентоспроможності – це характерний для певної галузі перелік напрямів, що приносять їй міжнародні конкурентні переваги над іншими галузями, а також однієї фірми галузі над іншою. Вони змінюються залежно від особливостей галузі, сегментів ринку, що обслуговуються, життєвого циклу галузі та фірми й базуються на науково-технічному рівні виробництва, рівні управлінської, зокрема маркетингової діяльності, організаційно-технічному рівні виробничих процесів, економічному рівні та рівні персоналу.

Литература:

1. Сіваченко І.Ю. Управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємств: Кредитно-модульний курс: [Навч. посіб.] / За ред. І.Ю. Сіваченка, Ю.Г. Козака, Н.С. Логвінової. 3-тє вид. – К.: ЦУЛ, 2010. – 312 с.

2. Пономаренко В.С. Управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства: [Підручник] / В.С. Пономаренко, Л.І. Піддубна. – Х.: ВД «Інжек», 2008. – 328 с.