“Экономические науки”/3.Финансовые отношения.

К.е.н. Соколовська В.В., Жученко Т.В.

Вінницький торговельно-економічний інститут Київського національного торговельно-економічного університету, Україна

Освітній та науковий фандрайзинг в Україні

В умовах розвитку ринкової економіки освіта і наука являються основою, що забезпечує рух вперед. Але проблемою розвитку освіти і науки в Україні є неналежне їх фінансування з боку держави.

Фінансування освітніх і наукових установ повинно включати в себе благодійність, або, як використовується за кордоном, термін «фандрайзинг», що є значним за питомою вагою джерелом фінансування освіти і науки за кордоном. Фандрайзинг – це процес залучення засобів, які використовуються як для реалізації соціально значущих проектів, так і для організаційної підтримки некомерційних організацій.

Сутність фандрайзингу, його історію розвитку, освітній та науковий фандрайзингу досліджували такі науковці як: К.Н. Цейкович, Л.М. Тарасюк, Н.І. Давидов, О.О. Городнова, Т.М. Боголіб,С.В. Грачев, К. Камерон, Р. Кларк, М. Коган, К. Ерроу, М. Хаммер, Р. Хизрич.

Розвиток фандрайзингу за кордоном. Відлагоджена система грантів освітнім і науковим організаціям існує у США. У США гранти отримують під конкретні дослідження або на навчання. Розвинута система державних грантів від федеральних органів влади (наприклад, Комітет з енергетики може видати грант на деякий дослідницький проект в галузі атомної енергії; основні федеральні агентства, які представляють гранти – Національний Науковий фонд і Національний Інститут Здоров’я; гранти надають також Фонд Форда або Рокфеллера). Для України цікавим має бути досвід роботи асоціацій випускників американських університетів, які не тільки відстежують життєві траєкторії випускників, але і проводять з ними систематичну роботу зі збору благодійних коштів [3].

Російські вчені М.А. Юндіна і А.В. Зотова виділяють дві форми залучення зовнішніх джерел фінансування: індивідуальний і організаційний фандрайзинг. До сфери індивідуального фандрайзингу вони відносять стипендії на навчання, стажування або підвищення кваліфікації, гранти на індивідуальні дослідження. Вони, як правило, надаються реципієнту безповоротно на певну ціль. До галузі організаційного фандрайзингу відносяться конкурси проектів, серйозні науково-технічні розробки, інноваційні дослідження [2].

В Україні фандрайзинг активно став розвиватися з розширенням сектору некомерційних організацій з поч. 2000-х років, діяльність яких націлена не на отримання прибутку, а на вирішення соціально важливих завдань і зробив актуальними питаннями фінансування їх діяльності.

Фандрайзинг являється особливим видом менеджменту, в якому важливу роль відіграють відносини між людьми і можливості організації-реципієнта. В Україні є небагато досвідчених менеджерів, які працюють в освітній і науковій галузях.

Процес реалізації технології фандрайзингу складається з таких етапів: 1) оцінка потреб, 2) виявлення необхідних ресурсів; 3) визначення взаємозв’язків із середовищем; 4) розробка способів залучення ресурсів; 5) проведення заходів по залученню ресурсів; 6) оцінка ефективності фандрайзингу.

В Україні слово «фандрайзинг» асоціюється переважно із отриманням грантів від іноземних фондів і благодійних організацій. До недавнього часу в Україні, як і в інших країнах СНД організації-грантодавці не володіли досвідом і ресурсною базою, відмінно від західних фондів. Умови діяльності національних благодійних фондів були несприятливими. Нині українські фонди не володіють значними ресурсами, користуються підтримкою великих західних фондів, тому виконують їх цільові установки. Крім фондів фандрайзинг входить у коло інтересів комерційних організацій, які надають кошти для проведення робіт, результати яких необхідні для фінансування сторони.

Партнерство НДІ, ВНЗ і бізнесу являється важливим для України в умовах розвитку постіндустріального суспільства, економіки знань.

За кордоном значна частка доходів від залучення зовнішніх коштів формується за рахунок капіталу. В Україні ситуація інша, приватні фірми не мають вільного капіталу для фінансування некомерційних проектів, а тим паче для прямої благодійності. Законодавчо непередбачено податкові пільги для грантодавців, тому вони не мають переваг, які мають грантодавці і благодійники за кордоном.

Отже, можна зробити висновок, що в Україні освітній та науковий фандрайзинг знаходиться на етапі розвитку порівняно із зарубіжними країнами. У освітній і науковій сферах фандрайзинг виконує декілька важливих функцій: залучає зовнішнє фінансування; розвиває освітнє і наукове партнерства дає можливість відкривати новий простір, отримувати новий досвід і налагоджувати нові зв’язки, за рахунок чого розширюється сфера діяльності; надає новий напрям діяльності освітнім та науковим установам дозволяє залучати гранти.

Література:

1. Закон України «Про наукову і науково-технічну діяльність». – К.: Юринком, 2010. – 52 с.

2. Предпринимательские университеты в инновационной экономике / Под общ. ред. проф. Ю.Б. Рубина. – М.: ООО «Маркет ДС Корпорейшин», 2005. – 402 с.

3. Т.М. Боголиб. Научные труды ДонНТУ [Електронний ресурс] / Т.М. Боголиб // Научные труды ДонНТУ. – 2014. – №5. – С. 11-17. – Режим доступу до журн.: http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?C21COM=2&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&IMAGE_FILE_DOWNLOAD=1&Image_file_name=PDF/Npdntu_ekon_2014_5_4.pdf