Аспірант Бондар А.Є.

Інститут водних проблем і меліорації НААН, Україна

Вплив господарської діяльності на водні ресурси

Господарська діяльність людини при використанні водних ресурсів визначає значний вплив на кількісні і якісні характеристики водних об’єктів та їх гідрологічний режим. Зростання промисловості та народонаселення з їх концентрацією у великих містах ускладнює використання водних ресурсів урбанізованих територій. Особливо це стосується екосистем малих річок, які в свою чергу формують водні ресурси середніх та великих річок, користування якими продовжує носити екстенсивний, руйнівний для них характер. Басейни малих річок практично позбавлені природних біофільтрів, їх водозбірні площі або розорані майже до урізу води, або нещадно експлуатуються іншими способами.

Одним з основних чинників впливу на річки є господарська діяльність (як на водозборі, так і в руслі річки). На водозборі (комплекс агролісомеліоративних заходів, зрошення та осушення, урбанізація, гідротехнічне будівництво тощо) та у руслі річок (водозабори, скиди стічних вод, будівництво водосховищ та ставків тощо) така діяльність обумовила значне антропогенне навантаження, яке сприяло кількісному і якісному виснаженню річкових мереж. Так, за останні десятиріччя спостерігається зникнення малих річок. Крім цього, зростає одностороння тенденція зміни гідрологічного режиму і його характеристик (норма, максимальний, мінімальний та твердий стоки).

Враховуючи важливість оцінок направленості та ступеню змін гідрологічних характеристик водного режиму у сучасних умовах перехідного періоду розвитку економіки країни на фоні глобальних змін клімату, результати подібних досліджень в практичному відношенні є надто актуальними, оскільки в кінцевому рахунку дозволяють удосконалити та уточнити стратегію розвитку водного господарства і всього народногосподарського комплексу держави на перспективу.

Як показали дослідження науковців, найбільший вплив серед антропогенних чинників на гідрологічні характеристики здійснює будівництво водосховищ та ставків у руслах річок, а також водозабори та перекиди річкового стоку з одного басейну в інший.

Істотний вплив на розподіл стоку на протязі року визначають великі водосховища та їх каскади, вирівнюючи стік шляхом його акумуляції під час повеней і паводків та збільшенням витрат води у нижніх б’єфах у меженний період. Змінюється режим ґрунтових вод у зонах підтоплення та затоплення прилеглих територій, а також стік наносів і характер руслових процесів.

Водосховища, які розташовані в різних природних зонах, зменшують річний стік за рахунок збільшення додаткового випаровування. Вплив на стік малих водосховищ і ставків (а їх дуже багато) в цих зонах може бути досить значним, досягаючи 10-15 % і більше.

Вплив на річний стік агролісомеліоративних заходів (розорювання, полезахисні смуги, лісові насадження тощо) не значний за рахунок зменшення поверхневого стоку і збільшення підземного. Отже, агролісомеліорації не можуть привести до виснаження водних ресурсів, але не у всіх випадках.

Зрошувальні меліорації підвищують інфільтрацію води в ґрунт і стік підземних вод. Підвищується надходження ґрунтових вод у зону аерації, в результаті чого підвищується випаровування. Найбільший вплив на водний режим визначає випаровування з сільськогосподарських полів, інфільтрація на полях та з каналів. Зрошування, змінюючи мікроклімат поливних земель, впливає на внутрішньорічний розподіл річкового стоку. Під впливом інтенсивного зрошення, стік зменшується на протязі вегетаційного періоду влітку і дещо збільшується взимку.

Осушувальні меліорації з послідуючим агротехнічним освоєнням боліт сприяють внутрішньорічному розподілу стоку. При цьому поверхневий стік зменшується завдяки акумулюючій ємності зони осушених боліт. Річний стік у перші роки після осушення боліт збільшується під впливом зменшення випаровування з водозбору і підвищеного ґрунтового живлення.

Річний стік з урбанізованих територій більше, ніж з природних територій приблизно на 5-15 %. Тут головною причиною виступає тверде покриття міст, де коефіцієнт стоку значно підвищений. Крім цього збільшенню поверхневого стоку сприяють атмосферні опади за рахунок інтенсифікації місцевого вологообміну над містами, перекидання вод у міста з інших басейнів річок, водокористування для водопостачання міста з підземних вод, що не мають гідравлічного зв’язку з річками.

Високий рівень освоєння водних ресурсів, який у свій час носив екстенсивний характер, призвів до зменшення водності річок під впливом окремих видів та всього комплексу господарської діяльності. Як наслідок спостерігається стійка тенденція кількісного виснаження водних ресурсів. В зв’язку з цим необхідне реформування у регулюванні та плануванні господарської діяльності як на водозборі так і у руслі річок.

На фоні вище перехованих видів господарської діяльності, за останні десятиріччя спостерігається стійка тенденція глобального потепління клімату країни, який безпосередньо впливає на водність та гідрологічні характеристики річок. Тому, на перспективу, при оцінці водності річок необхідно в гідрологічних розрахунках враховувати можливі регіональні зміни глобальної температури повітря в країні.

Література:

1. Водогрецкий В. Е. Антропогенное изменение стока малых рек. / В. Е. Водогрецкий. – Л. : Гидрометеоиздат, 1990. – 176 с.

2. Волкова Л.А. Водні ресурси, їх використання та охорона. / Л. А. Волкова, Т. О. Басюк. – Рівне : НУВГП, 2011. – 96 с.

3. Шикломанов И. А. Влияние хозяйственной деятельности на речной сток / И. А. Шикломанов. – Л. : Гидрометеоиздат,1989. – 335 с.