Клименченко Сергій Леонідович,

здобувач Академії муніципального управління

Державна підтримка інвестиційної діяльності аграрного виробництва

Зміст системи підтримки інвестиційної діяльності аграрного виробництва є важливою економічною функцією держави й включає управлінський і забезпечувальний вплив на хід розвитку зовнішнього й внутрішнього середовища аграрних підприємств. Забезпечувальний вплив формує доведення до аграрних підприємств держзамовлень, матеріальних, грошових, інформаційних потоків, послуг. Управлінський вплив на інвестиційну діяльність аграрного виробництва пов’язаний із вирішенням організаційно - адміністративних питань, плануванням, контролем. Визначені впливи дозволять надавати аграрним виробникам стійкий, ефективний, керований характер. Життєздатність аграрного виробництва визначається тіснотою його зв’язку з державою, включаючи фінансово - економічні організації та великі підприємства. Отже, систему підтримки аграрного виробництва можна представити як єдність двух підсистем: державної й регіональної. Виходячи з цих позицій система підтримки аграрного виробництва являє собою сукупність заходів, здійснюваних державними, регіональними органами управління за участі фінансово-кредитних організацій та великих підприємств, спрямованих на поліпшення діяльності виробників аграрної продукції.

Державна підтримка аграрного виробництва повинна забезпечувати та реалізовувати заходи, які б дозволили розвивати конкурентоспроможність підприємств в аграрному виробництві, забезпечувати ефективну збутову політику, впливати на мікро - та макросередовище діяльності аграрного сектору України.

Матеріально-технічна й фінансова підтримки повинні бути селективними та здійснюватися з урахуванням фінансового стану виробництва. Для того, щоб змінити ефективність підтримки виробництва, пріоритети варто віддавати виробникам аграрної продукції, представникам депресивних регіонів.

На ровиток аграрного виробництва повинні впливати малий, середній та великий бізнес, оскільки, саме підтримка з боку інших галузей аграрного виробництва виявить напрямки реалізації програм розвитку регіонального аграрного сектору.

Державну підтримку аграрного виробництва необхідно визначати як систему взаємопов’язаних заходів нормативного, організаційного та економічного регулювання, направлених на формування, підтримку чи зміну інституціального середовища.

Існує декілька об’єктивних причин, згідно з якими, державне регулювання і державна підтримка аграрного виробництва змінюють зовнішнє економічне середовище, в якій існують економічні суб’єкти:

1. Якість і ефективність національної системи забезпечення продуктами впливає на задоволення найперших потреб людини, його здоров’я, тривалість життя та ін.;

2. Своєчасна участь держави допомагає аграрним підприємствам зменшити затрати і створити сильні інституціальні переваги для участі в конкуренції;

3. Надання допомоги вітчизняним виробникам аграрії продукції знижує рівень залежності від імпорту;

4. Аграрне виробництво в будь-якій країні завжди відрізняється від інших галузей економіки відносно низькою фондовіддачею, меншою доданою вартістю на одного робітника, значною потребою в інвестиціях, сезонністю сільськогосподарських робіт;

5. Надійний макроекономічний розвиток держави залежить від стабільного споживання продуктів харчування, по яких не бажано допускати різких цінових змін. Оскільки сільське господарство не є саморегулюючим і потрапляє більше всіх галузей економіки ринковому впливу, необхідна зовнішня сила, яка буде підтримувати аграрного виробника;

6. Галузь сільськогосподарського виробництва багатьом ризикам і зацікавлена в стимулюючих заходах держави, особливо, субсидіюванні;

7. Сільськогосподарські території – це не тільки місцевість для виробництва продуктів харчування. Це образ життя людей, культурно-історичний феномен та ін.;

8. Аграрне виробництво в будь-якій країні не було монополізованою галуззю. Вартість активів діючих аграрних підприємств відносно не висока, да і ціна землі, у випадку її придбання, теж невелика.

Ці і інші причини достатньо серйозні для втручання і підтримки державою аграрного сектору економіки.

В умовах фінансово-економічної кризи і, як випливає з цього, зниження доходів бюджетів різних рівнів, всім регіональним органам влади необхідно вирішувати задачу по підвищенню ефективності використання коштів державної підтримки аграрного товаровиробника. Дана галузь виявилася недосить підготовленою до сьогоднішньої світової кризи. Початі програми по підтримці тваринництва, реконструкції і модернізації аграрної галузі в цілому, підтримці малих форм господарювання на селі, соціальній підтримці села не завершені.

В умовах обмеженості фінансових ресурсів держава повинна визначити пріоритетні напрями , на реалізацію яких необхідно направити підтримку в першочерговому порядку. Ними, на нашу думку, можуть бути:

- формування і регулювання єдиного продовольчого ринку, і ринку агротехніки для галузей аграрного виробництва;

- проведення єдиної загальнодержавної земельної, податкової, фінансової і грошово-кредитної політики;

- забезпечення ефективної зовнішньої торгівельної політики;

- наукове, інформаційне, кадрове забезпечення аграрного виробництва;

- організація державного контролю за якістю виробництва, цільовим і раціональним використанням земельного фонду, підтриманням ветеринарного, екологічного, техніко-технологічного нормативів.