Скок Павло Олександрович

здобувач, Академія муніципального управління

ВПЛИВ ДЕРЖАВИ НА РИНКОВИЙ МЕХАНІЗМ ОСВІТНЬОЇ СФЕРИ

Стратегічне значення знань в інформаційній економіці висуває як одну з пріоритетних завдань - досягнення лідируючих позицій в освіті. Її рішення вимагає модернізації існуючої освітньої системи, яка багато в чому визначається становленням ринку освітніх послуг.

В економічній літературі поняття «ринок освітніх послуг» розглядається як цілком сформоване, що позначає вид ринку. Однак сьогодні вчені далекі від єдиного розуміння сутності ринку, його визначення сильно розрізняються. Використовуючи методологічний підхід, в рамках якого ринок розглядається як аналітична модель, автор визначає ринок освітніх послуг як механізм взаємодії різних суб'єктів з приводу купівлі-продажу освітніх послуг.

До суб'єктів ринку освітніх послуг відносяться:

- виробники (освітні організації та індивідуальні підприємці), які виходять на ринок з диференційованою пропозицією;

- споживачі (котрі навчаються – безпосередні споживачі), які висловлюють свої бажання покупців, що виходять на ринок. Бажання - потреба, яка прийняла конкретну форму відповідно до рівня культури і індивідуальністю індивіда;

- покупці (домогосподарства, організації, держава), що пред'являють попит на ринку.

В процесі надання освітніх послуг, який одночасно є і процесом їх споживання, які навчаються (безпосереднім споживачам) належить особлива роль. Ефективність обраних послуг багато в чому залежить від активного включення навчаються в процес їх надання, який носить персоніфікований характер. По суті, люди котрі навчаються є співвиробниками освітніх послуг.

Деякі автори розглядають освітні послуги, які знаходяться на платній основі, як ринкові, а безкоштовні як неринкові. Однак і безкоштовна, і платна освіта - сторони одного цілого. Процес купівлі-продажу освітніх послуг має місце і в платній, і в безкоштовній освіті. Тому безкоштовні освітні послуги слід трактувати як різновид ринкових послуг, а ринок безкоштовних освітніх послуг - як сектор ринку освітніх послуг.

У структурі українського ринку освітніх послуг переважаючим залишається сектор безкоштовних освітніх послуг, які виявляються споживачам без грошової компенсації. При цьому характерною рисою сучасного розвитку українського ринку освітніх послуг є стійке зростання сектора платних освітніх послуг.

Основні макроекономічні показники освітньої діяльності свідчать про нерівномірність розвитку різних секторів ринку освітніх послуг.

У структурі валової доданої вартості, створюваної в освітній сфері, найбільша частка належить державним організаціям: у 2003 р вона склала 78,7%, в 2013 р - 81,0%. Не фінансові корпорації, що відшкодовують витрати з виручки від реалізації (курси підвищення кваліфікації, тренінги тощо), забезпечували в 2003 р 15,9% валової доданій вартості, в 2013 р - 16,3%; домашні господарства (приватні викладачі, репетиторство) - 2,7% і 2,3% відповідно, некомерційні організації - 2,7% і 0,3% відповідно. Отже, більша частина створюваної в українській освіті валової доданої вартості припадає на безкоштовні ринкові послуги, фінансовані за рахунок державних коштів.

Державний вплив на ринкові процеси для підтримки діяльності освітніх організацій і підвищення добробуту суб'єктів припускає здійснення низки заходів і дій. До числа найбільш значущих можна віднести наступні:

- формування державного заказу на підготовку фахівців високої кваліфікації з урахуванням перспективних потреб що формується інформаційної економіки створення системи безперервної освіти. Навчання протягом усього життя дозволяє зберігати конкурентоспроможність при змінах у сфері діяльності, а також підвищувати мобільність у зміні роду занять;

- розробку довгострокових прогнозів зміни потреб в освітніх послугах як основи для формування стратегічних програм соціально-економічного розвитку;

- широке застосування маркетингових інструментів з метою стимулювання попиту на освітні послуги;

- створення національних освітніх порталів з надання повної інформації про діяльність і ресурсах освітніх організацій;

- вдосконалення існуючої системи фінансування з метою більш гнучкого поєднання джерел ресурсного забезпечення освіти;

- розширення активності держави у забезпеченні ефективної взаємодії суб'єктів попиту та пропозиції освітнього ринку.

В цілому проведений аналіз сучасного ринку освітніх послуг дозволяє більш обґрунтовано визначати інструменти і ступінь втручання держави в ринковому механізмі освітньої сфери, що сприятиме більш успішному вирішенню проблем модернізації та розвитку ринкових відносин в освітньому секторі.