Апостол М.В.

Національна наукова сільськогосподарська бібліотека Національної академії аграрних наук, Україна

ВИВЧЕННЯ БІОГРАФІЇ АКАДЕМІКА А.О. САПЄГІНА ЯК СКЛАДОВОЇ ІСТОРІЇ СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТКУ

АГРАРНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ

Біографічні дослідження покликані сприяти відродженню історії і культури України в портретах її видатних діячів. Реконструкція життєвого шляху окремої видатної особистості, з’ясування його наукових, психолого-світоглядних, суспільно-політичних та інших поглядів потребує визначення історичного фону, що має безпосереднє відношення до особи. Розглядаючи її життєвий шлях та еволюцію поглядів і діяльності в історичному контексті, аналізуючи всю сукупність зовнішніх та внутрішніх факторів і взаємозв’язків особи та середовища в його розвитку, дослідник доповнює палітру відповідної епохи новими барвами, висвітлює її невідомі сторінки й водночас розкриває особисту роль діяча, його реальний вплив на розвиток історичних процесів, в яких він брав участь. Тому є потреба, відтворюючи історію в сучасних умовах національного відродження, проаналізувати і об’єктивно оцінити внесок кожної окремої особистості у розвиток аграрного сектору нашої держави.

Виходячи з даної позиції, є потреба всебічного дослідження життя та наукової діяльності одного з найвидатніших представників когорти генетиків і селекціонерів із світовим ім’ям – Андрія Опанасовича Сапєгіна, який був доктором біологічних наук, професор, академіком АН СРСР, заслуженим діячем науки і техніки УРСР (1943), нагороджений орденом Леніна (1944), директором Інституту ботаніки АН УРСР (1944-1946), віце-президентом АН УРСР (1939-1945). Основні наукові роботи вченого присвячені дослідженню індивідуального розвитку сільськогосподарських рослин, генетичному і цитологічному ходу розщеплення в міжвидових гібридів м'якої і твердої пшениць. А.О. Сапєгін розробив теорію органогенезу, основні положення якої увійшли, як розділ, в методику біологічних досліджень сільськогосподарських культур. Одним з перших в світі вчений застосував іонізуюче випромінювання для отримання штучних мутацій у зернових культур, а також використав їх у селекції, започаткувавши, таким чином, нову галузь знань – радіаційну селекцію. Він застосував метод варіаційної статистики для оцінки точності результатів дослідження в біології і агрономії, створив нові, широко відомі високопродуктивні сорти озимої пшениці Кооператорка, Степнячка, Земка, сорт ярової пшениці Одеська 4, сорт ячменю Палладіум.

Одним із важливих джерел інформації про перші роки наукової діяльності А.О. Сапєгіна є часопис «Записки императорського общества сельскаго хозяйства Южной России». Це періодичне видання було спеціальним друкованим органом Імператорського товариства сільського господарства Південної Росії, заснованого М.С. Воронцовим у 1828 році. Згідно статуту, «Імператорське товариство сільського господарства Південної Росії» було створено з метою всебічної підтримки сільського господарства в південних регіонах імперії та розвитку основних сільськогосподарських галузей, до яких було віднесено вирощування та селекцію існуючих сортів пшениці; розповсюдження та покращення різних порід великої рогатої худоби; вдосконалення та популяризацію вівчарства; вирощування винограду та пошук вигідних способів виноробства; насаджування та утримання шовковичних, плодових дерев тощо. Передбачалося, що товариство буде займатися популяризацією серед населення південноукраїнських земель агрономічних знань і навиків. Підтвердженням факту важливості та своєчасності виникнення товариства є той факт, що за дорученням імператора воно мало отримувати щорічну державну допомогу в розмірі 5 тис. руб. [1].

У складі товариства налічувалося 340 діючих членів і 70 членів-кореспондентів. Воно організовувало виставки, преміювало найкращих сільських господарів, проводило досліди на своїй фермі, мало бібліотеку, видавало книжну продукцію, статті, монографії. Серед діячів Товариства було багато відомих і талановитих вчених, публіцистів, аграріїв. Почесними членами Товариства виступали швейцарський ботанік А. Декандоль (1836), німецький хімік Ю. Лібіх, вітчизняні вчені А.М. Бутлеров, А.І. Гросул-Толстой (1854), А.В. Клоссовський, А.О. Ковалевський, І.І. Мечников, І.І. Палімпсестов, Н.І. Пирогов (1856), І.А. Стебут [2].

З 1830 р. Товариство почало видавати спеціальний орган «Листки», що з 1841 р. отримав назву «Записки императорського общества сельскаго хозяйства Южной России» і до 1878 р. виходив на російській і французькій мовах. У підготовці до видання брали участь відомі учені і громадські діячі. У журналі розміщувалися законоположення і урядові розпорядження по сільському господарству, журнали засідань і звіти товариства, доповіді комісій, надавалися короткі відомості про діяльність вітчизняних та іноземних сільськогосподарських товариств, дослідних станцій, з’їздів сільських господарів, земств, бібліографічні замітки про нові видання. Крім цього був організований відділ питань і відповідей, публікувались оригінальні статті із сільського господарства та лісівництва, постійно давався огляд нових досліджень і відкриттів у всіх галузях сільськогосподарської науки як у Росії, так і за кордоном. Журнал відображав наукову і практичну діяльність товариства, в ньому публікувалися спеціальні посібники із садівництва, вирощування культури виноградної лози, вівчарства, влаштування водосховищ, травосіяння та інших питань.

Вперше ім’я А.О. Сапєгіна з’являється у випусках «Записок императорського общества сельскаго хозяйства Южной России» за 1912 рік. Зокрема зі шпальт цього видання стає відомим, що у 1912 році вченого було обрано дійсним членом Товариства. Його загальне зібрання 30 грудня 1911 р. включило А.О. Сапєгіна до організаційного лекційного комітету зі спеціальної підготовки осіб щодо питань гідротехніки і меліорації з метою «підвищення виробничих сил земельного і водного господарства» Південної Росії [3].

На засіданні Імператорського товариства сільського господарства Південної Росії від 19 березня 1912 р. було прийнято рішення випустити окремим виданням у кількості 1000 екземплярів підготовлений А.О. Сапєгіним витяг з праці німецького вченого професора Баура «Закони спадковості, як основа селекції сільськогосподарських рослин» [4]. В цьому ж місяці А.О. Сапєгін представив на розгляд Товариства програму робіт Одеського дослідного поля з селекції пшениці і кукурудзи. Комітет по завідуванню дослідним полем звернувся до Загального зібрання Товариства з пропозицією щодо створення постійного і самостійного селекційного відділу при Одеському дослідному полі. В якості завідувача було запропоновано запросити приват-доцента Новоросійського університету, магістра ботаніки А.О. Сапєгіна.

Аналіз видань «Записок…» за наступні 1913-1917 роки показав, що вчений постійно приймав активну участь у роботі засідань Імператорського товариства сільського господарства Південної Росії, виступаючи з доповідями та звітами зокрема щодо роботи селекційного відділу дослідного поля з озимою та ярою пшеницею, методики селекції пшениці тощо.

Отже, періодичний журнал «Записки императорського общества сельскаго хозяйства Южной России» містить чималий пласт відомостей щодо наукової та науково-організаційної діяльності А.О. Сапєгіна і є важливим виданням для дослідження історіографії видатного вченого.

Література.

1. Общество сельского хозяйства Южной России, в Одессе // Журнал Министерства внутренних дел. – 1829. – Кн.2. – С. 426-428.

2. Пономарев В. Агрономическая наука Бессарабии в 1812-1917 гг. / В.П. Пономарев. – Кишинев: Штиинца, 1981. ‑ C. 5.

3. Записки императорського общества сельскаго хозяйства Южной России. – Одесса, 1912. - № 3-47. – С. VІІІ-ХІV.

4. Записки императорського общества сельскаго хозяйства Южной России. – Одесса, 1912. - № 10-11. – С. ІХ.