Педагогические науки. 2. Проблемы подготовки специалистов. 

К.с.-г.н. Микитюк О.М.

Львовский областной институт последипломного педагогического образования, Украина.

Моделювання шляхів формування екологоорієнтованого світогляду студента

Актуальність дослідження проблеми екологоорієнтованого світогляду особистості в рамках інтеграції психологічних, педагогічних, акмеологічних знаннь обумовлена низкою причин. Це перш за все причини системоутворюючі, оскільки на цьому етапі розвитку суспільства взаємодія людини з навколишнім природним світом стає не тільки і не стільки фактором безпечної і комфортної життєдіяльності людей, скільки рушійною силою, яка призводить до екологічних криз, сьогодні – планетарного масштабу. В останні десятиліття дослідниками в різних наукових сферах визнано, що провідною причиною планетарної екологічної кризи є усвідомлення людиною своєї переваги над природою і протиставлення себе їй. У цьому зв'язку необхідно говорити про можливість збереження природного середовища на планеті і планети в цілому як екосистеми лише за умови зміни ставлення людини як до навколишнього його природі, так і до природи своєї власної, прийняття людиною відповідальності за розвиток самого себе, планети, природи в цілому . Іншими словами – людина повинна стати екологоорієнтованим суб'єктом, тобто практично-перетворювальна діяльність людини в навколишньому природному світі як система взаємодій заснована на розумінні єдності та взаємозалежності, з урахуванням екологічних аспектів і чинників. І в даному випадку на перший план виходить проблема екологооріентірованного світогляду дитини, учня, студента, громадянина.

Найбільш поширеним шляхом формування екологоорієнтованого світогляду є екологічна освіта, побудованого в логіці традиційного навчання. Суть такого навчання полягає у передачі (трансляції) екологічних знань та вмінь від викладача до студентів.[3,5]. У той час як, екологічна свідомість та світогляд студента формуються при такому способі навчання практично стихійно. Світогляд особистості студента, що успішно засвоїв необхідні по програмі екологічні, соціоекологічні, валеологічні знання, залишається за своїм характером знання- відцентрованим. Основна причина цього - в змішанні професійної та світоглядної («ідеологічної») функцій екологічної освіти. В результаті такого змішання ставлення до екологічної освіти залишається таким, як якщо б воно відрізнялося від інших навчальних предметів тільки своїм предметним змістом, але не зазначеної світоглядної функцією [1,2,4]. У підсумку, дана традиція екологічної освіти, забезпечуючи «професійну функцію», тобто передачу студентові необхідного обсягу екологічних знань, не забезпечує формування соціоекологічного світогляду його особистості, бо екологічні, соціоекологічні знання лише тоді стають основою екологічної свідомості, коли вони призводять до екологічно правильних дій.

Тому в останні десятиліття в Україні (як, втім, і в інших розвинених країнах) у вищих учбових закладах проходять процеси

· по перше перехід від традиційних технологій навчання репродуктивного типу до освітніх технологій розвивального типу, для яких характерне використання предметних знань і вмінь як засобів розвитку пізнавальних і соціальних здібностей студентів за допомогою актуалізації творчого потенціалу викладача і студента;

· по-друге, на формування здібностей не тільки пізнавальних, а й комунікативних, з одного боку, а з іншого - на розвиток в ході навчання не тільки інтелектуальної, а й інших сфер свідомості студента : емоційної, особистісної, духовно-моральної, соціоекологічної. Тому в усьому світі, і в Україні в тому числі, спостерігається акцентоване увага до особистісно-орієнтованих технологій навчання і виховання, а також до тенденції переходу від розвивального навчання до створення екологоорієнтованого середовища у вищому навчальному закладі;

· по-третє, на розвиток потреби в безперервній освіті і самоосвіті, основу яких складають економні освітні технології, «наскрізні» для різних ступенів

( бакалавра, спеціаліста, магістра) та етапів навчання і тому економлять час і сили тих, хто навчається на освоєння навчальних предметів. Принципово важливо, що економія в даному випадку повинна здійснюватися не за рахунок скорочення обсягу знань і вмінь, а за рахунок застосування освітніх технологій розвиваючого типу та зазначених «наскрізних» навчальних програм;

· по-четверте, на розвиток рефлексивної сфери свідомості і мислення студентів, без розвитку якої неможливо професійне, особистісне та соціальне самовизначення студента в умовах трансформації суспільства та співіснування в ньому різних соціальних спільнот людей. Тому особливого значення набувають комунікативно-розвиваючі технології, побудовані на спільно-розподілених формах навчальної та проектно-дослідницької діяльності;

Сформульовані вище ознаки і функції, що відображають зміст екологоорієнтованої діяльності як умови формування екологоорієнтованного світогляду особистості дозволяють сформулювати вимоги, яким повинна відповідати відповідна ідеальна модель формування екологоорієнтованого середовища у вищому навчальному закладі, а саме:

· орієнтація на пріоритет особистості студента як суб'єкта свого розвитку, в даному випадку особистісно - орієнтована модель розвитку освіти;

· створення умов для розвитку студентів з різною мотивацією участі в екологоорієнтованій діяльності;

· створення умов для формування екологоорієнтованого світогляду особистості студентів на основі інтеграції властивостей антропоцентричної, екоцентричної і природоцентричної свідомості, відповідного ставлення до природи та практичного досвіду взаємодії з нею;

· забезпечення можливості для організації максимальної варіативності видів, форм, змісту соціоорієнтованої діяльності студентів в залежності від об'єктивних і суб'єктивних факторів;

· створення спеціальної моделі екологоорієнтованого розвиваючого освітнього середовища (комплексу умов, впливів та можливостей для формування світогляду особистості) закладеному в соціальному, природному і предметному оточенні, в якій здійснюється діяльність вузу і яка у зв'язку з цим виступає необхідним чинником, що підсилює навчально-виховний ефект такої діяльності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.Безрукова Л.Ф. Формирование ценностного отношения к окружающему миру: Дис. к. пед. наук: 13.00.07. − Екатеринбург, 1999.

2.Білявський Г.О., Фурдуй Р.С., Костіков І.Ю. Основи екологічних знань. Підручник.−К:. Либідь, 2000. −320с.

3. Давыдов В. В. Теория развивающего обучения. − М., 1996. −420с.

4. Дерябо С. Д., Ясвин В. А. Экологическая педагогика и психология. Ростов на Дону, 1996. −С 345

5. Л.Хенс., Л. Мельник, Э Бунс.Окружающая середа и здоровье. Учебн. для вузов. –К:. Наукова думка. −1998. −325с.