Філологічні науки

І.В. Семенко

Буковинський державний медичний університет, Україна

Місце та роль антонімів у структурі художнього тексту (на матеріалі роману О. Уайльда "The Picture of Dorian Gray")

У словниковому складі мови антоніми утворюють особливий "прошарок" лексики – антонімію, що являє одну з найважливіших лінгвістичних універсалій, одну із суттєвих вимірювань лексико-семантичної системи мови.

Протягом останніх десятиліть вченими – мовознавцями проведено чимало досліджень з антонімії. Л.А. Введенською та М.Р. Львовим складені словники антонімів російської мови, В.Н. Комісаровим – словник антонімів сучасної англійської мови. Роботу В.М. Зав'ялова можна вважати фундаментальною для складання подібного словника німецької мови. Загальні питання антонімів освітлені в працях І.В. Арнольд, Н.М. Раєвської, І.Р. Гальперіна, С.С. Хідель, Р.С. Гінзбург та ін. Вагомий внесок у вивчення антонімів англійської мови зробив В.Н. Комісаров.

Метою даної статті є вивчення місця антонімів у структурі тексту роману "The Рicture of Dorian Gray" та ролі антонімів у розкритті ідейного змісту роману.

Стаття представляє наслідки дослідження шестидесяти двох антонімічних пар, а також деякі з виявлених закономірностей їх вживання. Основні методи дослідження: текстологічний аналіз, метод суцільної вибірки, компонентний, функціональний, а також дистрибутивний аналіз. Оскільки робота передбачає вивчення ролі антонімів у структурі тексту, особливий інтерес являють тематичні класифікації антонімів, зокрема тих, що представлені іменниками, прикметниками та дієсловами.

Дослідження виявило такі групи антонімів згідно їх семантики, як:

· оцінка фізичних якостей, властивості і стану /форма, розмір, колір і т.п./: white – black /біле – чорне/, high – low /високе – низьке/;

· оцінка кількості, порядку: /час, події, вчинки…/: future – past /майбутнє – минуле/;

· оцінка природних явищ, погодних умов: summer – winter /літо – зима/, night – day /ніч – день/;

· оцінка зовнішності, фізичних даних людини: weak – strong /слабкий – сильний/, young – old /молодий – старий/, beautiful – ugly /гарний – огидний/;

· оцінка характеру та поведінки людини: moral – immoral /моральний – аморальний/, good, kind – bad /добрий – поганий/; good – evil /добрий – зловіщий/;

· психологічна характеристика людини: joy – sorrow /радість – горе/; success – failure /успіх – поразка/; happiness – unhappiness /щастя – нещастя/;

· оцінка інтелектуальних якостей: clever – silly /розумний – дурний/; smart – stupid /кмітливий – тупий/;

· естетична та етична оцінка: charming – hideous /чарівний – потворний/;

· оцінка соціальних явиш: friend – enemy /друг – ворог/; the rich – the poor /багач – бідняк/; married – single /одружений – холостяк/; development – decay /розвиток – занепад/.

Як показали дослідження, антоніми можуть бути в основі антитези – (стилістичної фігури, яка утворюється зіставленням слів або словосполучень, протилежних за своїм змістом) та оксюморона (свідомого зіставлення чи поєднання контрастних понять, які логічно ніби виключають одне одного, але насправді разом дають нове уявлення), як приклад:

Антитеза: Young men want to be faithful and are not able; old men want to be faithless and cannot… (31, р.80.), де протиставляються молоді люди людям похилого віку, вірність – зраді; молоді люди хочуть бути вірними та не можуть; старі люди хотіли б бути невірними та не в силі /неспроможні/.

Оксюморона: Beautiful sins like beautiful things are the privilege of the rich, not the poor men (31, р.80).

Протиставляючи багатих бідним, лорд Генрі робить акцент на тому, що все прекрасне належить багатим; навіть гріхи їх прекрасні і тільки багаті можуть дозволити такі гріхи, а сам лорд Генрі явно схильний виправдати своїх розбещених співбратів.

Характерним у досліджуваному романі виявляється вживання антонімів у парадоксах, (парадокс – від грец. παράδοξος – незвичайний, неймовірний; думка, що разюче розходиться з усталеними поглядами, начебто суперечить здоровому глуздові, хоч насправді може й не бути хибною) переважна більшість яких зосереджена у висловлюваннях лорда Генрі. Він щедро сипле парадоксами, причому робить це з неприкритим цинізмом і на диво легким серцем: ''Those who are faithful know only the trivial side of love, it is faithless who know love's tragedies (31, p.183)'' – каже лорд Генрі.

Поступово парадокси починають з'являтися у висловлюваннях Доріана Грея, який у всьому намагається наслідувати своєму досвідченому другу: "I am sick of women who love me one. Women who hate me are much more interesting." (31, p.184)

Уроки учителя "диявола" не пройшли безслідно: насіння зла та егоїзму дали паросток в душі Доріана і як наслідок – полум’я кохання гасне і породжує байдужість і нехтування, що призводить до самогубства юної Сибіл, яка стає першою жертвою Доріана.

У ряді випадків антоніми входять складовими компонентами до фразеологічних одиниць, приказок або прислів'я, котрим властива стислість і точність суджень про різноманітні сторони життя.

У романі кілька разів повторюється прислів’я "Art is long, life is short", яке до певної міри є своєрідним ключем до розуміння ідейної спрямованості твору. Саме усвідомлення основним персонажем думки про надмірну плинність часу, про те, що молодість не вічна, штовхають Доріана Грея на згубний шлях. Під отруйним впливом лорда Генрі чарівний юнак перетворюється на монстра.

Значну роль відіграють антоніми у метаморфозах портрета Доріана, який все частіше і частіше приглядається до свого зображення: "Dorian was standing in front of the portrait… looking at the evil and aging on the canvas and at the fair young man that laughed back at him from the polished glass" (31, p.126). Роль двох пар антонімів evil – fair, young – aging полягає в тому, щоб показати разючий контраст між цвітучим обличчям молодого юнака і огидним обличчям з очима вбивці. Портрет, що став справжнім дзеркалом душі Доріана, ніби магнітом притягує оригінал до своєї копії, яка поступово все більше і більше спотворюється.

Поступово Доріан все гостріше починає відчувати докори совісті. Думки про загублені ним душі не дають йому спокою, він втрачає інтерес як до порочного, так і до наповненого змістом життя. "Life had suddenly become too hideous a burden for him to bear… His night had been untroubled by any images of pleasures or of pain… (31, p.159). Доріан приходить до висновку, що краще вмерти ніж жити: "Dreadful death of the unlucky beater… had seemed to him to prefigure death for himself also" (31, p.201). Роль антонімів life – death, які часто вживаються у творі, - показати втрату радості життя і пошуки забуття в смерті. І дійсно, "смерть злощасного загонщика" виявилась для Доріана роковою. Воістину, "той, хто для інших яму копає, сам до неї потрапляє".

Тернистий шлях від злету до падіння, від кохання до ненависті, від благородства до підлості, від захоплення життям до повного розчарування і трагічної смерті проходить основний персонаж твору Доріан Грей. У відображенні цього шляху не аби яку роль з іншими лінгво – стилістичними засобами відіграють вдало підібрані й вжиті антоніми, які відбивають цікаву закономірність, що проявляється у зміні означень позитивної оцінки на антонімічні означення, що має місце після кульмінаційного моменту – самогубства юної актриси Сибіл, викликаного байдужим, жорстоким ставленням до Сибіл Доріана. Внутрішня краса Доріана та краса його портретного зображення, яке стало своєрідним дзеркалом його душі, по мірі зростання числа злочинів Доріана зникають і означення beautiful, charming, wonderful, marvelous замінюються їх антонімами ugly, hideous, horrible, awful, terrible. Подібно змінам пір року закономірним є процес старіння людини і звідси – контрасти ніжної юності і похилого віку, що неодноразово підкреслюється у творі зокрема за допомогою повтору антонімічної пари rose- coloured youth – ugly old age.

Оскільки чиста непорочна душа Доріана поступово стає все більше і більше заплямованою пороками і гріхами, закономірною є зміна душевного стану Доріана і іменники joy, pleasure, happiness, success, victory поступаються відповідно місцем їх контекстуальним антонімам sorrow, failure, suffering, death.

Особливу роль у розкритті ідейної спрямованості досліджуваного твору відіграють антонімічні пари – young – old, beautiful – hideous, charming- horrible, virtue – sin, moral – immoral, to love – to hate, to live – to die, які, будучи за своєю суттю ключовими антонімами, самі по собі дозволяють простежити всі ті метаморфози, що стосуються життя основного персонажа і призводять до його трагічного завершення.

Література:

1. Wilde O. "The picture of Dorian Gray". - K.: Dnieper, 1978.- 232c.

2. Введенская Л.А. Стилистические фигуры, основанные на антонимах // Словарь антонимов русского языка. – М.: Астель - АСТ, 2003. – С. 422-429.

3. Кривина Т. М. Что знал о красоте Оскар Уайльд // "Зарубежная литература" - 2006. - №7. С. 13-14.

4. Кунин А. В. Англо- русский фразеологический словарь. М.,1998.

3. Современный философский словарь / Под общ. ред. В. Е. Кемерова; 2-е изд., испр. и доп. - Лондон - Франкфурт-на-Майне - Париж - Люксембург - Москва - Минск: Панпринт, 1998.

4. Уайльд О. Заветы молодому поколению // Собрание сочинений в трех томах. Том 3. М.: "Терра", 2000.

7. Философский энциклопедический словарь / 2-е изд. - М.: Сов. энциклопедия, 1989.