Найдьон Я.П.

студентка юридичного факультету

Науковий керівник: Пирожкова Ю.В., к.ю.н.,доцент

Запорізький національний університет

м.Запоріжжя, Україна

Банківська таємниця: особливості нормативно-правового регулювання в Україні

З проголошенням незалежності України, її становленням як суверенної, незалежної, демократичної держави, більша перевага надається правам, потребам, законним інтересам людини і громадяниина. Швидкими темпами почала розвиваись економіка, важливою складовою якої є банківська система, що має значний вплив на діяльність і розвиток суспільства. Новітнім правовим явищем в Україні став інститут банківської таємниці, що направлений на забезпечення конституційного ладу в державі, міцних ринкових відносин, на захист інтересів суб’єктів господарювання.

З огляду на це, все більш актуальним стає питання про правове регулювання інституту банківської таємниці, гарантії забезпечення прав і законних інтересів громадян у відносинах з банками тощо.

Метою статті є аналіз сучасного законодавства щодо регулювання інституту банківської таємниці, формування на основі його дослідження теоретичних висновків.

На сучасному етапі відносини, що повязані з банківською таємницею регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України від 07.12.2000 № 2121-III «Про банки і банківську діяльність», Законом України від 20.05.1999 № 679-XIV «Про Національний банк України», Постановою НБУ від 14.07.2006 № 267 «Про затвердження Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці» та ін.

Проблеми інституту банківської таємниці досліджували Ю.Ващенко, О. Костюченко, С. Голубєв, І. Жуков, О.Соколова, Є. Карманов тощо.

Основоположним документом в сфері банківської таємниці є Закон України від 07.12.2000 № 2121-III «Про банки і банківську діяльність», відповідно до ст.60 якого, «банківська таємниця – інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку» [1].

Дане поняття є широким і включає в себе декілька аспектів, зокрема:

1) відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у Національному банку України;

2) операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійсненні ним угоди;

3) фінансово-економічний стан клієнтів;

4) системи охорони банку та клієнтів;

5) інформація про організаційно-правову структуру юридичної особи – клієнта, її керівників, напрями діяльності;

6) відомості стосовно комерційної діяльності клієнтів чи комерційної таємниці, будь-якого проекту, винаходів, зразків продукції та інша комерційна інформація;

7) інформація щодо звітності по окремому банку, за винятком тієї, що підлягає опублікуванню;

8) коди, що користуються банками для захисту інформації [2].

Але ж це ще неповний перелік інформації, що може становити зміст банківської таємниці. Виходячи з судової практики розгляду справ про розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб, до банківської таємниці слід віднести персональні дані щодо клієнта – фізичної особи, тобто відомості про факти та обставини життя громадянина, які дозволяють ідентифікувати його як особистість; відомості про майно, яке перебуває на зберіганні в банку (про власника майна, перелік майна та його вартість, про види банківського збереження) [3].

На банки покладено зобов’язання зберігати банківську таємницю шляхом: обмеження кола осіб, що мають доступ до інформації, яка становить банківську таємницю; організації спеціального діловодства з документами, що містять банківську таємницю; застосування технічних засобів для запобігання несанкціонованому доступу до електронних або інших носіїв інформації; застосування застережень щодо збереження банківської таємниці та відповідальності за її розголошення у договорах та угодах між банком та клієнтом [2].

В ч.2 ст.61 Закону України «Про банки і банківську діяльність» зазначається, що «керівники та службовці банків зобов’язані не розголошувати та не використовувати з вигодою для себе чи для третіх осіб конфіденційну інформацію, яка стала відома їм при виконанні своїх службових обов’язків». Але цього недостатньо. Доцільно було б конкретизувати цю норму, ввівши зобов’язання для працівників банку й контролюючих органів зберігати банківську таємницю незалежно від того, продовжує особа працювати в банківській сфері чи ні.

Також не повною мірою визначене коло осіб, які повинні підписувати зобов’язання щодо збереження банківської таємниці при вступі на посаду. Беззаперечно, до такого кола осіб належать керівники банку, але термін службовці банку не є законодавчо закріпленим, тому потребує в подальшому деталізації.

В законодавстві нашої держави є значні прогалини щодо режиму банківської таємниці. В Україні обов’язок зберігати банківську таємницю покладений лише на банки, тому необхідно поширити правовий режим банківської таємниці і на діяльність інших кредитно-фінансових установ.

Порядок розкриття банківської таємниці передбачений Законом України « Про банки і банківську діяльність» і регламентується ст. 62. За порушення вимог цієї статті законодавство передбачає адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність ( ст.1076 ЦКУ, ст.164-11 КпАП, ст.ст.231, 232 ККУ).

Слід зазначити, що положення ст.60 Закону України « Про банки і банківську діяльність» не поширюються на узагальнену по банках інформацію, яка підлягає опублікуванню. З метою забезпечення гласності з питань банківської діяльності та статистики платіжного балансу Національний банк публікує в офіційних виданнях поточну банківську інформацію, інформацію з питань грошово-кредитної та банківської статистики (ст.68 Закону України «Про Національний банк України») [4]. Перелік інформації, що підлягає обов’язковому опублікуванню, встановлюється Національним банком України.

Отже, проаналізувавши деякі аспекти банківської діяльності, стає зрозуміло, що законодавство потребує змін. Воно є заплутаним і має велику чисельність нормативно-правових актів, що не тільки доповнюють один одного, а й іноді вступають в протиріччя. В перспективі забезпечення стабільного правового інструмента в банківській діяльності є необхідність в прийнятті єдиного кодифікованого акту – Банківського кодексу України, який зможе усунути правові колізії регулювання банківської системи, конкретизувати інститут банківської таємниці та забезпечити стабільність банківських відносин.

Література:

1. Про банки і банківську діяльність: Закон від 07.12.2000 № 2121-III [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2121-14/stru/parao859#o859

2. Науково-практичний коментар до Цивільного кодексу України від 19.06.2003 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://radnuk.info/komentar/chky.html

3. Судова практика розгляду справ про розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних і фізичних осіб // Вісник Верховного суду України. – №10. – 2010. – С. 14–25.

4. Про Національний банк України: Закон від 20.05.1999 № 679-XIV

[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/679-14/parao627#o627