Право / 9. Гражданское право

Дзьобань Д.О.

Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого

м. Харків, Україна

Історія розвитку платіжних карток як засобу безготівкових розрахунків: ключові моменти

Існування грошей таке ж давнє, як існування самої людської цивілізації. Протягом століть гроші, як і погляди на них, змінювались, і навіть у наш час їх стан не можна вважати завершеним. У процесі суспільного розвитку грішми стали дорогоцінні метали – золото і срібло. Однак проблема системи платежів, яка ґрунтувалася тільки на дорогоцінних металах, полягала в тому, що така форма грошей є дуже витратною і незручною.

Наступний етап у розвитку грошей позначився появою паперової готівки як засобу обміну. Спочатку паперові гроші мали гарантію обміну на монети, тобто на певну кількість дорогоцінного металу. Проте, в більшості країн ці паперові гроші еволюціонували у фідуціарні паперові гроші, які уряд робить законним платіжним засобом і які не обмінюють на монети або дорогоцінні метали. Основним недоліком паперових грошей є можливість їх легкого викрадення, а також значні транспортні витрати, якщо йдеться про великі суми.

Одним із різновидів грошей є так звані кредитні гроші. Кредитними називаються гроші, рух яких здійснюється шляхом перерахунків у кредитних установах. Історично першим видом кредитних грошей був вексель. Це боргове зобов'язання, яке дає право власнику після закінчення строку вимагати від боржника виплати вказаної грошової суми. Вексель може передаватися від однієї особи до іншої, тобто він має певні риси грошей, але не виконує роль загального еквівалента.

З розвитком безготівкових розрахунків з'являється нова форма кредитних грошей – чек. Він є письмовим розпорядженням власника рахунку (чекодавця) кредитній установі, що його обслуговує, сплатити певну суму грошей чекоотримувачу. Запровадження чеків значно підвищило ефективність системи платежів, що дало змогу здійснювати обмінні операції без транспортування чималої кількості готівки. Але система платежів, яка базується на чеках, не позбавлена певних недоліків, серед яких: необхідність певного часу для доставки чеків з одного місця в інше, а якщо потреба в готівці термінова, то вид платежів за допомогою чеків є дуже ненадійним; надто великі кошти витрачаються на забезпечення чекового процесу тощо.

Новим етапом еволюції грошей стала поява "електронних грошей". Це абсолютно нова система грошового обігу, яка за допомогою новітніх комп'ютерних систем та систем зв'язку дозволяє легко перераховувати кошти з одного рахунку на інший. До електронних платіжних засобів відносяться кредитні та дебеті картки. Сьогодні це найбільш прогресивний, економічний і зручний носій грошових функцій. Основна його перевага полягає в тому, що не доводиться носити великі суми готівки із собою, а у разі втрати картки ніхто не зможе нею скористатись, оскільки код доступу знає тільки її власник.

Попередниками сучасних пластикових карток були картки, які на початку минулого століття випускали крупні американські готелі, нафтові компанії і магазини. Ці товарні картки мали два призначення – стежити за рахунком клієнта і забезпечити механізм запису його покупок.

Перші теоретичні відомості про використання карток як платіжного засобу з'явилися в Англії, де ідею кредитних карток висунув у своїй книзі Джеймс Бедламі "Погляд в минуле" (J. Bellami. Looking backwards, 1888 p.). У 1891 р. компанія American Express, яка своєю діяльністю стала відомою як надійна кур'єрська служба, що займалася перевезенням грошей між приватними особами, компаніями і банками, випускає в обіг перший дорожній чек "American Express".

Початком відліку історії платіжних карток та перші спроби практичного впровадження картонних кредитних карток були зроблені в США підприємствами роздрібної торгівлі і нафтовими компаніями ще в двадцятих роках минулого століття. Так, у 1914 році торгові підприємства стали видавати кредитні картки своїм постійним клієнтам, які заслуговували на довіру, щоб ще більше прив'язати їх до своєї мережі магазинів, а фірма General Petroleum Corporation California (нині Mobil Oil) випустила першу кредитну картку, яка використовувалася для оплати в процесі торгівлі нафтопродуктами. В цій якості вона швидко завоювала популярність. У 1914 році компанія "Western Union" випустила першу клієнтську картку, на якій була фіксована одноразова сума кредиту. Паперова кредитна картка, яка була випущена в 1919 році компанією Western Union Telegraph Company, видавалась виключно членам уряду Сполучених Штатів Америки і давала право відправляти телеграми в кредит за рахунок уряду США.

Багато спеціалістів вважають, що початок банківських кредитних карток було покладено Джоном С. Біггінсом, фахівцем зі споживчого кредиту з Національного банку Флетбуш у 1946 році, який організував роботу за кредитною схемою під назвою "Chargeit". Ця схема передбачала розписки, які приймалися від клієнтів місцевими магазинами за дрібні покупки. Після того, як покупка відбулася, магазин здавав розписки в банк, і банк оплачував їх з рахунків покупців. У Флетбуглі був вперше випробуваний класичний ланцюжок розрахунків, що використовується і сьогодні в банківському картковому бізнесі.

В 40-х роках у США почали розвиватися платежі за допомогою кредитних карток, першою з яких була ресторанна кредитна картка Diners Club, створена в Нью-Йорку в 1949 році. Постійні клієнти ресторанів, які мали хорошу репутацію, могли одержати картку Diners Club і пред'являти її в багатьох ресторанах Нью-Йорка замість готівки.

Перша власне банківська картка була випущена в 1951 році в Нью-Йорку банком Franklin National Bank, і з того часу почався бурхливий розвиток цього виду послуг.

У 1958 році American Express, найбільша компанія дорожніх чеків, і Carte Blanche одночасно вийшли на ринок універсальних кредитних карток. В цьому ж році Bank of America і Chase Manhattan Bank також розпочали операції з кредитними картками. Основною ж перешкодою в цьому бізнесі стала відсутність єдиної загальнонаціональної мережі, що особливо негативно впливало на дрібні банки, які розвивали локальний ринок карток. У 1966 році Bank of America зробив низку кроків щодо вирішення цієї проблеми шляхом видачі ліцензій на використання карткової технології іншим банкам на проведення операцій з картками. Рішення про розширення операцій на всю країну зустріло протидію інших крупних банків-конкурентів Bank of America, що привело до утворення в 1967 році Міжбанківської карткової асоціації – МКА, яка отримала назву Interbank Cards Association, а в 1969 році ця асоціація купила права на картки Master Charge. До 1970 року членами системи Master Charge було більше 5000 фінансових установ, які обслуговували близько 36 мільйонів власних карток. Оскільки організація стала транснаціальною, асоціація в 1979 році була перейменована в MasterCard. В 1980 році число карток MasterCard, які були в обігу в США, зросло до 55 млн., а до кінця 1990 року – 90 млн. одиниць.

На початку 1996 року в міжнародну платіжну систему Visa International Service Association були прийняті шість провідних українських банків (Перший український міжнародний банк, Промінвестбанк, ПриватБанк, Укрінбанк, Укрексімбанк та Аваль), а в Europay International – Аваль, Приватбанк, Перший український міжнародний банк, Україна, Перкомбанк, які розпочали повноцінно працювати з картками міжнародних систем, тобто здійснювати емісію та обслуговування (еквайринг) пластикових карток міжнародних систем.

В Україні система електронних платіжних розрахунків прогресивно розвивається. Це вигідно для всіх, адже використання пластикових карток прискорює обіг товарів і грошей. Від цього виграють як банки та власники карток, так і держава, яка скорочує видатки на емісію готівки.

Уявляється доцільним погодитися з думкою західних економістів, що в майбутньому паперові гроші – банкноти і чеки повністю зникнуть, їх замінять електронні міжбанківські трансакції. Гроші залишаться, але стануть "невидимими".