Психология труда

Кононенко С. А.

Національний технічний університет України «КПІ»

СВІТОГЛЯДНІ ЗАСАДИ ГАРМОНІЗАЦІЇ УПРАВЛІНСЬКО-ВИКОНАВЧИХ ВІДНОСИН В ОРГАНІЗАЦІЯХ

Будь-який процес управління в організаціях передбачає наявність суб’єктно-об’єктних відносин: суб’єктом виступає керівник, а об’єктом – виконавець. Ці відносини не є односпрямованими та одновимірними, тому що не тільки керівник впливає на виконавця, а й виконавець може справляти значний вплив на керівника, а також тому, як керівник, так і виконавець є людськими психологічними істотами, які мають різну психологію в силу того, що вони можуть знаходитись на різних рівнях власного розвитку, або у різних екзистенціальних станах. Під екзистенціальними станами, згідно з американським психологом Клером Грейвзом (Clare W. Graves) ми розуміємо глибинну основу людини як особистості і як психофізіологічного організму. Від того, наскільки гармонійними, або конгруентними, є світоглядні рівні розвитку учасників управлінської ситуації, значною мірою залежить ефективність їхньої комунікації та, врешті-решт, успішність діяльності організації, в якій вони працюють. Проблема полягає в тому, за якими критеріями можна визначати засади такої гармонізації. Мета даної роботи – проаналізувати підходи до розбудови управлінсько-виконавчих відносин в психології управління та розглянути можливість розбудови більш узгодженої, інтегрованої моделі управління.

З точки зору філософії, світогляд є найбільш фундаментальною і всеохоплюючою характеристикою людської свідомості. Світогляд – це ядро, стрижень свідомості та самосвідомості особистості [1, 6]. К. Грейвз називав світогляди також психологічними станами, або екзистенціальними станами. В результаті своїх досліджень К. Грейвз дійшов висновку, що людина, усталена у певному світоглядному стані, має характерні, відмінні від інших станів світобачення, етику та цінності, мотивацію, почуття, біохімічні процеси, ступінь неврологічної активації, системи научіння, системи переконань, концепції розумового здоров’я, вподобання щодо концепцій управління, освіти, економічної та політичної теорії та практики тощо [2]. Отже, проблему гармонізації взаємовідносин управлінсько-виконавчих відносин слід вирішувати, спираючись на психологічний конструкт «світогляд». Від того, який у індивіда світогляд, залежить вся його поведінка.

Згідно з теорією К. Грейвза, людина у своєму розвитку може проходити через послідовність певних екзистенціальних станів, або світоглядів, яким є притаманні специфічні способи мислення: 1) інстинктивний; 2) магічно-анімістичний; 3) егоцентричний; 4) абсолютистичний; 5) мультиплістичний; 6) релятивістичний; 7) системний; 8) холістичний.

К. Грейвз також зробив значний внесок у вивчення проблеми динаміки взаємовідносин між індивідами в залежності від того, на якому рівні вони функціонують у своєму житті. Говорячи конкретно про взаємовідносини на виробництві між керівником та підлеглим, в залежності від світоглядного рівня К. Грейвз виділяв вісім типів, або стилів, управління, і стільки ж стилів виконання. Ступінь успішності та злагодженості у функціонуванні організації в першу чергу залежить від того, наскільки стиль управління, притаманний керівникові як носію певного світоглядного стану, і стиль виконання, характерний для робітника як носія певного світоглядного стану, є сумісними, або конгруентними. Однією з найбільш фундаментальних задач теорії управління можна вважати розробку принципів конгруентного управління, застосування яких дозволило б гармонізувати процеси керівництва організаціями. Конгруентне управління — це управління, в якому враховується можливий крос-рівневий світоглядний, в тому числі і ціннісно-мотиваційний, незбіг суб’єкта та об’єкта управлінської ситуації. К. Грейвз стверджував, що в ситуації управління схожі світоглядні системи не завжди є сумісними, або конгруентними; і навпаки – деякі світоглядні системи різних рівнів прекрасно доповнюють одна одну, гармонізуючи управлінсько-виконавчі відносини в організаціях.

Згідно з Грейвзом, описаним вище світоглядним рівням відповідають певні доречні цим світоглядам стилі управління. Для першого, інстинктивного рівня доречним стилем управління є стиль доглядання (англ. nurturing); у сучасних умовах у якості робочої сили робітники цього рівня відсутні. Для традиціоналістського світогляду другого рівня, який в сучасних умовах у якості робочої сили теж зустрічається дуже рідко, краще за все підходить стиль управління, який можна визначити як «чуйний батько». Третій рівень, егоцентричний, потребує жорстко-патерналістського стилю управління. Четвертий, абсолютистський світоглядний стан добре узгоджується з директивним, доброзичливо-патерналістським стилем керівництва. П’ятий, матеріалістський, або науково-прогресивний, світогляд позитивно сприймає підхід керівництва на основі укладання взаємовигідної угоди (англ. bargaining management). Шостий, релятивістичний, або соціоцентричний психологічний стан, потребує підходу на основі групового процесу, консенсусу, правила більшості, також відомого як партисипативний стиль керівництва. Два останніх світоглядних стана – системний, або інтегративний чи світоцентричний, та холістичний, або інтуїтивний чи емпіричний – потребують підходу на основі схвалення, визнання, сприяння (фасилітаціії), допомоги.

Висновки. Світогляд як психологічний конструкт є тим чинником, який дозволяє розробити дієву модель ефективних взаємовідносин між керівниками та підлеглими. Керівникам слід усвідомлювати власний світоглядний рівень і уникати використання одного, властивого їхньому власному світогляду стиля керівництва у будь яких управлінсько-виконавчих відносинах, та врахувати світоглядні позиції тих, ким вони керують.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Основы философии: учеб. пособие / под ред. акад. Файзуллина Ф.С.; Уфимск. гос. авиац. техн. ун-т. – Уфа: УГАТУ, 2006. – 300с.

2. Graves Clare W. Levels of existence: an open system theory of values. Journal of Humanistic Psychology, Fall 1970, Vol.10, No. 2, pp. 131-155.