Бендас В.В., Ротар Д.В.

Буковинський державний медичний університет, м.Чернівці, Україна

ПАРА - ТА ГЕТЕРОАЛЕРГІЯ, ЯК ВАРІАНТ НЕСПЕЦИФІЧНОЇ АЛЕРГІЧНОЇ РЕАКЦІЇ

Одним з варіантів неспецифічної алергії є параалергія. Параалергією називають алергічну реакцію, викликану яким-небудь алергеном в організмі, сенсибілізованому іншим алергеном (наприклад, позитивна шкірна реакція на туберкулін у дитини після щеплення її проти віспи). Цінний вклад у вчення про інфекційну парааллергію внесли роботи П. Ф. Здродовского. Прикладом такої параалергії є феномен генералізованої алергічної реакції на ендотоксин холерного вібріона (феномен Санареллі-Здродовского). Відновлення специфічної алергічної реакції після введення неспецифічного подразника називають метаалергією (наприклад, відновлення туберкулінової реакції у хворого на туберкульоз після введення йому черевнотифозної вакцини).

Зважаючи на те, що алергічні реакції починаються з імунної стадії, дало можливість А.Д. Адо виділити алергічні реакції на істинні та неправдиві. Істинні викликаються імунними механізмами і взаємодією антигенів з антитілами. За сучасними даними, неправдива алергічна реакція (параалергія) - це реакція, за проявами похожа на алергію, але відрізняється від неї відсутністю імунної стадії і реакції антиген-антитіло.

Схожість параалергічних реакцій з алергією пояснюється тим, що речовини, які викликають параалергію, призводять до безпосереднього токсичного впливу на клітини тканин і можуть посилювати (минувши взаємодію з антитілами) вироблення біологічно активних речовин (БАР), які обумовлюють клінічні прояви алергії. Параалергію здатні викликати речовини, під дією яких відбувається дегрануляція тканинних базофілів, мікроорганізми та їх токсини, великомолекулярні колоїди та ін. Як приклад можна привести холодову алергію.

При параалергії: 1. Сенсибілізуючий і дозволяючий алерген є однією і тією ж речовиною. 2. Одна із цих речовин не є антигеном. 3. Сенсибілізуюча і дозволяюча дія викликається різними антигенами.

На сьогодні виділяють дві форми алергічних реакцій залежно від механізму розвитку, або їх комбінацію між собою.

1. Специфічна форма алергії – вона обумовлена повторним потраплянням алергену в організм, який запускає утворення антитіл.

2. Неспецифічна форма алергії, яка ділитися на два підвиди:

2.1. Параалергія, яка розвивається, коли алергени мають схожу, але не однакову структуру, наприклад, під час масових вакцинацій від захворювань і між щепленнями є невеликий проміжок часу.

2.2. Гетероалергія, запускається коли на організм впливає не сам антиген, а якийсь пошкоджуючий чинник. Наприклад, інтоксикація, охолодження, радіація, перегрівання та інше. Ще один приклад такої алергічної реакції є формування її при гострому дифузному гломерулонефриті або під час загострення хронічного процесу. При гетероалергії, мабуть, алергеном є не сам чинник, а інтоксикація організму або ті алергени (речовини) які утворюються в організмі при їх впливі.

Від параалергії та гетероалергії слід відрізняти перехресні алергійні реакції, які розвиваються в організмі, імунізованому одним видом мікроорганізмів, у відповідь на введення інших видів, що мають антигени, аналогічні першому виду. Параалергічні реакції є місцеві та загальні. До місцевих належить феномен Шварцмана, до загальних – феномен Санареллі. Феномен Шварцмана відтворюють підшкірним введенням тваринного фільтрату культури черевного тифу. Через добу фільтрат вводять внутрішньовенно і на місці первинного введення спостерігають геморагічно-некротичне запалення. В основі цього ефекту лежить суммація токсичної дії ендотоксину збудника черевного тифу.

Феномен Санареллі відтворюється внутрішньовенним введенням ендотоксину холерних вібріонів у не летальній дозі. Розвивається важка загальна реакція по типу шоку. П.Ф. Здродовский показав, що аналогічний феномен відтворюється й при використанні ендотоксинів інших мікроорганізмів. Феномен Санареллі подібний за механізмом феномену Шварцмана. Обидві ці реакції мають важливе значення в механізмі розвитку інфекційних захворювань.

Вважається, що явища алергії та параалергії відіграють роль як при ранніх, первинних «токсичних», так і при пізніх ураженнях оболонок головного мозку при грипі. Основний механізм розвитку токсидермії - алергічний. Рідше відзначається токсична реакція, обумовлена, наприклад, прийманням недоброякісної їжі, отруєння миш'яком, ртуттю. Іноді в патогенезі токсидермії відіграє роль ідіосинкразія (до хініну, ртуті та ін.), за якою може ховатися параалергія. Одна із причин параалергії при полінозах є наявність в пилку рослин багатьох видів загальних антигенів.

Cлід відмітити, що при токсичних ураженнях продуктами хімічної промисловості, важливу роль в патогенезі відіграють пара - та гетероалергічні реакції. Параалергічні реакції розвиваються в організмі при вторинній імунній відповіді, яка характеризується більш ранньою та потужньою імунною реакцією.