К.е.н. Погріщук Г.Б.

Вінницький інститут економіки Тернопільського національного економічного університету, Україна

Організаційно-економічні аспекти екологізації сучасних виробничих систем

Суттєвою перепоною на шляху збалансованого розподілу фінансових і матеріальних ресурсів для формування та розвитку інноваційної економіки є не прогнозовані та непередбачувані витрати на ліквідацію наслідків стихійних лих і екологічних порушень при функціонуванні виробничих систем.

Для забезпечення реального вирішення екологічних проблем, актуалізації проблем екологізації економіки, формування стійкого економічного розвитку необхідно оцінити функціонування економічних структур та одиниць з екологічних позицій і внести необхідні корективи, виявити та зрозуміти причини природоємності економіки і усунути їх, а не боротися з наслідками, стимулювати ресурсозбереження, заохочувати пошук принципово нових джерел енергії, функціонування маловідходного виробництва та переробки відходів, розробити та впровадити на загальнонаціональному рівні стратегію мінімізації екологічних витрат [1, с.260].

До основних організаційно-економічних заходів щодо мотивації переходу на екологічний тип виробництва належать: адміністративні, заохочувальні та маркетингові. При цьому в ролі мотивуючих аспектів виступають: суспільна відповідальність; поліпшення ділового іміджу підприємства; можливість реалізації власного потенціалу працівників; розвиток екоінфраструктури; завоювання нових ринкових ніш; отримання додаткового прибутку в результаті реалізації екопродукції.

Технології еко-ефективності і забезпечуючі їх організаційно-управлінські рішення мають в своїй основі відому концепцію «дематеріалізації», що являє собою один із різновидів можливих політик в області попередження забруднення навколишнього середовища. Досягаємий рівень дематеріалізації, в свою чергу, може бути виміряний в одиницях МІРS. Параметр МІРS показує, яка кількість природних ресурсів (матеріалів) використовується для одержання даного корисного товару чи послуги. МІРS-аналіз дозволяє визначити витрати природних ресурсів на межі продуктового ланцюга, у місці одержання ресурсів із природного середовища, а також протягом всього екологічного циклу продукту чи послуги. Розрахунки проводять виходячи з кількості тонн матеріалів, одержаних з природи. Ресурси, що споживаються під час виробництва, використання перераховуються за допомогою спеціальних переводних коефіцієнтів, чи МІ-чисел, у кількість природних ресурсів, що використовується.

Еко-ефективність є не лише новим словом для оптимізації виробництва, з нею пов’язується, як уже зазначалося, стратегія екологічних інновацій. Чим більша величина МІРS, тим вища «екологічна ціна одиниці продукції» [2, с.85].

Для України характерною є обмеженість запасів корисних копалин, а виробничі системи вітчизняних підприємств є енергомісткими і в значній мірі залежать від імпортних поставок енергоносіїв. Серед основних причин такої ситуації є фізично та морально застаріле технічне оснащення багатьох підприємств; незацікавленість власників у впровадженні ефективних енергозберігаючих заходів та відсутність дієвого механізму їхнього стимулювання щодо залучення енергозберігаючих технологій у виробничий процес. Відтак, виникає потреба у введенні державного обов’язкового екологічного страхування, що потребує законодавчого врегулювання для створення державного екологічного страхового фонду.

Для реалізації запроваджень загальнодержавних організаційно-економічних механізмів потрібні відповідні механізми на рівні підприємств. Найактуальнішими для вітчизняних підприємств є такі заходи, як запровадження концепції «зеленого офісу»; формування та розвиток екологічної культури, екологічного менеджменту й маркетингу; використання концепції «бережливого виробництва» тощо [3].

В умовах складної екологічної ситуації у державі, пов'язаної з нераціональним використанням природних ресурсів, екологічну політику України доцільно спрямовувати на збереження і розвиток природоохоронної бази, запровадження у практику нових економічних інструментів для вирішення економічних протиріч й екологічно безпечного управління виробництвом.

Вирішення проблем охорони навколишнього природного середовища неможливе без забезпечення екологізації економіки і суспільства, що є необхідною умовою для зміни усієї екологічної ситуації, поліпшення охорони довкілля і використання природних ресурсів.

При розробці механізмів державного регулювання екологізації діяльності виробничих систем варто виходити з того, що за ринкових умов така діяльність повинна бути економічно виправданою та носити стимулюючий характер. Важливе значення має формування і запровадження дієвих економічних інструментів раціонального природокористування, а саме: податки, квоти, створення організаційно-економічних умов для інноваційного підприємництва в екології, виробництва екотехніки та екотехнологій, розробка та реалізація природоохоронних програм.

Отже, можна виділити такі основні елементи екологічної складової ефективного виробництва: державне стимулювання; фінансове забезпечення ресурсозберігаючих технологій, територіальна спеціалізація, концентрація виробництва, оптимізація землекористування, реалізація продукції за вигідними каналами та дотримання балансу еколого-економічної ефективності у процесі виробництва.

Покращення екологічної ситуації може відбутися шляхом переорієнтації економічного розвитку виробничих систем в напрямку забезпечення пріоритетів збереження навколишнього середовища, формування нових цінностей на основі раціоналізації споживчого підходу до використання природних ресурсів. При цьому необхідно провести розробку комплексу заходів щодо збалансування економічних та екологічних інтересів товаровиробників та держави. За основу такого підходу слід прийняти мотиваційно-стимулюючий механізм екологізації виробничо-господарської діяльності у формуванні організаційно-економічних пріоритетів екологізації сучасних виробничих систем.

Література:

1. Сагайдак Ю. Екологізація економіки України / Ю. Сагайдак, Н. Скопенко // Вісник Тернопільського національного економічного університету. – 2011. – Вип. 5-2. – С. 250–260.

2. Ульянченко О. В. Екологічні інновації, як складова функціонування економічного механізму соціально-етичного маркетингу / О. В. Ульянченко // Вісник Сумського національного аграрного університету. – (Серія: Економіка та менеджмент). – 2009. – Вип. 8 (37). – С. 84–89.

3. Дубодєлова А.В. Екологізації виробництва на вітчизняних підприємствах: організаційно-економічний аспект / А.В. Дубодєлова, О.В. Юринець, І.В. Семеряк // [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://investycii.org.