д.т.н.,
професор (Prof.
dr hab.) Керницький І.С.
Головна
школа сільського господарства в Варшаві (SGGW (Warsaw)), Республіка Польща
к.е.н.,
доцент Копитко
М.І.
Львівський
державний університет внутрішніх справ,Україна
студент
магістратури Кобилко В.
Львівський
державний університет внутрішніх справ, Україна
До базових понять
сфери гарантування економічної безпеки промислових підприємств належать ризик,
загроза, небезпека, тобто можна зробити висновок, що ці три категорії у процесі
управління можна позиціонувати як дестабілізуючі чинники. Дестабілізуючі
чинники, за визначенням науковця Чернявського А.А., –
це реальні або потенційні дії, які заподіюють або можуть заподіяти шкоду
діяльності підприємства або зробити її неможливою [1,
с. 45].
Схожу позицію
займають науковці Мойсеєнко І.П. та Марченко О.М. [2, с. 36], які, досліджуючи
сферу фінансово-економічної безпеки суб’єктів господарювання, пропонують поряд
із поняттям «загроза» розглядати поняття «фактор» або «чинник» безпеки
підприємства і визначають фактор (від лат. factor
– той, що робить, обумовлює) як рушійну сила будь-якого процесу (явища), яка
визначає його характер або характерні ознаки, а під чинником розуміють умови, що є необхідними та визначальними для
даного процесу (явища), а також причини, що безпосередньо обумовлюють його
виникнення або отриманий результат. Тому, під чинником фінансово-економічної
безпеки підприємства пропонують розуміти будь-який елемент (сукупність
елементів) внутрішнього чи зовнішнього середовища підприємства, який обумовлює
її рівень.
Щодо класифікації
таких чинників, то автори притримуються підходу, який дозволяє виокремити
фактори макросередовища та фактори мікросередовища. Під макросередовищем
розуміють зовнішні фактори, які опосередковано діють на підприємство, формуючи
лише загальні перспективи, тенденції його розвитку, і на які воно не може
впливати взагалі або має незначний вплив, а мікросередовище охоплює чинники, що
безпосередньо діють на підприємство, і які, в свою чергу, через ефективні
комунікації піддаються впливу з його боку [2, с. 37].
Провідні вчені у
сфері гарантування економічної безпеки підприємств Ортинський В.Л., Керницький
І.С., Живко З.Б. погоджуються із зазначеною вище думкою і вважають, що
дестабілізуючими чинниками, які впливають на рівень безпеки діяльності
промислового підприємства є зовнішні і внутрішні.
До зовнішніх
належать: несприятливі зміни політичної ситуації; макроекономічні потрясіння
(кризи, порушення виробничих зв’язків, інфляція, втрата ринків сировини,
матеріалів, енергоносіїв, товарів); зміна законодавства, що впливає на умови
господарської діяльності (податкового, відносин власності, договірного тощо);
нерозвиненість інфраструктури ринку; протиправні дії кримінальних структур;
використання недобросовісної конкуренції; промислово-економічне шпигунство;
моральні (психологічні) загрози, залякування, шантаж і фізична, небезпечна для
життя дія на працівників та їх сім’ї (вбивства, викрадення, побиття);
розкрадання матеріальних засобів; протиправні дії конкурентів, їх прагнення
оволодіти контрольним пакетом акцій; зараження програм ЕОМ різними
комп’ютерними вірусами; протизаконні фінансові операції; надзвичайні ситуації
природного і технічного характеру; несанкціонований доступ конкурентів до
конфіденційної інформації, складова
комерційної таємниці; крадіжки грошових коштів і цінностей; шахрайство;
пошкодження будівель, приміщень і т. ін. Чинниками, що впливають на результати
господарської діяльності, можуть бути: стан підприємницького середовища,
наявність місцевих сировинних і енергетичних ресурсів, розвиток транспортних та
інших комунікацій, наповнюваність ринку, стан конкурентів, наявність вільних
трудових ресурсів, рівень їх професійної підготовленості, рівень соціальної та
політичної напруженості, орієнтування населення на продуктивну працю, рівень
життя населення, його платоспроможність; криміналізація господарського життя
(корумпованість чиновників, рекет, економічна злочинність) та ін. Всі зовнішні
чинники, що впливають на економічну безпеку підприємства, можна згрупувати,
виділивши: політичні, соціально-економічні, екологічні, науково-технічні,
технологічні, юридичні, природно-кліматичні, демографічні, криміналістичні та
ін. [7, с. 16].
До внутрішніх належать ті дестабілізуючі чинники, що
виникають безпосередньо у сфері господарської діяльності підприємства. До
основних чинників ризику можна віднести: недостатній рівень дисципліни;
протиправні дії працівників; порушення режиму збереження конфіденційної
інформації; вибір ненадійних партнерів та інвесторів; відтік кваліфікованих
кадрів, неправильна оцінка їх кваліфікації, їх низька компетентність;
недостатня патентна захищеність; аварії, пожежі, вибухи; перебої в енерго-,
водо-, теплопостачанні; вихід із ладу обчислювальної техніки; смерть провідних
фахівців і керівників; залежність деяких керівників від кримінального світу;
низький освітній рівень керівників; істотні упущення як у тактичному, так і в
стратегічному плануванні, пов’язані
насамперед із вибором мети, неправильною оцінкою можливостей підприємства,
помилками у прогнозуванні змін зовнішнього середовища [3, с. 17].
Література
1. Чернявський А. А.
Безпека підприємницької діяльності: конспект
лекцій. – К.: МАУП, 1998. – 124 с.
2. Мойсеєнко І.П., Марченко О.М. Управління
фінансово-економічною безпекою підприємства: навч. посібник. – Львів, 2011. –
380 с.
3. Економічна безпека підприємств:
підручник / Ортинський В.Л.,
Керницький І.С., Живко З.Б. та ін..; – К.: Алерта, 2011. – 704 с.