Крючко Л.С.

Дніпропетровський державний аграрний університет

ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ЩОДО УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВИМ СТАНОМ ПІДПРИЄМСТВ

Сучасна ринкова система є найбільш ефективною формою організації економічного життя країни. Їй властива гнучкість, здатність перебудовуватися до інтенсифікації виробництва використовуючи досягнення науково – технічного прогресу, стимули для високоефективного ведення господарської діяльності.

У ринковій економіці підприємство самостійно планує основні напрямки та умови своєї діяльності, розпоряджається трудовими, матеріальними та фінансовими ресурсами. Воно саме вибирає ділових партнерів, вступає в договірні відносини з ними, здійснює зовнішньоекономічну діяльність.

У ринковій економіці виживають лише ті підприємства, які найбільш правильно зрозуміли вимоги ринку, організували виробництво конкурентоспроможної продукції, послуг, що користуються попитом, уміло здійснюють мотивацію персоналу.

Ефективність виробничої та фінансової діяльності підприємства виражається в досягнутих фінансових результатах.

В ринкових умовах господарювання проблема забезпечення стабільного фінансового стану підприємств посідає чільне місце в загальному управлінні, адже кризовий стан економіки України, дефіцит державного бюджету, зниження рівня ефективності виробництва спонукають вітчизняних підприємців до постійного пошуку нових шляхів забезпечення ефективності ведення бізнесу. Світовий досвід переконливо доводить, що успіх підприємства залежить від здатності адаптуватись до змін в умовах посилення конкуренції на ринку з метою запобігання ризику зниження фінансової ефективності діяльності підприємства.

Актуальність даної теми курсової роботи полягає в тому, що без дослідження та покращення фінансового стану підприємства керівництво підприємства не може оцінити чи прибуткове підприємство чи збиткове. Тому розгляд даної теми є досить актуальною проблемою для ефективної роботи будь – якого підприємства.

Суть фінансової діяльності підприємства полягає у виникненні грошових відносин, пов’язаних з неперервним кругообігом коштів у формах витрачання ресурсів, одержання доходів, їх використання, а також із приводу відносин з постачальниками, покупцями продукції, працівниками підприємства, державними органами.

Основними завданнями фінансової діяльності підприємства є:

-   вибір форм фінансування та їх оптимальне співвідношення;

-   вибір структури капіталу підприємства, напрямків його використання;

-   збалансування надходжень і видатків платіжних засобів підприємства у часі;

-   забезпечення своєчасності розрахунків;

-   підтримання необхідної ліквідності.

Теоретико-методологічним аспектам управління фінансовим станом підприємства присвячено праці таких вітчизняних вчених, як М.Д.Білик, І.О.Бланк, Г.І.Кіндрацька, А.Г.Загородній, В.І.Зятковський, А.М.Поддєрьогін, А.В.Федоренко та ін. Тим не менше, ряд проблемних питань і досі не мають остаточного наукового розв’язання в частині визначення оптимальних шляхів покращення фінансового стану підприємства.

Аналіз наукових публікацій засвідчив, що фінансовий стан – це складна, інтегрована за багатьма показниками характеристика діяльності підприємства в певному періоді, що відображає ступінь забезпеченості підприємства фінансовими ресурсами, раціональності їх розміщення, забезпеченості власними оборотними коштами для своєчасного проведення грошових розрахунків за своїми зобов’язаннями та здійснення ефективної господарської діяльності в майбутньому .

Натомість незадовільний фінансовий стан характеризується неефективним розміщенням та використанням ресурсів, незадовільною платоспроможністю підприємства, наявністю простроченої заборгованості, недостатньо стійкою фінансовою базою через несприятливі тенденції у виробництві та збуті продукції, неправильно обрану стратегію розвитку, некомпетентність керівництва тощо.

В умовах нестабільної економічної ситуації та нестійкої ринкової кон’юнктури в Україні зберігаються потенційні загрози виникнення фінансових криз, оскільки існує багато проблем у фінансах підприємств. Одна з найгостріших – нестійкий їх фінансовий стан, що характеризується, насамперед, значними коливаннями і низьким рівнем рентабельності операційної діяльності. Упродовж останнього десятиліття зберігалась значна частка збиткових підприємств.

Головною передумовою стійкого фінансового стану підприємства є ритмічний випуск і реалізація високоякісної продукції. Зазвичай, чим вищі показники обсягу виробництва і реалізації продукції, робіт, послуг і нижча їх собівартість, тим вища прибутковість підприємства, що позитивно впливає на його фінансовий стан. Тому підприємства, які мають всі можливості до ефективного розвитку своєї діяльності, активно збільшують ці показники. Проте стрімке розширення обсягів виробництва продукції часто призводить до того, що грошові кошти на розрахунковому рахунку потребують свого поповнення.

Недостатня кількість високоліквідних коштів призводить до того, що підприємства не можуть розрахуватися з контрагентами, тобто втрачають платоспроможність, що в свою чергу знижує їх конкурентоспроможність. Це означає, що лише збільшення коефіцієнту абсолютної ліквідності дозволить підприємствам оформляти довгострокові позики в банку для фінансування поточної діяльності. Збільшення грошових коштів можна забезпечити за рахунок реалізації зайвих виробничих і невиробничих фондів, здачі їх в оренду, виробництва і розробки нових видів продукції, продажу деяких застарілих основних фондів.

Покращенню фінансового стану підприємств сприятиме зниження собівартості продукції, що дозволить підприємству бути конкурентоспроможним на ринку збуту. Це можливо за рахунок впровадження нової техніки, технологій, більш раціонального використання матеріальних і трудових ресурсів, зменшення питомої ваги постійних витрат в собівартості продукції.

Також важливим етапом у покращенні фінансового стану підприємств є пошук оптимального співвідношення власного і позикового капіталу, що забезпечує рентабельність власного капіталу. Однак в умовах кризи економіки багато підприємств не дотримувалися цього співвідношення, що спричинило зниження прибутку підприємств або їх ліквідацію. Тому для уникнення даної проблеми потрібно чітко визначитися в потребі позикового капіталу та дотримуватися оптимального співвідношення між цими видами капіталу.

Таким чином, фінансовий стан підприємства є комплексним поняттям, що є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства. Для забезпечення фінансової стійкості необхідно не лише усунути деформації, викликані як недоліками господарської діяльності підприємств, так і прорахунками економічної політики держави, а й створити передумови для зміцнення фінансів підприємств шляхом запровадження сучасних механізмів управління фінансами.