К.е.н. Смачило В.В., аспірантка Головко-Марченко І.С.

Харківський національний університет будівництва та архітектури, Україна

Еволюція поняття «конкуренція» як економічної категорії

Роль конкуренції в сучасній ринковій економіці визначається багатофункціональними завданнями і пронизує своїм механізмом всі її рівні. Ця категорія виражає відносини між суб'єктами ринку з приводу їх стратегічного позиціонування, визначає механізм функціонування самої ринкової системи, впливає на формування структури галузевих ринків, створює передумови для підвищення конкурентоспроможності економічної системи в цілому і нарешті, сприяє вирішенню соціальних завдань в суспільстві.

Етимологія поняття «конкуренція» дозволяє встановити, що цей термін походить від латинського «concurrentia» та означає «зіткнення», «змагання». В економічній науці не існує точних відомостей відносно того, хто і коли першим запровадив у науковий обіг термін «конкуренція». Перші найбільш цілісні теоретичні положення про рушійні сили конкурентної боротьби з’явилися лише у середині XVIII сторіччя. І головна заслуга в цьому належить класичній політичній економії, представниками якої на основі багаторічних досліджень сформовано принципи досконалої конкуренції. Вихідним положенням класичної теорії був принцип абсолютних переваг, сформульований А. Смітом. Видатний економіст вперше довів, що конкуренція, урівнюючи норми прибутку, приводить до оптимального розподілу праці і капіталу. У своїй фундаментальній праці «Добробут націй. Дослідження про природу та причини добробуту націй» (1776 р.) він визначив поняття конкуренції як суперництво і ототожнив її з «невидимою рукою», яка начебто смикає за ниточки підприємців, змушуючи їх діяти відповідно до якогось ідеального плану розвитку економіки [1].

Багатогранність проявів конкуренції визначається різноманітністю підходів до її характеристики. «Конкуренція», як стверджують багато авторів, є терміном, що використовується в численній кількості значень. Розроблено безліч різноманітних моделей, кожна із яких була обґрунтована тією чи іншою «етикеткою» конкуренції. В економічній науці найпоширенішими науковими підходами, які розкривають теоретичну та практичну сутність конкуренції, можна визначити: поведінковий, структурний, функціональний.

Перший підхід визначає конкуренцію тільки як суперництво фірм на ринку, ведення конкурентної боротьби. Він заснований на повсякденному розумінні конкуренції як суперництва за кращі результати у будь-якій сфері. Ідеї поведінкового підходу були розвинені А. Смітом [1], А. Маршаллом, В. Джевонсом, П. Хейне [2, 3]. Вони розглядали конкуренцію як боротьбу за обмежену кількість економічних ресурсів і особливо – за гроші споживача, на які їх можна придбати. Поведінкова інтерпретація конкуренції простежується і в роботах М. Портера, який розглядає поведінку конкуруючої фірми в двох аспектах вигідного розподілу ресурсів: скорочення витрат і диференціації властивостей продукту. При цьому неминучість впливу зовнішнього середовища оцінюється ним як чинник, що визначає стан конкуренції [4].

У структурному підході увага акцентується на аналізі структури ринку та тих умов, що панують на ньому. До прихильників цього підходу можна віднести: Ф. Еджуорта, А. Курно, Дж. Робінсона, Е. Чемберліна та інших вчених, що заклали фундамент сучасної західної теорії чотирьох основних типів ринків: досконалої конкуренції, монополістичної конкуренції, олігополії та монополії.

На думку Франка Найта, конкуренція являє собою ситуацію, у якій конкурує велика кількість незалежно діючих виробників і покупців будь-якого конкретного товару, що дає волю кожному мати справу з тими чи іншими індивідуалами і вибирати кращі, на їх погляд, серед запропонованих умови для задоволення своїх економічних інтересів [5].

У курсі «Економікс» К.Р. Макконела, С.Л. Брю дається таке визначення: «конкуренція – наявність на ринку великого числа незалежних покупців та продавців, можливість для покупців та продавців вільно входити на ринок і залишати його» [6].

Третім підходом для визначення поняття конкуренція є функціональний, що показує роль, яку конкуренція відіграє в економіці. Засновником цього підходу є Й. Шумпетер, який визначив конкуренцію як «суперництво застарілого з новим». На його думку, підприємства повинні працювати над вдосконаленням технологій виробництва, щоб виготовляти більш дешеву та якісну продукцію для залучення покупців, та впровадженням інновацій. Застосування нового, незвіданого завжди сприймається скептично, тому виробник повинен докласти максимум зусиль, щоб «новинка» стала популярною серед споживачів й витіснила з ринку продукти чи послуги, що вичерпали себе, для отримання прибутку [7].

Представником цього підходу також вважають А. Градова, який стверджує, що конкуренція приносить переваги для підприємства, але ставить під загрозу їх життєдіяльність, зменшуючи їхню прибутковість [8].

В Україні ж термін «конкуренція» входить у вжиток лише з розпадом Радянського Союзу. Влада, при плановій економіці, не приділяла уваги цьому визначенню, оскільки на ринку існував лише один власник – держава. Теоретично можливе створення конкуренції усередині (з поміж) державних підприємств, але на практиці – це утопія. Конкуренція виникає між приватними власниками, що змагаються за споживача, а державні підприємства – це ж монополія, основними ознаками якої є відсутність значної конкуренції внаслідок обмеженої можливості доступу інших підприємств на ринок та регулювання ринку і цін.

З огляду на це, лише з кінця ХХ століття на просторах України почало застосовуватися та досліджуватися вітчизняними вченими таке явище як конкуренція. Своє визначення воно знайшло і в українському законодавстві.

Проведений авторами аналіз підходів різних вчених щодо визначення поняття «конкуренція» дозволяє зробити висновок, що конкуренція як наукове поняття – багатоаспектне і не охоплюється єдиним універсальним визначенням. Ми вважаємо, що на сучасному етапі розвитку економічних відносин визначення поняття «конкуренція» не повинно обмежуватись спрощеним вузько економічним трактуванням, а має містити в собі всі три вище розглянуті підходи – поведінковий, структурний та функціональний. У зв’язку з цим пропонуємо власне тлумачення даного поняття: конкуренція – комплексна категорія, що відображає відносини між суб’єктами господарювання, які виникають на ринку і проявляються в боротьбі за кращі результати діяльності (за найвигідніші умови вкладення капіталу), в результаті чого формуються різні моделі ринку та задовольняються потреби як окремих споживачів, так і суспільства в цілому.

Література:

1. Смит А. Исследование о природе и причине богатства народов / А. Смит. − М.: Соцэкгиз, 1962. – 423 с.

2. Маршалл А. Принципы экономической науки / А. Маршалл – М.: Прогресс, 1993. – 994 с.

3. Хейне П. Экономический образ мышления / П. Хейне. – М.: «Новости», 1997. – 704 с.

4. Портер М. Международная конкуренция: пер. с англ. / М. Портер; под. ред. В.Д. Щетинина. – М: МО, 1993. – 896 с.

5. Найт Ф. Риск, неопределенность, прибыль / Ф. Найт – М.: Дело, 2003. – 352 с.

6. Макконел К.Р., Брю С.Л. Экономикс: принципы, проблемы и политика: Пер. с 14-го англ. изд. / К.Р. Макконел, С.Л. Брю. – М.: ИНФРА – М, 2002. – XXXVI, 972 с.

7. Шумпетер Й.А. Капіталізм, соціалізм і демократія / Шумпетер Й.А.; пер. с англ. – К.: Основи, 1995. – 528 с.

8. Экономическая стратегия фирмы: учебное пособие / под ред. засл. деят. науки РФ, докт. экон. наук, проф. А.П. Градова. – 2-е изд. испр. и доп. – СПб.: Специальная литература, 1999. – 589 с.

9. Закон України «Про захист економічної конкуренції» від 11.01.2001 р. №2210-ІІІ // ВВР України. – 2001. – № 12. – Ст. 1 [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/T012210.html.