Економічні науки/12.Економіка сільського господарства

УДК 631.11:330.526.5 (477.83)

К.е.н. Магійович Р.І., к.е.н. Василина О.Р.

Львівський національний аграрний університет, Україна

Стан та шляхи покращення майнового забезпечення агропідприємств Львівської області

Постановка проблеми. Ринкові умови господарювання української економіки зумовили становлення сукупності конкурентних відносин, які визначаються успішним функціонуванням виробництва, що пристосовується до мінливих умов ринку і пропонують споживачам конкурентоспроможну продукцію. Але перш, ніж виробляти товари чи надавати послуги, підприємство має бути забезпечене відповідними економічними ресурсами.

Тому головна проблема, що постала перед всіма вітчизняними підприємствами у нестабільних економічних умовах, полягає в тому, щоб чітко визначити профіль діяльності, місце в конкурентному середовищі і свій стиль поведінки, тобто манеру адаптації до змінних факторів оточуючого середовища та обрати стратегічні шляхи виходу із кризової ситуації, мінімізувати вплив зовнішніх ризиків та ефективно і професійно управляти своєю діяльністю.

Діяльність будь-якого підприємства, в тому числі сільськогосподарського, повинна забезпечуватися засобами, що необхідні для задоволення його виробничих потреб. Адже сукупність засобів підприємства формує його майновий стан та рівень забезпеченості. При цьому підприємство самостійно здійснює володіння, користування і розпорядження майном відповідно до мети своєї діяльності, його статуту та чинного законодавства. Від стану та вартості основних виробничих засобів, які має у своєму розпорядженні підприємство, залежить і його фінансовий стан. Структура майна, що використовується підприємством, визначає багато аспектів не тільки фінансової, але й операційної та інвестиційної діяльності, здійснює активний вплив на кінцеві результати виробництва.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблеми матеріально-технічного забезпечення підприємств, становлення повноцінного механізму постачання майна, особливості формування та використання основних засобів сільськогосподарськими підприємствами постійно обговорюються в наукових публікаціях, реалізуються через прийняття законів, директивних розпоряджень міністерств і відомств. Значний внесок в дослідження проблем майнового забезпечення підприємств зробили Д.В. Ванькович,

який зазначає, що в умовах фінансово-господарської самостійності підприємств надзвичайно актуальним є питання доцільності прийняття рішень щодо заміни технічно застарілих об’єктів необоротних активів. Щоб підтримати та збільшити виробничі потужності підприємств, обов’язково треба врахувати в процесі здійснення капітальних вкладень час, потрібний для їх освоєння [1], В.В. Іванишин наголошує, що «відомча розпорошеність підприємств не дає змоги проводити єдину технічну політику та забезпечити системний підхід до створення машин, проведення випробувань, організації виробництва, експлуатації, ремонту, технічного обслуговування й надання технологічних послуг, моніторингу ринку, навчання кадрів для забезпечення потреб сільськогосподарського виробництва, харчової та переробної промисловості – у техніці й обладнанні» [2], М.М. Могилова, Я.К. Білоусько, Г.М. Підлісецький акцентують увагу на тому, що «модернізація матеріально-технічної бази сільського господарства здійснюється вкрай повільно в силу призупинення інноваційно-інвестиційних процесів через: фінансову неспроможність сільськогосподарських товаривиробників; недосконалість амортизаційної та кредитної політики; недостатні обсяги державної підтримки» [4], П.І. Гайдуцький, О.В. Крисальний, Л.О. Мармуль, В.Я. Месель-Веселяк, О.В. Олійник, П.Т. Саблук та інші.

Мета статті. Мета статті полягає в оцінці сучасного стану забезпечення майном сільськогосподарських підприємств на основі комплексного аналізу та поданні рекомендацій щодо покращення забезпеченості майнового стану підприємств в умовах нестабільності економіки.

Виклад основного матеріалу. Основною виробничою силою кожного господарюючого суб’єкта є його майно, яке забезпечує процес виробництва і одержання підприємством прибутків, тобто економічна сутність і матеріально-речовий зміст майна служить визначальними характеристиками щодо окреслення його значення і здійснення відтворювальних процесів та розвитку будь-якого виробництва. Раціональне використання і економія сировини, матеріалів, палива і енергії є одними із важливих умов функціонування підприємства в умовах ринку, переходу економіки на інтенсивний шлях розвитку. Раціональне використання матеріальних ресурсів – це доцільне обґрунтоване їх використання, витрати на рівні мінімуму при виробництві одиниці продукції.

В загальному вигляді економія матеріальних ресурсів – це підвищення їх рівня корисного використання, яке виражається у зниженні питомої витрати матеріалів на одиницю споживчого ефекту, який одержують у результаті раціонального споживання матеріальних ресурсів. Значення економії матеріальних ресурсів зростає в зв’язку із збільшенням обсягу виробництва продукції.

Сільське господарство – це капіталомістка галузь. Зменшення матеріальних витрат безпосередньо впливає на зниження собівартості продукції, оскільки вони становлять 075-80 відсотків витрат підприємства, із них біля 60 відсотків припадає на матеріали і сировину.

Проблеми сільського господарства негайно потрібно вирішувати, приймати відповідні заходи, створювати сприятливі умови. Адже місцеві органи виконавчої влади та загалом держава не вживають необхідних заходів щодо створення умов для стимулювання інвестиційної діяльності шляхом спрощення процедур одержання необхідних погоджень та дозволів. Низькою залишається якість робіт у даній галузі. Не приділяється належної уваги забезпеченню регіонів та сільських територій оновленою матеріально-технічною базою для ведення сільськогосподарського виробництва. Як зазначають науковці, «близько 85% техніки в аграрних підприємствах замортизована. Нині на полях України працює 2% вітчизняних зернозбиральних комбайнів «Славутич», 20% – комбайнів іноземного виробництва й 78% конструктивно застарілих і давно замортизованих комбайнів радянських часів. Через фізичне зношення та технічні несправності щорічно не використовується третина сільськогосподарської техніки. Через це навантаження на техніку надзвичайно високе. Якщо в Україні на 1000 га ріллі припадає 8,0 тракторів, то в Німеччині – 79,4, в Італії – 242,2» [4].

Повільно здійснюється робота над створенням законодавчого та нормативного підґрунтя для розвитку аграрної сфери на селі. Практично не проводиться робота щодо заміни застарілого обладнання та техніки на сучасні економні європейського зразка основні виробничі засоби. Повільно розгортається формування потужного вітчизняного сільськогосподарського машинобудування, що здатне у повному обсязі забезпечити інвестиційні наміри підприємств аграрної продукції. Не спостерігається вагомих позитивних зрушень після аграрної реформи.

Фінансовий стан галузі залишається і надалі складним. Наприклад, рівень рентабельності виробництва продукції у сільськогосподарських підприємствах Львівської області є дуже низьким і має мінусове значення (за винятком виробництва зерна) (табл. 1).

Таблиця 1

Рівень рентабельності виробництва аграрної продукції у сільськогосподарських підприємствах Львівської області, % [6, C. 98]

Сільськогосподарська продукція	Рік
	1990	1995	2000	2005	2009	2010	2011	2012
Зерно	188,8	135,3	73,2	2,4	13,0	4,5	8,3	4,3
Цукрові буряки	18,6	40,9	-16,9	-15,3	101,0	56,0	29,2	-3,0
Овочі відкритого ґрунту	46,9	81,4	-1,6	39,9	45,9	95,9	21,1	12,7
Картопля	-0,6	61,7	9,4	4,8	-23,1	41,2	26,1	-39,3
Молоко і молочні продукти	38,9	-15,3	-12,7	8,0	5,5	15,0	23,6	3,2
М'ясо: - ВРХ	19,0	-14,8	-51,4	-34,9	-27,5	-36,4	-19,1	-27,2
- свиней	8,9	-39,7	-56,9	-21,5	4,1	10,8	18,7	-7,6
- овець та кіз	-32,5	-12,6	-70,6	-46,9	-9,0	-45,6	-32,6	-53,4
- птиці	-3,6	-8,9	-37,4	13,1	-15,3	4,0	1,6	-0,4
Вовна	-25,4	-58,4	-100,0	0,0	-	-	-	-
Яйця	36,9	20,7	0,3	18,7	-7,2	-5,5	-16,7	4,4
Всього	23,9	14,9	-18,2	7,9	22,4	27,6	21,4	2,2

Погіршується та старіє матеріально-технічна база аграрних підприємств області. Значна частина сільськогосподарських машин, тракторів та комбайнів відпрацювала встановлений термін експлуатації і потребує модернізації, заміни та ремонту.

Отже, в умовах сьогодення основною проблемою сільського господарства є брак фінансів та брак вітчизняних інвестицій. За словами аналітиків для того, щоб на Львівщині не відбувся спад у галузі, потрібні мільярдні вкладення. Частина з цих коштів може бути задіяна з місцевих бюджетів, а також з державного бюджету. А левова частка має належати інвесторам.

Як показують дані таблиці 2, наявність техніки зменшується, наприклад, у 2012 р. порівняно із 1990 р. кількість тракторів у сільськогосподарських підприємствах скоротилася на 82%, зернозбиральних комбайнів – на 79,1%, вантажних автомобілів – на 85%. Рівень зносу техніки у галузі є високим, а коефіцієнт оновлення – дуже низьким. Площі сільськогосподарських угідь за цей самий період зменшилися на 57,6%.

Таблиця 2

Забезпеченість сільськогосподарських підприємств Львівської області основними засобами [6, С. 92, 104]

Показник	Рік
	1990	1995	2000	2005	2009	2010	2011	2012
Наявність техніки, шт.: - трактори	13757	13282	9194	5308	3736	2550	2519	2478
- зернозбиральні комбайни	3621	3004	2598	1701	1154	783	763	756
- вантажні автомобілі	12792	11662	8207	3991	2295	1935	1859	1925
Площа сільсько-господарських угідь^1, тис. га	1139,3	863,7	631,9	472,1	478,6	469,4	463,9	483,0
у тому числі рілля	754,8	635,3	435,3	278,5	279,8	272,9	267,8	283,2

¹ включаючи фермерські господарства, підсобні господарства підприємств.

Висновки. Отже, для ефективної діяльності сільськогосподарського підприємства, процес формування матеріально-технічної бази повинен бути цілеспрямованим. Основною метою формування виробничих фондів підприємства є виявлення і задоволення потреби в окремих його видах для забезпечення операційного процесу, а також оптимізації його складу для створення умов ефективності господарської діяльності. Така діяльність має відбуватися з врахуванням принципів формування матеріально-технічної бази:

1. Врахування найближчих перспектив розвитку операційної діяльності і форм її диверсифікації.

2. Забезпечення відповідності обсягу і структури основних засобів обсягу і структурі виробництва та збуту продукції.

3. Забезпечення оптимального складу основних засобів з позиції ефективності господарської діяльності.

4. Вибір найбільш прогресивних видів основних засобів з позиції забезпечення росту ринкової вартості підприємства.

В результаті, щоб покращити фінансово-майновий стан підприємства, необхідно реалізувати такі шляхи:

- дотримання аграрним підприємством власної стратегії технічного, організаційного та економічного розвитку;

- переорієнтація інвестиційної політики на максимальне технічне переозброєння й реконструкцію діючих виробничих об'єктів;

- реформування амортизаційної системи. При застосуванні існуючих норм амортизації основних засобів сільськогосподарські підприємства не в змозі створити необхідний амортизаційний фонд для відновлення основного капіталу;

- максимальне збільшення виробничих можливостей підприємств вітчизняного машинобудування у відповідності до потреб сільського господарства і при цьому підвищити відповідальність промислових підприємств, які виробляють сільськогосподарські машини, за якість, надійність та економічність своєї продукції, виробництво конкурентоспроможних машин та техніки;

- різке збільшення масштабів вилучення з виробництва застарілих і економічно малоефективних машин та устаткування, перехід від практики заміни спрацьованих знарядь праці до систематичного комплексного оновлення техніко-технологічної бази взаємозв’язаних виробничих ланок підприємства за допомогою удосконалення методів державної підтримки, що дадуть змогу покращити стан підприємства, а також основні показники ефективності використання основних засобів;

- підвищення оборотності оборотних активів;

- постійно дотримуватися платіжної дисципліни при розрахунках як з позичальниками, так і з покупцями продукції.

Література:

1. Ванькович Д. В. Оцінка взаємозв’язку реального інвестування та часу у процесі управління фінансовими ресурсами // Формування ринкової економіки в Україні. Науковий збірник. Випуск 6 / Д. В. Ванькович. – Львів : Інтереко – 2000. – С. 214 – 219.

2. Іванишин В. В. Стратегічні напрями розвитку сільськогосподарського машинобудування в Україні / Іванишин В. В. // Економіка АПК. – № 8. – 2006. – С. 8 – 13.

3. Мармуль Л. О. Матеріально-технічне забезпечення регіональних АПК / Л. О. Мармуль // Економіка АПК. – 2007. – № 2. – С. 11 – 19.

4. Могилова М. М. Матеріально-технічне забезпечення аграрної галузі / М. М. Могилова, Я. К. Білоусько, Г. М. Підлісецький // Економіка АПК. – 2013. – № 2. – С. 61 – 67.

5. Олійник О. В. Державна підтримка матеріально-технічного забезпечення аграрних підприємств / О. В. Олійник, Т. В. Калашнікова // Економіка АПК. – 2012. – № 7. – С. 95 – 100.

6. Статистичний щорічник Львівської області за 2012 рік. Частина 1. / За ред. С. І. Зимовіної. Львів, 2013. – 366 с.