Волкова А. Д. ст. гр. МН-03-12

Леонідов І.Л., к.е.н., доцент

Національна металургійна академія України

КОМЕРЦІАЛІЗАЦІЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО ПРОДУКТУ

Перспектива розвитку постіндустріальної економіки в багатьох країнах пов'язана з вирішенням проблем збереження, нарощування, грамотного використання і вмілої комерціалізації інтелектуального продукту. Світовий досвід ілюструє процес «кристалізації» нової галузі індустрії «інформаційно-інтелектуальних продуктів». Актуальність комерціалізації інтелектуального продукту в Україні підкреслюють тенденції світового ринку ліцензій на винаходи, які характеризуються перевищенням у 3-4 рази темпів поступу зростання традиційних ринків товарів і послуг та створенням відповідних обсягів багатства. Основним напрямком підвищення ефективності комерціалізації інтелектуального продукту є розвиток ринку інформаційно-інтелектуального продукту та послуг.

Ринкова комерціалізація здійснюється через патентування, проведення патентно-кон’юнктурних досліджень у наукових установах, організаціях та підприємствах дослідно-виробничої бази НАН України, супровід впровадження результатів наукових розробок, трансфер технологій і використання об’єктів права інтелектуальної власності, організацію виставкових і рекламних заходів тощо. Головною споживчою якістю комерціалізованого інтелектуального продукту є здатність створювати додатковий дохід. Під час продажу комерціалізованих форм інтелектуального продукту особливого значення набуває їх передача в сукупності з консультаційними та інжиніринговими послугами, обладнанням, системою збуту та сервісного обслуговування продукції, що випускається згідно інноваційної технології. Ринковий розвиток цих форма інтелектуального продукту гальмується нерозвиненістю відповідної правової бази.

Найбільш дієвою у регулюванні комерціалізації інтелектуального продукту є саме держава. Вона покликана переорієнтувати вектор творчих інтересів державних науковців, винахідників, творців на створення конкурентоспроможної продукції, запровадження механізму, примноження видів національного багатства. Суперечність державного розвитку комерціалізованого інтелектуального продукту постає між формами загальної регламентації прав власності та економічними інтересами окремих суб’єктів господарювання (суб’єкти попиту).

Державна система форм загальної регламентації прав власності на інтелектуальний продукт нині переходить в завершальний етап формування. З одного боку, держава створила правову основу охорони власності на інтелектуальний продукт, яка регулюється 37 законами і більш ніж сотнею підзаконних актів, які поширюють свою дію на, принаймні, 16 самостійних об’єктів авторського права у галузях науки, літератури і мистецтва, 3 види об’єктів суміжних прав, 9 видів промислової власності та на сферу захисту від недобросовісної конкуренції.

Однак відбувається розпорошення комерціалізації інтелектуального продукту за нелегальними каналами та мають місце недотримання законодавства. При цьому сторона, «що розпорошує», може і не бути володарем прав на інтелектуальний продукт, а лише мати необхідні відомості про нього. Таким чином, вона одержує чисту вигоду (в обсязі витрат на пошук інформації). Для суб’єктів попиту володіння комерціалізованим інтелектуальним продуктом нелегальним способом дешевше, ніж офіційне придбання і реєстрація.

Допомогти розв’язанню суперечності могла б національна програма, підпорядкована не швидкоплинним інтересам тих чи інших політичних та комерційних сил, а стратегічним національним інтересам. Фінансування такої програми доцільно здійснювати за рахунок коштів від зборів за дії, пов’язані з охороною власності на інтелектуальний продукт, розміри яких визначає Кабінет міністрів України. Такий порядок використання коштів від зборів за заявки на комерціалізацію інтелектуального продукту відповідає світовій практиці та рекомендаціям Всесвітньої організації інтелектуальної власності, а також Європейського патентного відомства та Міжнародної торгової палати.

Стимулюванню притоку заявників сприятиме отримання державним підприємством «Український інститут промислової власності» від Всесвітньої організації інтелектуальної власності статусу міжнародного пошукового органу та центру попередньої експертизи міжнародних заявок на винаходи, створення Державної електронної патентної бібліотеки, розширення інфраструктури та виробничих площ державної системи правової охорони власності на інтелектуальний продукт. Впровадження електронного документообігу забезпечить можливість кваліфікованої роботи з базами даних, постійне проведення відповідних тренінгів для експертів, навчання в режимі он-лайн та ін.

Ефективному впровадженню національної програми сприятиме заохочення приватних фірм через використання різних форм власності, комерційну реалізацію науково-технічних досягнень, раціональне співвідношення фундаментальних і прикладних досліджень, інтеграцію університетської та корпоративної наук, венчурний бізнес, інституційні перетворення, які передбачають створення інноваційної інфраструктури, нових методів управління.