Экономические науки/15.Государственное регулирование экономики

Гапчак Т.Г.

Вінницький національний аграрний університет

Перспективи функціонування ринку біоенергетичних ресурсів

Проблема вичерпання нафтових ресурсів планети не нова, проте викликає суперечки та дискусії і сьогодні. Сьогодні Україна належить до енергодефіцитних країн, оскільки забезпечена власними паливно-енергетичними ресурсами лише на 53% (імпортує 75% необхідного обсягу природного газу та 85% — сирої нафти і нафтопродуктів). Варто зауважити, що залежність від імпорту нафти більшість розвинених країн розглядають як проблему національної й енергетичної безпеки, саме тому сьогодні для України настав час розвивати власні потужності для виробництва біопалива з поновлюваних сировинних ресурсів. Це, в свою чергу, знайде і позитивні наслідки; в даному випадку вони провокують економічне і екологічне вдосконалення палива майбутнього. Потенціал виробництва біоетанолу в Україні сьогодні фахівцями з біоенергетики оцінюється на рівні 2,33 млн т, а біодизелю – 1,12 млн т. Зазначені обсяги біологічного пального Україна здатна виробляти за рахунок наявних ресурсів сировини, спрямувавши на переробку частину валового збору зернових культур (кукурудзи, пшениці), олійних культур (ріпаку, сої, соняшнику), а також цукрових буряків. Таким чином всі погоджуються в одному – розвиток людства неможливий без умови залучення нових альтернативних джерел енергії та нових видів енергозберігаючих біотехнологій і сировини.

Таким чином, виробництво біопалива має дві головні місії: знизити залежність від традиційних видів палива та їх експортерів, а також зменшити викиди парникових газів у навколишнє середовище. Це вимагає прийняття відповідних ефективних управлінських рішень, а саме: визначення структури площ, що можуть використовуватися для виробництва біосировини; забезпечення раціонального використання родючості ґрунтів; можливості ефективного використання земель, які зазнали радіоактивного забруднення; обґрунтування розмірів підприємств, які перероблятимуть біосировину для біопалива – пересувні установки для потреб господарств і селян, середні заводи на районному рівні і великі підприємства; можливості організації кооперативних та інтегрованих об’єднань, в яких братимуть повноправну участь селяни як власники земельних паїв; обґрунтування параметрів використання земель для виробництва біосировини з метою недопущення зниження, а, навпаки, забезпечення нарощування продовольчих ресурсів. Саме тому постає необхідність визначення основних організаційно-економічних заходів що стимулюють виробництво та споживання альтернативних видів палива. До них слід віднести :

- визначення джерел і напрямів фінансування заходів у сфері альтернативних видів палива,

- створення системи державних стандартів у сфері альтернативних видів палива, які містять нормативно-технічні показники споживчої якості та нормативи екологічної безпеки,

- застосування у сфері альтернативних видів палива економічних важелів і стимулів, для підприємств, установ, організацій і громадян, діяльність яких пов'язана з розробками і впровадженням маловідходних ресурсозберігаючих та екологічно безпечних технологій ,

- надання юридичним і фізичним особам субсидій, дотацій, податкових, кредитних та інших пільг для стимулювання розробок і впровадження нових технологій виробництва або видобутку альтернативних видів палива,

- виготовлення машин, механізмів, приладів, енергетичних установок, інших технічних засобів та пристроїв до них, що працюють на альтернативних видах палива,

- стимулювання інвестиційної діяльності і запровадження новітніх технологій у сфері альтернативних видів палива шляхом створення пільгового режиму інвестиційної та іншої господарської діяльності іноземним інвесторам,

- надання відповідно до закону спеціальних державних гарантій захисту іноземних інвестицій, спрямованих на розвиток сфери альтернативних видів палива.

Звісно розробникам вітчизняного законодавства щодо використання біопалива слід подбати не лише про інвестиційну привабливість галузі, але й про можливі наслідки для сільського господарства. Адже вирощування «паливних рослин» несе й певні загрози для аграрної галузі. Тому все це неможливо без існування відповідальної і послідовної державної політики як в аграрній, так і в біопаливній галузі зокрема.

Великий агропотенціал нашої країни полягає в ефективному землекористуванні і можливості багаторазового підвищення продуктивності земель. Це дозволить не лише забезпечити себе в повному обсязі сільськогосподарською продукцією і суттєво знизити залежність від імпорту нафти та газу, але й експортувати біопаливо за кордон.. Прогнозні розрахунки незалежних експертів свідчать, що у 2020 році обсяг виробництва біопалива в Україні може скласти 6 млн. тонн. Однак, для активізації виробництва біодизельного пального необхідно окреслити чіткий державний курс в галузі альтернативної енергетики, який буде передбачати підтримку виробників біопалива, дотації з бюджету та прийняття ряду дієвих законодавчих актів, спрямованих на реальну підтримку виробництва та споживання альтернативних видів пального.

Література

1. Калетнік Г.М. Біопаливо. Продовольча, енергетична та екологічна безпека України: Монографія. – К.: "Хай-Тек Прес", 2010. – 516 с.

2. Економічна ефективність виробництва біопалива в контексті продовольчої та енергетичної безпеки України / Шпичак О. М., Стасіневич С. А., за ред. Академіка О.М. Шпичака. – К.:ЗАТ «Нічлава», 2010. – 265с.

4. Гайсюк Л.В. Енергетичний потенціал рідких видів біопалива, вироблених із ріпаку і кукурудзи на зерно - К: Економіка АПК, 2010. – 70 с.