к.е.н., доц. Ковальчук С. Я.

ст. 3 курсу спеціальності «Міжнародна економіка» Мельник Т. А.

Вінницький національний аграрний університет

ЕКСПОРТООРІЄНТОВАНІСТЬ ОРГАНІЧНОГО ВИРОБНИЦТВА В УКРАЇНІ: ІННОВАЦІЙНИХ ШЛЯХ РОЗВИТКУ АПК.

На сучасному етапі, Україна – це одна з найбільших країн Європи, де надзвичайно сприятливі умови для сільськогосподарського виробництва, займає провідне місце серед країн-сусідів щодо частки високоякісних плодючих ґрунтів. Родючі чорноземи становлять 54% площі усіх сільськогосподарських угідь або приблизно 70% всієї території України[1].

На жаль, внаслідок нещадної експлуатації якість ґрунтів останнім часом значно погіршилась: частина ріллі зазнає різного ступеня деградації, що знижує її продуктивність. Аби не допустити повної втрати їх родючості та вирощувати якісну і безпечну продукцію в Україні необхідно широко впроваджувати органічне агровиробництво, що не завдає шкоди довкіллю.

У різних країнах світу органічна натуральна продукція та органічне сільськогосподарське виробництво мають різне тлумачення, що пов’язано з особливостями мови, з практикою, яка склалась на споживчих ринках, з технологічними особливостями тощо.

Законопроект «Про органічне виробництво», покликаний дати визначення такому виробництву продукції та регулювати питання її виробництва.

Згідно з цим документом «органічна продукція – продукція вироблена, перероблена, збережена, сертифікована і реалізована згідно з правилами органічного виробництва, тобто без використання неорганічних добрив, засобів захисту рослин, стимуляторів росту, гормонів, антибіотиків, на незабруднених ґрунтах в екологічно благополучних регіонах. Органічна продукція не може бути ГМО» [2].

В Україні, за даними Федерації органічного руху України, на сьогодні нараховується 142 фермерські господарства, які виробляють органічну сільськогосподарську продукцію, а їхня площа перевищує 270 тис. га (0,7% земель сільськогосподарського призначення). За цими показниками Україна посідає 21-ше місце у світі. Частка сертифікованих органічних площ серед загального об’єму сільськогосподарських угідь України становить майже 0,7%. При цьому Україна займає перше місце в східноєвропейському регіоні щодо сертифікованої площі органічної ріллі, спеціалізуючись переважно на виробництві зернових, зернобобових та олійних культур; 90% виробленої вітчизняної органічної продукції йде на експорт; продаж продукції всередині країни забезпечує виробникам рентабельність із одного гектара на 70%, тоді як реалізація до Європи – 200% [3].

Проте, повільний розвиток органічного виробництва в нашій країні спричинений, в першу чергу, незавершеністю створення законодавчої та нормативно-правової бази, яка б чітко окреслила державну політику у сфері

органічного виробництва, створила умови для законодавчого визнання та захисту органічних продуктів, формування національної системи сертифікації, затвердження правил, стандартів і чіткої, ефективної системи державної підтримки та стимулювання розвитку органічного виробництва.

Однак, держава все ж намагається підтримати цей сектор економіки. Державною цільовою програмою розвитку українського села на період до 2015 року, планується довести обсяг частки органічної продукції у загальному обсязі валової продукції сільського господарства до 10 %, передбачається стимулювання ведення органічного сільського господарства, унормування розвитку органічного землеробства та створення системи його сертифікації. Національним планом дій з охорони навколишнього природного середовища України на 2011-2015 роки регулюється створення умов для широкого впровадження екологічно орієнтованих та органічних технологій ведення сільського господарства та досягнення у 2020 р. їх використання до 50 % від базового рівня. На місцевому рівні рішення про підтримку органічного виробництва приймаються в межах регіональних програм. У Вінницькій області здійснений План реалізації Стратегії регіонального розвитку області на 2011-2013 рр. (Проект Європейського Союзу «Підтримка сталого регіонального розвитку в Україні»).

За даними Міністерства аграрної політики та продовольства України, приблизно 70 % українських виробників органічної продукції орієнтовані на

експорт. Основними експортними ринками для України є Європейський Союз, США, Канада та Японія.

Експорт українських органічних продуктів зумовлений двома факторами. По-перше, це ціна - у Європі вони коштують значно дорожче. По-друге - це легітимність.

Отже, за оцінками експертів, ринок органічної продукції в світі постійно зростає. Багато країн мають вже повністю сформовані ринки із широким асортиментом органічної продукції та постійними споживачами. Але на шляху розвитку цієї продукції існує багато перешкод: відсутність маркетингового досвіду реалізації органічної продукції, високі ціни на неї, недостатня обізнаність споживачів, обмеженість товарного асортименту.

Зважаючи на значний потенціал з виробництва аграрної продукції та позитивні передумови, які існують в Україні, наша держава здатна увійти в десятку країн-лідерів із виробництва органічної продукції. Для цього слід сприяти популяризації органічного способу життя, що дасть змогу поліпшити здоров’я нації та забезпечити продовольчу безпеку держави.

Використана література:

1. Грабовський Р. С. Конкурентоспроможність органічної продукції на продовольчому ринку України / Р. С. Грабовський, Р. П. Дудяк // Науковий вісник НЛТУ України. – Економіка, планування та управління в галузях. – Вип. 22.9. – 2012. – с. 184 – 188.

2. Гуменюк Г. Органічне виробництво в Україні: недоліки та перспективи / Г. Гуменюк, Ю. Слива // Національний університет біоресурсів і природокористування України. – січень 2012. – с. 12-16.

3. Тома Н. Г. Ефективність виробництва органічної продукції. / Н. Г. Тома // Вісник ДонНУЕТ. – Підприємництво, менеджмент, маркетинг. – Вип. №3 (55). – 2012. – с. 161 – 167.