Павловська М.М.

Харківський торговельно-економічний інститут КНТЕУ

АНАЛІЗ ФОРМУВАННЯ КРЕДИТНИХ РЕСУРСІВ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ ТА УПРАВЛІННЯ НИМИ

Анотація. У статті розглядаються теоретичні основи здійснення банками кредитних операцій, їх сутність, значення у розвитку економіки, інституційно-правове регулювання кредитної діяльності банку, надаються рекомендації щодо вибору оптимальної методики нарахування відсотків за кредит.

Ключові слова: кредит, кредитні ресурси, кредитні операції, процент, кредитний портфель, кредитний ризик.

Постановка проблеми. В сучасних економічних умовах, коли йде процес становлення та розвитку ринкової економіки, вирішальне значення має розвиток діяльності комерційних банків. Останнім часом, в Україні було досягнуто певної стабілізації банківської системи зі збереженням її ринкової орієнтації. Це в свою чергу відіграє важливу роль в посиленні стабілізаційних процесів в економіці країни та здійсненні структурних перетворень в цілому.

Комерційні банки є одним з найважливіших елементів інфраструктури економіки. Комерційні банки – це унікальне фінансово-економічне формування, яке найбільш гнучко реагує на будь-які зміни, що відбуваються на фінансовому ринку. Саме вони забезпечують взаємозв’язок між державою, товаровиробником і населенням шляхом здійснення між ними розрахунків, залучення тимчасово вільних коштів та надання позик.

Шляхом кредитування банківська система організовує й обслуговує рух капіталу, забезпечує його залучення, акумуляцію та перерозподіл у ті сфери виробництва та обігу, де виникає його дефіцит. Банківські кредити сприяють розширенню виробничої діяльності та появі нових підприємств, що в свою чергу призводить до появи нових робочих місць. Отже, від того наскільки добре банк реалізує свої кредитні функції іноді залежить й економічне становище регіонів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблеми кредитування та створення оптимального кредитного механізму з оптимальним кредитним портфелем не є новими. Їх вивченням займалися та займаються такі вітчизняні економісти, як Батракова Л. Г., Бутинець Ф. Ф., Васюренко О. В., Герасимович А. М., Дзюблюк О. В., Зіміна О. В., Лаврушин О. І., Мороз А. М., Масленченков Ю. С., Панов Г. С., Примостка Л. О, Савлук М. І., Шевченко Р. І., та ін. Вказаному питанню приділяється значна увага Національним банком України та Кабінетом Міністрів України, що знайшло своє відображення у законах „Про банки і банківську діяльність”, „Про Національний банк України”, “Про заставу” , в постановах Національного банку України „Про затвердження Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні”, положення НБУ «Про кредитування”, “Про затвердження Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків” та в інших нормативних матеріалах.

Викладення основного матеріалу. Кредитні відносини і ринок кредитних ресурсів є органічною складовою ринкової економіки. Ринок забезпечує умови для цілеспрямованого руху кредитів у ті сфери національної економіки, де вони можуть бути використані найефективніше.

Роль банківських установ як основних суб'єктів на грошово-кредитному ринку визначається їхніми можливостями залучати тимчасово вільні грошові кошти та спроможністю ефективно використовувати акумульовані ресурси для задоволення фінансових потреб реального сектора економіки з метою забезпечення безперервності індивідуальних кругообіг капіталів підприємств. Саме від здатності банківської системи забезпечувати потреби суб'єктів господарювання необхідними грошовими ресурсами значною мірою залежать перспективи подальшого зростання вітчизняної економіки.

У спеціальній економічній літературі також можна знайти різноманітні визначення кредиту, зокрема:

- кредит – це економічні відносини між юридичними і фізичними особами та державою з приводу перерозподілу вартості на засадах повернення і, як правило, з виплатою процентів [8, с. 32];

- кредит – це форма перерозподілу тимчасово вільних коштів з метою їх ефективного використання [7, с. 19];

- кредит – це форма прояву кредитних відносин, форма руху позичкового капіталу [4, с. 45].

Вітчизняна словникова література подає трактування кредиту як позички у грошовій або товарній формі на умовах повернення, що надається банком чи юридичною (або фізичною) особою, кредитором, іншій особі – позичальникові. Позичальники за користування кредитом сплачують процент [3, с. 52].

У сучасних умовах найрозповсюдженішим є банківський кредит, хоч у країнах із розвинутою ринковою економікою останнім часом велику роль відіграють кредити, які надають кредитні установи небанківського типу.

Відповідно до Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" [1, с. 24], банківський кредит – це будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми

Кредит – це позичковий капiтал банку у грошовiй формi, що передається у тимчасове користування на умовах забезпеченостi, повернення, строковостi, платностi та цiльового характеру використання. Дане визначення кредиту випливає iз самої мети банкiвського бiзнесу, тобто отримання прибутку за рахунок вмiлого, рацiонального та безпечного вкладення банкiвського капiталу.

Термін "банківський кредит" у науці і практиці вживається досить часто, водночас маючи різні визначення.

Кредитна діяльність банків регламентується Цивільним та Господарським кодексами України, Законами України, нормативно-правовими актами НБУ, статутами банків та кредитними договорами

Вся сукупність виданих кредитів складає кредитний портфель банку.

Основними цілями формування кредитного портфелю є [6, с. 87]:

- високий рівень доходу в поточному періоді;

- високий темп очікуваного доходу в майбутній довгостроковій перспективі;

- мінімізація рівня ризиків кредитного портфелю;

- дотримання необхідної ліквідності кредитного портфелю.

До заборгованості за кредитними операціями, що становлять кредитний портфель банку, належать:

- строкові депозити, які розміщені в інших банках, та сумнівна заборгованість за ними;

- кредити, які надані іншим банкам, та сумнівна заборгованість за ними [6, с. 89];

- рахунки суб’єктів господарської діяльності за овердрафтом за факторинговими операціями та прострочена заборгованість за факторинговими операціями;

- кошти, що надані суб’єктами господарської діяльності за операціями репо;

- кредити, що надані у формі врахування векселів, та сумнівна заборгованість за ними;

- кредити суб’єктам господарської діяльності у поточну діяльність, в інвестиційну діяльність [5, с. 92];

- сумнівна заборгованість за кредитами, що надані суб’єктам господарської діяльності;

- кредити, які надані центральним і місцевим органам державного управління та сумнівна заборгованість за цими кредитами;

- кредити в інвестиційну діяльність і на поточні потреби, які надані фізичними особами, та сумнівна заборгованість за ними;

- гарантії, акцепти та авалі, що надані банком;

- сумнівна заборгованість за виплаченими гарантіями, виданими іншим банкам;

- гарантії та авалі що надані клієнтам;

- сумнівні гарантії, що надані банкам та клієнтам;

- зобов’язання з кредитування, які надані банкам та клієнтам [2, с. 68].

При формуванні оптимального кредитного портфеля слід прагнути до реалізації розробленої кредитної політики шляхом підбору найбільш ефективних і надійних кредитних вкладень. Весь процес формування кредитного портфеля можна розбити на три укрупнені етапи [9, с. 93]:

1. Формування системи лімітів кредитування відповідно до цілей і стратегії кредитної політики банку;

2. Відбір конкретних об'єктів кредитування для включення в кредитний портфель;

3. Аналіз стану кредитного портфеля і оперативне управління виявленими відхиленнями від оптимального стану.

Отже, процес банківського кредитування включає в себе сукупність взаємозв'язків позичальника і банку з приводу здійснення кредитної операції. Саме від правильної організації процесу кредитування у банку та розподілу повноважень між відповідними службами та підрозділами банківської установи залежить ефективність прийняття рішення щодо кредитного проекту, що сприятиме мінімізації ризиків кредитної діяльності банківської установи в цілому та зростанню кредитного портфелю.

У ході дослідження було проведено аналіз діяльності комерційного банку, який є одним з найбільших вітчизняних банків, визнаний лідер фінансового сектора України. На українському ринку він має стійку репутацію соціально відповідальної, надійної і стабільної структури, що пропонує споживачам сервіси європейської якості.

Аналіз фінансової звітності банку вказав на поступове скорочення активів та пасивів банку протягом 2011-2013 рр. На це вплинуло зниження обсягів активних операцій, про що свідчить щорічне скорочення кредитного та депозитного портфеля банку. Зі зменшенням суми депозитних вкладів банку поступово втрачає свій кредитний потенціал, адже кредитні послуги здійснюються за рахунок залучених банком фінансових ресурсів. Крім того на скорочення активів вплинуло скорочення обсягів операцій з цінними паперами та інвестуванням. Основні засоби та нематеріальні активи також скоротилися шляхом ліквідування 2 відділень у Рівненській та Донецькій областях. Негативною тенденцією, що простежується протягом 2011-2013 рр. є постійне скорочення чистого прибутку банку, що викликано щорічним скороченням процентних доходів та збільшенням резервних фондів банку.

Коефіцієнтний аналіз ліквідності банку дозволив отримати наступні висновки: всі показники ліквідності у 2013 році зросли та відповідають встановленим нормативам, що свідчить про те, що банк дотримувався в аналізованому періоді нормативних вимог НБУ щодо ліквідності і забезпечував активами свою здатність погашати будь-які вимоги за своїми зобов’язаннями перед клієнтами, що розмістили свої гроші на поточних, вкладних, депозитних рахунках, а також перед кредиторами по господарській діяльності та акціонерами.

За результатами проведеного аналізу фінансову стійкість банку можна охарактеризувати як високу. Розраховані коефіцієнти відповідають нормативам, проте мають нестабільну динаміку: коефіцієнт «фінансового важеля» знизився на 0,82 пункта, проте це не впливає на загальний фінансовий стан банку. Така ситуація викликана скороченням обсягу залучених коштів, та з позиції фінансової стійкості банку є позитивним моментом для інвесторів та вкладників. Норматив платоспроможності банку (Н3) на протязі аналізованого періоду стабільно зростає і відповідає встановленим нормативам. Значення даного показника свідчить про те, що у 2012 році 17,17% ризиків покриваються власним капіталом. Скорочення коефіцієнту захищеності дохідних активів власним капіталом свідчить про зниження ролі власного капіталу в діяльності банку, проте не є сигналом зниження фінансової стійкості банку.

Рентабельність активів та витрат значно знизилася, що є негативним наслідком скорочення чистого прибутку банку за рахунок росту витрат та скорочення обсягу активних операцій у аналізованому періоді.

Чистий спред у аналізованому періоді активно зростає, що свідчить про ефективну процентну політику банку.

Чиста процентна маржа у всіх аналізованих періодах відповідала встановленим нормам. В 2013 році маржа зросла на 0,22%, що свідчить про підвищення ефективності управління банком активами.

Загалом діяльність банку можна оцінити як позитивну, відсутні періоди збиткової діяльності не має прострочених податкових платежів, проте негативна тенденція, що простежується у скороченні чистого прибутку свідчить про неефективну політику банку в цілому.

В ході аналізу кредитного портфелю було виявлено скорочення обсягу кредитного портфелю починаючи з 2012 року і продовжує у 2013 році на 1340470 тис. грн. та на 5475441 тис. грн., відповідно. Головними чинниками такої динаміки є збільшення ставки по кредитуванню та збільшення переліку вимог до позичальника. Крім того з 2011 року майже відсутні іпотечне кредитування, кредити на покупку рухомого майна.

Безнадійні, сумнівні та субстандартні кредити у 2013 році скоротилися, а кредити, що знаходяться під контролем та стандартні зросли, отже, кредитна політика банку стала більш ефективною. Проаналізувавши отримані дані, можна зробити висновок, що банк почав проводити виважену кредитну політику, що й пояснює скорочення кредитного портфеля банку та ріст кредитних операцій з низьким ступенем ризику. Такі висновки підтверджуються й тим, що у 2013 році зросли забезпечені кредити, а отже банк страхує себе від можливих в трат у майбутніх періодах більш ретельно ніж у 2011 та 2013 рр.

Оцінка кредитного ризику свідчить про ефективну діяльність банку у всіх аналізованих періодах. Шляхом коефіцієнтного аналізу було розраховано ряд показників. Нормативи Н8, Н9, Н10 відповідають встановленим нормам, що свідчить про ефективну кредитну політику банку у всіх аналізованих періодах.

Для виконання поставленої задачі було розроблено модель удосконалення методичних засад управління кредитуванням . Розроблення такого методичного інструментарію неможливе без впровадження економетричної моделі прогнозування обсягів кредитування населення. Для отримання дієвого методичного інструментарію необхідно враховувати специфіку та ціль майбутньої економетричної моделі. Тому на основі 3 існуючих моделей прогнозування споживчого кредитування була створена економетрична модель прогнозування кредитування фізичних осіб. В ході роботи аналізувалися два фактори: індекс споживчих цін та середньомісячна заробітна плата, які описують раціональні мотиви використання кредитів потенційними клієнтами та характеризують очікування споживачів. Аналіз взаємозв’язку зазначених факторів підтвердив їх значний вплив на стан кредитування.

Висновки. За результатами впровадження моделей можна зробити наступні висновки: прогнозні значення свідчать про подальше зменшення обсягів кредитування фізичних осіб, така динаміка є негативною та може призвести до зменшення чистого прибутку , тому кредитна політика банку має бути направлена на підвищення обсягів кредитування, за рахунок:

- моніторингу цін на продукти кредитування;

- розробки конкурентоспроможних програм кредитування: гнучкі відсоткові ставки, вигідні умови погашення;

- спеціальні програми для постійних клієнтів;

- введення нових програм кредитування та відновлення тих, що значно скоротилися як, наприклад, іпотечне кредитування, кредитування на купівлю автомобіля тощо.

Впровадження пропозицій та рекомендацій, наданих в дослідженні, дозволить покращити роботу з кредитування установами банків. Це надасть можливість комерційним банкам організувати їх діяльність у відповідності з цілісною системою управління кредитними операціями та кредитними ризиками, впровадженням нових нетрадиційних кредитних пропозицій, загалом підвищенню ефективності функціонування банківської системи.

Література.

1. Про банки і банківську діяльність: Закон України від 07.12.2000 р. N 2121-III . −К.: Нотіс, 2013. −56 с.

2. Ефимова Л. Г. Банковские сделки: право практика / Л. Г. Ефимова. – М., 2001. – 365 с.

3. Замуруєв А. С. Кредит та ссуда: термінологічний аналіз, класифікація та визначення форми // Гроші та кредит. – 2009. – №4. – С. 482

4. Копилюк О. І. Банківські операції: навч. посіб. / О. І. Копилюк, Г. В. Бондарчук-Грита. – К. : Знання, 2010. – 447 с.

5. Лагутін В. Д. Кредитування: теорія і практика: навч. посіб. — 3-тє вид., перероб. і доп. / В. Д. Лагутін. — К.: Знання, КОО, 2002. — 215 с.

6. Левандівський, О. Т. Банківські операції : Навч. посібник. / О. Т. Левандівський, П. Е. Деметер. – К. : Знання, 2012. – 463 с.

7. Мороз А. Н. Основи банківської справи: навч. посіб. / А. Н. Мороз. – К.: Видавництво Лібра, 2008. – 211 с.

8. Науменкова С. В. Ринок фінансових послуг: навч. посіб. / Науменкова С. В., С. В. Міщенко. – К. : Знання, 2010. – 532 с.

9. Петрук О. М. Банковское дело: учеб. пособ. / Петрук О. М. – К.: КОНДОР, 2009.- 461 с.

.