Экономические науки/3.Финансовые отношения

Науковий керівник: к. е. н., доц. Мазур К. В.

Студентка Кухарська О. Л.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Інноваційні фінансові інструменти на фінансовому ринку України

Трансформація економічної системи України з кожним роком все більше і більше сприяє розширенню списку фінансових інструментів, які необхідні для її функціонування. Починаючи з 90-х років ХХ ст. термін «фінансовий інструмент» став базовим поняттям фінансових дисциплін. З часом це поняття розширювалося, змінювалося у зв'язку з використанням тих чи інших інструментів торгівлі в економічній практиці, саме тому найпростіші інструменти (акція, облігація, депозитні чи валютні контракти, боргові розписки) еволюціонували в похідні фінансові інструменти як базовий актив, який можна було купувати чи продавати на ринку.

На сучасному етапі розвитку фінансового ринку простих і похідних інструментів недостатньо, аби ефективно використовувати фінансові ресурси в економіці. Саме тому необхідне створення та впровадження найновіших, тобто інноваційних фінансових інструментів шляхом або об’єднання вже існуючих, або запозичення досвіду розвинених країн [5, c. 32].

Проблеми та перспективи вдосконалення функціонування інноваційних фінансових інструментів розглянуто у працях багатьох українських науковців, зокрема Л. Алексеєнко, А. Вожжова, С. Глущенко, Р. Грачової, О. Дзюблюка, В. Євтушевського, Г. Карпенко, В. Корнєєва, А. Кузнєцової, Д. Леонова, О. Маслова, В. Міщенка, О. Мозгового, С. Науменкової, А. Пересади, Л. Примостки, О. Сохацької, Г. Терещенко, В. Федосова, В. Ходаківської, В. Шелудько, С. Юрія та ін.

Метою є дослідження інноваційних фінансових інструментів, а також можливостей їх застосування на фінансовому ринку України.

Фінансова інновація – це нові фінансові інструменти та фінансові технології. Інноваційна складова фінансового інструменту полягає у виконанні двох основних умов: необхідної та достатньої.

Необхідною умовою є модифікація базового активу як основоположного інструменту фінансового інжинірингу. Модифікація полягає у:

- гібридності базових активів;

- структурованості базових активів;

- представленні базових активів як реальних активів на противагу фінансовим зобов'язанням [3, c. 35].

Під гібридністю фінансового інструменту розуміють інноваційну техніку створення нового контракту, що містить властивості декількох різнорідних договорів, приурочених до певного часу, події чи вимоги з метою управління ризиками чи забезпеченням грошового потоку. А результатом застосування інноваційної техніки стає гібридний фінансовий інструмент чи гібридний продукт.

При створенні гібридного фінансового продукту беруть за основу метод LEGO як базис, а функціональний метод – як допоміжний спосіб розширення властивостей гібрида. Сутність цілей  інвестора підпорядкована одній меті: створення оптимального рівня ризику та покращення показників ефективності міжнародних проектів.

До гібридних фінансових інструментів належать:

- часові: MIPS (Monthly Income Preferred Securities); QUIPS (Quarterly Income Preferred Securities); NOPrS (Trust Originated Preferred Securities;

- подієві: ILS (Insurance Linked Securities); CDS (Credit Default Swaps);

- поведінкові: мезонінне фінансування (або мезонін); конвертовані облігації; свопціон; лізинговий контракт (за певних умов); реальний опціон на контрактацію [2, c. 146].

Привілейовані цінні папери зі щомісячним (MIPS, Моnthly Income Preferred Securities) та щоквартальним (QUIPS, Quarterly Income Preferred Securities) доходами є борговими зобов’язаннями у формі привілейованих акцій, що випускаються дочірньою компанією, кошти від продажу яких цілеспрямовано у формі кредиту надаються материнській компанії, платежі за кредитом якої є позбавленими податкового навантаження відсоткові доходи для інвестора, виплата за якими відбувається щомісячно (щоквартально). TOPrS (Trust Originated Preferred Securities) передбачає створення трасту для інвесторів, яким материнська компанія гарантує платежі. Таким чином, така форма гібриду боргового та акціонерного капіталу дозволяє, з одного боку, корпорації залучити кошти акціонерів опосередковано, з другого – отримати податкове відрахування з платежів по кредиту [1, c. 134].

Цінні папери, які використовуються страховими і перестраховими компаніями для передачі страхових ризиків, в зарубіжній науковій літературі отримали назву Insurance-Linked Securities (ILS).

Кредитний дефолт ний своп (credit default swap) – кредитний дериватив (своп), угода, згідно з якою покупець на основі разових або регулярних внесків сплачує премію за кредитний ризик емітентові, який бере на себе зобов’язання погасити виданий покупцем кредит третій стороні в разі неможливості погашення кредиту боржником (дефолт третьої сторони).

Мезонінне фінансування є гібридним підпорядкованим борговим фінансуванням. Інвестор може надавати кошти у вигляді боргового фінансування з одночасним придбанням опціону на придбання акцій або інших цінних паперів позичальника в майбутньому за певною ціною, можливо, при певних умовах. У такому випадку інвестор може бути одночасно кредитором і акціонером [4, c. 17].

Конвертовані облігації – це іменні облігації, умовами випуску яких передбачена можливість їх обміну на звичайні акції підприємства. У разі конверсії відбувається трансформація позичкового капіталу у власний. Капіталодавці зі статусу кредиторів переходять у статус власників [6, c. 351].

Свопціони – опціони на своп. Іншими словами, це контракт, який дозволяє його покупцю укласти угоду за свопами в певний час в майбутньому.

Договір лізингу (лізинговий контракт) - укладена у письмовій формі угода між лізингодавцем і лізингоодержувачем, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків у зв'язку з предметом лізингу.

Реальний опціон на контрактацію є опціонним контрактом, що засвідчує право, проте не зобов’язання однієї сторони виконати форвардний контракт на реальні активи за визначеними умовами в майбутньому в обмін на премію за опціон іншій стороні, яка має лише зобов’язання виконати такий контракт на вимогу контрагента [7, c. 548].

До структурованих фінансових інструментів належать: Assets Backed Securities (ABS), Mortgage Baked Securities (MBS), Credit Default Swaps (CDS), Collateralized Debt Obligations (CDO) тощо.

Застосування реальних опціонів набуло поширення в процесі реалізації реальних інвестиційних проектів на різних стадіях. Поняття реального опціону еволюціонувало з поняття фінансового опціону, увібравши в себе всі властивості опціонного механізму. Проте, зміна базового активу визначила цьому інструментові особливу роль у реальній економіці, протиставивши його деякою мірою регульованому фінансовому ринку деривативів.

Достатньою умовою інноваційності виступає усунення в таких інструментах елементу спекулятивності. Характерна для фінансових інструментів особ ливість отримання великого прибутку при диверсифікації ризиків на різних ринках має еволюціонувати в новітню особливість інноваційних фінансових інструментів: управління ризиками в реальній економіці з прогностично помірними прибутками в довгострокових проектах як один з механізмів подолання кризових явищ в економіці країн світу. Інноваційна складова має стати, за визначенням К. Маркса, будівельним матеріалом розвитку економіки [3, c. 37].

Отже, проаналізувавши деякі інноваційні фінансові інструменти, можна зробити висновок, що інноваційна складова полягає у забезпеченні двох умов при створенні нового фінансового інструменту: необхідної та достатньої. Найбільш поширеними видами інноваційних фінансових інструментів є гібридні та структуровані фінансові інструменти та реальні опціони. Усі вищезгадані категорії фінансових інструментів мають новаторський характер, проте кожен інструмент конструюється по-різному, має різну кількість джерел дохідності й управляє різними видами ризиків.

Література:

1. Верхола А.В. Інструменти гібридного капіталу та перспективи їх впровадження в Україні / А.В. Верхола, С.М. Дідик // Вісник Хмельницького національного університету. – 2010. – № 1. – Т. 1. – С. 132-135.

2. Гібридний капітал банку:  світовий досвід,  перспективи впровадження в Україні: Науково-аналітичні матеріали. Вип. 13 / В.І. Міщенко, В.В. Крилова,  В.В. Салтинський,  О.Г. Приходько. –  К.:  Національний банк України. Центр наукових досліджень. 2009. – 180с.

3. Інноваційна складова сучасних міжнародних фінансових інструментів [Текст] / Я. В. Підвисоцький // Актуальні Проблеми Економіки. – 2011. – N4. – С. 32-38.

4. Наукові основи управління інвестиціями в розвиток флоту судноплавних компаній: автореф. дис. ... д-ра екон. наук : 08.00.04 / В.В.Жихарєва ; Ін-т пробл. ринку та екон.-екол. дослідж. НАН України. – О., 2010. – 36 с. – укp.

5. Підвисоцький Я. В. Інноваційна складова сучасних міжнародних фінансових інструментів / Я. В. Підвисоцький // Актуальні проблеми економіки. – 2011. – № 4. – С. 32-38.

6. Терещенко О.О. Фінансова діяльність суб'єктів господарювання: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2003. – 554 с.

7. Халл Дж.К. Опционы, фьючерсы и другие производные финансовые инструменты: пер. с англ.: 6-е изд. – М.: Вильямс, 2007. – 1056с.