Экономические науки /3.Финансовые отношения

К.е.н. доцент Даценко Г.В., студ. Куковіца Л.А.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Застосування кримінальної відповідальності до порушників бюджетного законодавства

Актуальність теми підтверджується статистичними даними, що свідчать про загрозливий характер, якого набула злочинність у сфері бюджетного законодавства в Україні. Державний бюджет забезпечує соціально економічний розвиток будь-якої держави. Правопорушення, що вчиняються у бюджетній сфері, негативно впливають як на все суспільство так і на інтереси кожного окремого громадянина.

Метою дослідження є проведення аналізу інституту кримінальної відповідальності за порушення бюджетного законодавства.

Виклад основного матеріалу. Злочинні порушення бюджетного законодавства, відповідальність за вчинення яких передбачено Кримінальним кодексом України, набувають все більшого розповсюдження та спричиняють великих матеріальних збитків державі. Тільки у 2012 році за даними МВС було викрито понад 6,2 тисячі злочинів пов’язаних з корисливими посяганнями на бюджетні кошти. Загальна сума викрадених та використаних не за цільовим призначенням бюджетних коштів склала понад 361,9 млн. гривень. За інформацією Державної фінансової інспекції України проведеними протягом цього ж року ревізіями лише у бюджетних установах і організаціях виявлено фактів незаконного і не за цільовим призначенням витрачання бюджетних коштів на загальну суму 987,8 млн. гривень. У зв’язку з цим боротьба з вказаними правопорушеннями залишається серед пріоритетних для органів внутрішніх справ.

Повноваження органів контрольно-ревізійної служби, яка нині реорганізована в Державну фінансову інспекцію України, за дотриманням бюджетного законодавства визначені в статті 113 Бюджетного кодексу України (БК - надалі), згідно з якою здійснюється контроль за цільовим та ефективним використанням коштів державного бюджету і місцевих бюджетів; цільовим використанням і своєчасним поверненням кредитів, одержаних під гарантію Кабінету міністрів України; порядком ведення бухгалтерського обліку та достовірністю звітності про виконання Державного бюджету України і місцевих бюджетів, кошторисів.

Основне визначення бюджетного правопорушення закріплене у ст. 116 БК України. Таким правопорушенням визнається недотримання учасником бюджетного процесу встановленого БК та іншими нормативно-правовими актами порядку складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету чи звіту про виконання бюджету [2].

Це визначення дає змогу неоднозначно трактувати згадане правопорушення, оскільки більшість бюджетних правопорушень виявляється не в процесі складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету чи звіту про його виконання, а під час складання, розгляду, затвердження та виконання кошторисів бюджетних установ. Таким чином, якщо виходити з визначення бюджетного правопорушення, закріпленого в БК України, то крім нецільового використання бюджетних коштів при виконанні кошторисів (ст. 119 БК України), порушення порядку складання, розгляду, затвердження та виконання кошторисів не може розцінюватись як бюджетне правопорушення, оскільки воно не закріплене у ст. 116 БК України.

Така неузгодженість урегульована Кримінальним кодексом України (далі - КК України) та Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), що встановлюють відповідальність не за бюджетне правопорушення, а за порушення законодавства про бюджетну систему, яке трактується більш розширено, ніж у БК. Незважаючи на різну назву в КК, КУпАП та БК, поняття „бюджетне правопорушення” (назва, що вживається в БК та „порушення законодавства про бюджетну систему” (КК України та КУпАП) є за своєю суттю тотожними поняттями.

Суб’єктом бюджетного правопорушення може виступати лише учасник бюджетного процесу. Відповідно до ст. 20 БК, учасниками бюджетного процесу є наділені бюджетними повноваженнями органи та посадові особи. БК (ч. 1 ст. 121) передбачає, що особи, винні в порушенні бюджетного законодавства, несуть цивільну, дисциплінарну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законами України. Бюджетне правопорушення, вчинене розпорядником чи одержувачем бюджетних коштів, може бути підставою для притягнення його керівника чи інших відповідальних посадових осіб до відповідальності згідно із законом, залежно від характеру вчинених ними діянь [1].

Стаття 210 КК України встановлює кримінальну відповідальність за порушення законодавства про бюджетну систему. З об’єктивної точки зору, вчинення злочину, описаного у ст. 210 КК України, можливе у чотирьох формах:

1) використання бюджетних коштів усупереч їх цільовому призначенню, яке ми вже розглядали вище. Для притягнення винної особи до кримінальної відповідальності бюджетні кошти мають бути витрачені у великому або особливо великому розмірі. Великим розміром визнається сума, яка в тисячу й більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а особливо великим розміром – сума, яка у три тисячі й більше разів перевищує такий мінімум (примітка до ст. 210 КК України). Вказані параметри поширюються також на ст. 211 КК України;

2) використання бюджетних коштів у обсягах, що перевищують затверджені межі видатків. Така ситуація можлива, наприклад, у випадку, коли до початку нового бюджетного періоду не набрав чинності закон про Державний бюджет України, а Кабінет Міністрів України, здійснюючи витрати з Державного бюджету України (крім випадків, передбачених ч. 4 статей 15 та 23 БК України), перевищив 1/12 обсягу видатків, визначених законом про Державний бюджет України на попередній бюджетний період, що прямо заборонено п. 2 ст. 46 БК України. Так само й розпорядник бюджетних коштів, здійснивши видатки з перевищенням межі бюджетних асигнувань, порушить вимоги п. 5 ст. 51 БК України;

3) недотримання вимог щодо пропорційного скорочення видатків бюджету;

4) недотримання вимог щодо пропорційного фінансування видатків бюджетів усіх рівнів.

БК України не дає визначення поняття „бюджетні кошти”. Єдине в чинному законодавстві визначення цього поняття наведене у примітці до ст. 210 КК України. Згідно з цим визначенням, до бюджетних коштів належать кошти, що включаються до бюджетів усіх рівнів незалежно від джерела їх формування. Згідно зі ст. 119 БК України, нецільове використання бюджетних коштів – це витрачання їх на цілі, що не відповідають бюджетним призначенням, встановленим законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет, виділеним бюджетним асигнуванням чи кошторису [2].

Здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням - це використання головними розпорядниками бюджетних коштів без відповідних на те повноважень, які дозволяють надавати розпорядникам коштів бюджету бюджетні асигнування в обсягах, що перевищують затверджені межі витрат (крім погашення боргу та розміщення бюджетних коштів на депозитах, придбання цінних паперів). Обов'язковою ознакою складу злочину, передбаченого ст. 210 КК, є великий розмір бюджетних коштів, відносно яких вчинене порушення.

Можливі випадки, коли великий розмір бюджетних коштів, щодо яких вчинені порушення, утворюється в результаті різних за формою порушень бюджетного законодавства (наприклад, мали місце використання цих коштів всупереч їх цільовому призначенню, в обсягах, що перевищують затверджені межі витрат). Такі дії утворюють склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 210 КК, лише за наявності єдиного умислу на здійснення декількох порушень бюджетного законодавства. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Суб'єктом злочину може бути будь-яка службова особа, наділена правом розпоряджатися бюджетними коштами, в тому числі відповідні службові особи підприємств, установ і організацій, фінансування яких здійснюється за рахунок бюджету, які чинним бюджетним законодавством визнаються розпорядниками або одержувачами бюджетних коштів [3].

Отже, порушення чинного бюджетного законодавства, негативно впливає на економіку країни в цілому та на її жителів, на соціально-економічний розвиток держави. Значна сума коштів використовується не за бюджетним призначенням і кожного року ця сума зростає. Це говорить про те, що розпорядники бюджетних коштів не дотримуються чинного законодавства та не несуть належної відповідальності за вчинені правопорушення. Потрібно більш жорстоко карати порушників та в більшій мірі застосовувати кримінальну відповідальність, а не цивільну, дисциплінарну та адміністративну.

Література:

1. Державний фінансовий контроль бюджетних установ в Україні / Л.Є. Клець // Економіка пром-сті. — 2011. — № 3. — С. 28-37. — Бібліогр.: 15 назв. — укp.

2. Бюджетний кодекс України : від 08.07.2010 р. № 2456-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2010.

3. Іванський А. Й. Фінансово-правова відповідальність : теоретичний аналіз : монографія / Іванський А. Й. – О. : Юрид. літ., 2012. – 504 с.