Економічні науки/Фінансові відносини

Науковий керівник Британська Н.Н., Муржак Ю.В.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

ДЕРЖАВНИЙ БОРГ УКРАЇНИ: СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЙОГО СКОРОЧЕННЯ

В умовах функціонування ринкової економіки важливою складовою державних фінансів є державний борг. Дефіцит державного бюджету, залучення та використання позик для його покриття призводять до формування і значного зростання державного боргу в Україні. Великі розміри внутрішнього і зовнішнього боргу обумовлюють необхідність вирішення проблеми державного боргу.

Серед вітчизняних науковців, які приділили значну увагу проблемі дослідження державного боргу та наслідкам його існування, варто виділити таких як: О.А. Кириченко, О. Барановький, В. Кучер, Т.П. Вахнаненко, Н.В. Приказюк, Т.П. Матюшко, В.Л. Пластун, С.І. Юрій, С. Льовочкіна та ін.

Метою дослідження є з’ясування сутності поняття державний борг, визначення причин та наслідки державного боргу для України.

Згідно статті 2 Бюджетного кодексу України, державний борг – це загальна сума боргових зобов’язань держави з повернення отриманих та непогашених кредитів (позик) станом на звітну дату, що виникають внаслідок державного запозичення [1].

Державний борг в Україні регулюється багатьма законодавчими та нормативними актами, основними з яких є: Конституція України, Бюджетний кодекс України, Закон України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України», Закон України «Про Національний банк України», Постанова Верховної Ради України «Про структуру бюджетної класифікації» та інші [3. c.184-194].

В Україні спостерігається тенденція до збільшення державного боргу, адже за роки її незалежності формування боргу відбувалося значною мірою під впливом потреб оперативного фінансування поточних бюджетних видатків, що зумовило його структуру та обсяги. Тому до основних причин швидкого зростання державного боргу України можна віднести: необхідність збільшення валютних резервів для забезпечення стабільності національної грошової одиниці; значні обсяги бюджетного дефіциту; залежність від імпорту енергоносіїв; потреби технічного переоснащення більшості галузей національної економіки.

За даними Міністерства фінансів України станом на 1 січня 2013 року рівень державного боргу становив 483032 млн. грн., що на 59028 млн. грн. більше ніж на початок 2012 року та на 125759 млн. грн. більше ніж на початок 2011 року (рис.1) [4].

Рис.1. Динаміка державного боргу України

Україна має досить значний борг в порівнянні з можливостями його погашення. Кредиторами України є міжнародні фінансові організації та окремі держави. Станом на 1 січня 2013 року кредиторами України, перед якими вона має найбільші боргові зобов’язання, є: серед міжнародних організацій –Міжнародний валютний фонд (8 млрд дол. США боргу), серед держав – Російська Федерація (994 млн дол. США боргу).

Досить великий вплив на стан державної заборгованості мала економічна криза в Україні після якої державний борг почав збільшуватися і станом на 1 січня 2013 року перевищує до кризовий стан у два рази. Якщо влада не змінить темпи зростання державного боргу, економічна криза загострюватиметься і тоді вона не може в майбутньому виплачувати відсотки і повертати кредити, які неможливо буде пролонгувати.

Негативним моментам зростання державного боргу також є те, що невиконання своїх боргових зобов’язань грозить Україні оголошенням дефолту.

Для скорочення державного боргу Україні потрібно звернути увагу та

виконати ряд запропонованих завдань:

- вдосконалення законодавчого забезпечення формування внутрішньої та зовнішньої заборгованості (зокрема, визначити понятійний апарат, механізми залучення кредитних ресурсів і обслуговування зовнішнього боргу, показники(індикатори);

- розроблення обґрунтованої стратегії залучення позик (внутрішніх і

зовнішніх, довгострокових та короткострокових) в економіку України, у якій

має бути вказано пріоритети, інструменти і підходи до банків-партнерів;

- проведення інвентаризації всіх боргів державного бюджету, які мають

бути поділені на обґрунтовані та необґрунтовані;

- проведення скоординованої політики спрямованої на дотримання співвідношень між зовнішніми і внутрішніми запозиченнями;

- надання уряду можливості оперативно заміщувати одні джерела запозичення іншими;

- розвиток ринку похідних інструментів від зовнішніх боргових зобов’язань;

- зменшення обсягів іноземних кредитів, гарантованих урядом, забезпечення умов і сприяння самостійному виходу вітчизняних підприємств на міжнародні фінансові ринки для залучення інвестицій.

- розміщення і погашення позик таким чином, щоб максимально знизити вплив змін кон'юнктури світового ринку капіталів і спекулятивних тенденцій ринку цінних паперів на ринок державних зобов'язань;

- дотримання відкритості при випуску позик, забезпечення доступу міжнародних рейтингових агентств до достовірної інформації про економічний стан у державі для підтримки високої кредитної репутації і рейтингу держави-позичальника [2, c. 284 -290].

Забезпечення стабільного розвитку держави має базуватися на системі заходів спрямованих на своєчасне виявлення, попередження, нейтралізацію, та ліквідацію загроз фінансовій безпеці держави, а саме: запровадження жорсткого режиму економії щодо витрачання бюджетних коштів, передусім на управління, оборону, фінансування збиткових і низькорентабельних виробництв, різні види дотацій; визначення доцільності фінансування деяких соціальних витрат; зменшення обсягів фінансових запозичень для покриття дефіциту державного бюджету; вдосконалення інструментів залучення до інвестиційної сфери особистих накопичень населення; оптимізація рівня податкових вилучень до бюджету [3, c. 408-412].

Вирішення саме цих завдань дасть змогу скоротити державний борг України. А саме, перспектива зменшення державного боргу виявиться у:

- зменшенні показника загальної суми річних боргових платежів у валовому національному продукті;

- зменшенні загальної суми річних боргових платежів до обсягу експорту товарів і послуг;

- зменшенні валового зовнішнього боргу до валового національного продукту;

- зменшенні валового зовнішнього боргу до обсягу експорту товарів і послуг.

Також при побудові перспектив до ефективної політики управління державним боргом важливим є встановлення твердого контролю за часткою кредитів із плаваючою процентною ставкою, а також кредитів, залучених на термін до одного року та встановлення лімітів за даними показниками, у випадку перевищення яких здійснювати рефінансування державного боргу за рахунок нових запозичень на більш прийнятих відсоткових умовах, що дозволяють пролонгувати частину заборгованості, скоротивши боргове навантаження на бюджет у короткостроковій перспективі [4].

В Україні потрібно створити таку боргову стратегію, яка була б направлена на стабільне економічне зростання, забезпечення необхідних темпів приросту ВВП та повної зайнятості, стримування інфляційних процесів, забезпечення фінансування соціальних програм, формування достатніх обсягів кредитних ресурсів для розвитку підприємницької діяльності, залучення необхідних обсягів іноземних інвестицій. Ця стратегія як в широкому, так і у вузькому розумінні, потребує від держави системного підходу і визначає багатоплановий характер управління (регулювання) державної заборгованості.

Отже, підсумовуючи вищесказане можна зробити наступні висновки, що стан державного боргу,тобто стан боргової безпеки, є одним із головних критеріїв оцінки ефективності державної фінансової політики. Ефективність політики по управлінню державним боргом найбільше буде визначатись відсутністю суттєвого боргового навантаження на економіку країни, його поступовим зменшенням в довгостроковій перспективі.

Список використаних джерел:

1. Бюджетний кодекс України: чинне законодавство зі змінами та доповненнями Редакція від 11.08.2013, підстава 242-18: (Відповідає офіційному тексту) – К. : Алеута; ЦУЛ, 2013. – 112 с.

2. Макар О.П. Вдосконалення системи управління державним боргом як передумови економічного зростання / Науковий вісник НЛТУ України.. – 2012. – №22.1. – 284 -290.

3. Федосов В.М. Вплив державного боргу на фінансову безпеку України / В.М. Федосов // Збірник наукових праць Національного університету державної податкової служби України. – 2012. - № 1. – С. 408-412.

4. Офіційний сайт Міністерства фінансів України [Електронний ресурс].– Режим доступу : http:// www.minfin.gov.uа