Логвінова О.П.,

К.е.н., доцент,

Інститут Хімічних технологій (м. Рубіжне)

Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОБГРУНТУВАННЯ ДОЦІЛЬНОСТІ

ПРОЕКТІВ ПЕРЕХОДУ НА АУТСОРСИНГ

Однією з визначальних сучасних тенденцій розвитку менеджменту є істотне зростання ролі взаємодії підприємства з іншими суб'єктами господарювання на умовах аутсорсингу. Світовий досвід підтверджує ефективність та доцільність застосування аутсорсингу як засобу, що створює передумови для забезпечення успішного господарювання та сталого економічного розвитку підприємства. Тому останніми десятиріччями аутсорсинг привертає все більшу увагу науковців і стрімко розповсюджується у господарській практиці. Водночас аутсорсингу притаманні певні ризики, які можуть звести нанівець всі зусилля щодо його впровадження на підприємстві. Отже, прийняттю рішення про перехід на аутсорсинг має передувати ретельне обгрунтування його доцільності, яке може відбуватися на основі проектного підходу, що передбачає розгляд комплексу заходів з переходу на аутсорсинг як проекту.

У сучасній літературі представлено різноманітні підходи щодо оцінки доцільності аутсорсингових проектів.

У роботі [1] як критерії доцільності аутсорсингу визначено економію коштів підприємства, співвідношення витрат на власне виробництво з витратами на аутсорсинг, оцінку доданої вартості, витрати часу на виконання бізнес-процесів, ризик, а також репутація й досвід аутсорсингової компанії, якість послуг, можливість коригування умов контракту та ін..

А.А. Кизим, О.В. Гуров, А.А. Андрианова-Ушакова пропонують використовувати методику компанії Price Waterhouse Coopers, яка передбачає прийняття рішення про аутсорсинг на основі стратегічності бізнес-процесів для підприємства та її конкурентоспроможності. Автори доповнили цю схему з урахуванням взаємозв'язку профільних і допоміжних функцій підприємства [2].

И.М. Синяєва, В.М. Маслова, В.В. Синяєв пропонують оцінювати доцільність аутсорсингу на основі точки беззбитковості, коефіцієнту економічної доцільності аутсорсингу, показників сервісності компанії, якості обслуговування клієнтів і соціально-ділової активності [3].

Л.А. Сосунова, Н.П. Карпова виокремлюють основні чинники, що впливають на ефективність процесу аутсорсингу, та визначають останню як функціональну залежність від цих чинників. Як критерії оцінки ефективності аутсорсингу автори пропонують використовувати економію коштів від виконання певних функцій, зміну їх рентабельності, точку беззбитковості [4].

В.В. Щербан пропонує оцінювати доцільність аутсорсингу шляхом визначення зміни витрат підприємства при переході на аутсорсинг. Також автор пропонує проводити аналіз фінансово-економічної ефективності різних сценаріїв аутсорсингу шляхом імітаційного моделювання у системі Project Expert. Як критерії оцінки сценаріїв аутсорсингу застосовуються чиста теперішня вартість, внутрішня норма дохідності, показники ризику, отримувані шляхом використання методів Монте-Карло та аналізу чутливості [5].

Узагальнюючи та доповнюючи представлені у сучасних джерелах підходи, автором запропоновано класифікувати критерії оцінки доцільності проектів переходу на аутсорсинг за певними ознаками.

За ступенем узагальнення результатів критерії оцінки доцільності аутсорсингового проекту пропонується розподілити на загальні, що характеризують доцільність аутсорсингу в цілому, та часткові, що відображають доцільність аутсорсингу за окремими аспектами (оцінка потреби у аутсорсингу, оцінка постачальників аутсорсингових послуг, оцінка взаємодії учасників впродовж реалізації проекту, заключна оцінка проекту).

За можливістю формалізації критерії оцінки доцільності аутсорсингу можуть бути розподілені на формалізовані, слабкоформалізовані та неформалізовані.

До формалізованих пропонується відносити наступні критерії: економія коштів підприємства завдяки використанню аутсорсингу; співвідношення витрат підприємства «без проекту» та «з проектом» переходу на аутсорсинг; точка беззбитковості; коефіцієнт економічної доцільності аутсорсингу; показник сервісності компанії; якість обслуговування клієнтів; показник соціально-ділової активності; чиста теперішня вартість; внутрішня норма дохідності; індекс дохідності; термін окупності коштів; коефіцієнт «вигоди/витрати»; додатковий грошовий потік проекту; зміна показників фінансового стану підприємства завдяки використання аутсорсингу; показники ризику аутсорсинг-проекту, в т.ч. математичне очікування, середньоквадратичне відхилення, коефіцієнт варіації додаткового прибутку; показники конкурентоспроможності та потенціалу замовників і постачальників аутсорсингу, а також окремих бізнес-процесів.

Неформалізовані або слабкоформалізовані критерії оцінки доцільності аутсорсингу: репутація й відомість компанії на ринку; внутрішня кваліфікація та контроль; можливість коригування умов контракту; надійність і база навичок переходу на аутсорсинг; кадрова політика; корпоративно-соціальна відповідальність та ін.

Також важливо оцінити доцільність застосування аутсорсингу за окремими учасниками аутсорсингових відносин, оскільки необхідним є забезпечення взаємовигідних стосунків та пропорційного розподілу ефективності й ризику. Тому вказані показники слід обчислювати для кожного з учасників аутсорсингового проекту. Отже, за учасниками аутсорсингових відносин слід розрізняти критерії доцільності аутсорсингу для аутсорсингової компанії (постачальника послуг), для підприємства-замовника аутсорсингу, для інших учасників тощо.

Розглядаючи перехід на аутсорсинг як проект, при обґрунтуванні його доцільності поряд із загальноекономічними критеріями можливо застосувати специфічні критерії, представлені у проект-менеджменті, зокрема, фінансово-економічні критерії (чиста теперішня вартість, внутрішня норма дохідності, індекс дохідності, коефіцієнт «вигоди/витрати», термін окупності, грошовий потік; показники аналізу ризику, отримувані на основі використання методів аналізу сценаріїв розвитку подій за проектом, аналізу чутливості, методу Монте-Карло та ін.), інституційні критерії, соціальні критерії і т.д.

Зазначені критерії взаємпов'язані між собою, а вказані групи можуть взаємно комбінуватися та доповнювати одна одну.

Таким чином, ретельне обґрунтування аутсорсинг-проектів є важливою передумовою їх успішної реалізації.

Список використаних джерел:

1 Аникин Б.А. Аутсорсинг и аутстаффинг: высокие технологии менеджмента : уч. пособ. / Б.А. Аникин, И.Л. Рудая. – М. : ИНФРА-М, 2009. – 320 с.

2 Кизим А.А. Особенности перехода российских промышленных предприятий на аутсорсинг. Специфика правовой среды / А.А. Кизим, О.В. Гуров, А.А. Андрианова-Ушакова. Экономический анализ: теория и практика. № 18. 2008. С. 23-27.

3 Синяева И.М. Сфера PR в маркетинге. уч. пособ. / И.М. Синяева, В.М. Маслова, В.В. Синяев. М. : ЮНИТИ-ДАНА. 2007. – 383 с.

4 Сосунова Л.А. Критерии оценки целесообразности аутсорсинга. / Л.А. Сосунова, Н.П. Карпова. Российское предпринимательство. № 3. Выпуск 2 (180). 2011. – С. 38-43.

5 Щербан В.В. Оценка экономической эффективности ИТ-аутсорсинга на предприятии / В.В. Щербан // Экономика и менеджмент инновационных технологий. – 2012. [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http//ekonomika.snauka.ru/2012/06/1128