Магістрант Дегтярьова А.Ю.
Науковий керівник к.ю.н.,
доцент Одінцова О.О.
Донецький національний університет економіки і
торгівлі імені Михайла Туран-Барановського
КРЕДИТОРСЬКА
ЗАБОРГОВАНІСТЬ: ЕКОНОМІЧНИЙ Й ПРАВОВИЙ АСПЕКТИ
Трансформація
відносин власності в Україні, розвиток різноманітних організаційно-правових
форм господарювання зумовлюють необхідність нових підходів до регулювання
господарської діяльності. У процесі господарської діяльності підприємства
неминуче виникають зв’язки з різними юридичними та фізичними особами:
постачальниками ресурсів, покупцями продукції (робіт, послуг), бюджетом щодо
податків і платежів, пенсійним фондом, організаціями страхового профілю,
банком, пов'язаними особами, іншими організаціями (науково-дослідними, консалтинговими,
юридичними та ін.), фізичними особами (щодо оплати праці, розрахунків за
підзвітні суми, відшкодування матеріальних збитків).
Проблеми, пов’язані з кредиторською
заборгованістю, є актуальними в наш час, бо будь-яка організація має борги:
перед банками-кредиторами, постачальниками, робітниками, бюджетом та ін.
Різні
проблеми, пов’язані із дебіторською і кредиторською заборгованостями,
досліджували вітчизняні та зарубіжні вчені – А.Б. Борисов, Л. Л. Горецька, Є.Ф.
Брігхем, Р. Найт, В. М. Костюченко, Ф.Ф. Бутинець, Н.О. Гура, А. Г. Загородній
та інші.
Метою написання данною роботи є порівняння визначень
терміну «зобов’язання» у нормативно-правових документах, а також з точки зору
різних вчених.
Термін «зобов'язання»
в первинному значенні - це відносини, в силу яких одна сторона зобов'язана
вчинити на користь другої сторони певні дії. У бухгалтерському обліку
відображаються і узагальнюються не всі зобов'язання, а лише боргові, які
складають частину майна і оборотного капіталу організації (підприємства) [1, с.
27].
А.Б. Борисов,
визначає кредиторську заборгованість як грошові кошти, які тимчасово
підпорядковані підприємству, фірмі, які підлягають поверненню юридичній або
фізичній особі, у яких вони позичені і яким вони не
виплачені [цит. по 2, с. 49].
Бутинець
Ф.Ф., Горецька Л.Л. розглядають кредиторську заборгованість як форму розрахунку
за товари і послуги, які придбаються у ході операцій компанії, що періодично
повторюються і використовуються у виробництві (в якості сировини) чи для перепродажу (інакше її називають рахунками до сплати
чи торговими рахунками до сплати) [цит. по 2, с. 49].
У свою чергу Голов С.Ф. та Костюченко В.М. зазначають, що кредиторська заборгованість – це
суми, які нараховуються постачальникам за купівлю у них товарів або послуг в кредит [8, с. 320].
Партин Г.О.
та Загородній А.Г. наголошують, що кредиторська заборгованість – це
заборгованість підприємства іншим юридичним і фізичним особам, що виникла в
результаті здійснених раніше дій (подій), оцінена в
гривнях і щодо якої в підприємства існують зобов’язання її погашення в певний
строк [2, с. 49].
У ст. 509 Цивільного кодексу України термін
«зобов’язання» трактується як правовідносини,
коли одна сторона (боржник) зобов’язана здійснити в інтересах другої сторони
(кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу,
сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право
вимагати від боржника виконання його зобов’язання [3].
Згідно з
П(С)БО 11 «Зобов’язання», з метою бухгалтерського обліку зобов’язання
поділяються на: довгострокові; поточні; непередбачені
зобов’язання; доходи майбутніх періодів [4].
У МСФЗ (IAS) 1
"Подання фінансової звітності» (п.54) представлені наступні основні групи
зобов'язань: Кредиторська заборгованість; Резерви; Фінансові зобов'язання; Зобов'язання з поточного податку; Відкладені
податкові зобов'язання; Зобов'язання, включені у ліквідаційні групи, класифіковані
як призначені для продажу [7].
До цих груп слід
додати ще одну групу зобов'язань - умовні зобов'язання. В МСФЗ (IAS) 37
«Резерви, умовні зобов'язання та умовні активи» під цим поняттям мають на увазі
можливе зобов'язання, яке виникає в результаті подій, які відбулися в минулому,
та існування якого буде підтверджено тим, що в майбутньому відбудуться або не
відбудуться невизначені події; або поточне зобов'язання, яке виникає в
результаті минулих подій, але не враховується у зв'язку з тим, що:
малоймовірно, що буде потрібно сплатити за зобов'язанням, або величина
зобов'язання не може бути оцінена з достатнім ступенем надійності [7].
Таким чином, можна
зробити висновок, що в міжнародній практиці не існує окремого стандарту, який
би розкривав сутність зобов’язань та кредиторської заборгованості, як це
відображається в П(С)БО 11 «Зобов’язання» та дебіторську заборгованість. Отже
нині, незважаючи на давню історію існування кредиторської заборгованості та
стан її вивчення, в сучасній науковій літературі немає єдиної думки щодо
трактування цього поняття.
Література:
1. Єлінек Елла. Що таке
заборгованість і з чим її їдять? // Дебет-Кредит. – 2005
р. – № 28 - С. 27 – 32.
2. Гончарук Р.П. Сутність та
класифікація кредиторської заборгованості: колізії наукових підходів // Вісник
ЖДТУ. – 2012 р. № 1 (59) – С.48 – 51.
3. Цивільний
кодекс України від 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради. – № 40-44. –
Ст.356; з змінами і доповненнями.
4.
Положення (стандарт)
бухгалтерського обліку 11 «Зобов’язання». Затверджено наказом Міністерства
фінансів України від 31 січня 2000 р. № 20. Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України 11 лютого 2000 р. за № 85/4306
(із змінами і доповненнями).
5.
Закон України від 16.07.99 р. № 996-XIV «Про бухгалтерський
облік та фінансову звітність в Україні».
6.
НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 07 лютого
2013 року № 73. Зареєстровано в
Міністерстві юстиції України 28 лютого 2013 року за № 336/22868
7.
Палий В. Ф. Международные стандарты
учета и финансовой отчетности: Учебник. – М.: ИНФРА-М, 2012. – 472 с.
8.
Голов С.Ф. Бухгалтерський облік та фінансова звітність за міжнародними
стандартами: [Практичний посібник] / С.Ф. Голов, В.М. Костюченко. – К.: Лібра,
2004. – 880 с.